Подорожній нарис про Палац Мистецтв у Дрогобичі

Невеличке містечко Дрогобич Львівської області. Що ми про нього чули? Якщо чесно, до сьогоднішньої мандрівки я не чула про нього майже нічого. Єдиний спогад дитинства – це кондитерська “Карлсон”, де я у віці 7 років смакувала добрящі тістейка із заварним кремом та шоколядною глазур’ю.

Вулички у Дрогобича чисто австрійські, а будиночки 18-19 ст. – різноманітно прекрасні. Ступивши на дрогобицьку бруківку, ви потрапляєте у справжню казку. Якщо прислухатись, то чути, як цокотять залізні підкови шістки вороних, що несе карету до під’їзду яскраво-зеленого палацу. Перед палацом розбитий вічно-зелений парк, що навіть навесні справляє надзвичайне враження.

І так я би й далі стояла за мудрованими кованими гратами огорожі, якби не побачила невеличку дошку оголошень “Палацу Мистецтв”. Із замиранням серця я пройшла алеєю, якою ступали саф’янсові туфельки невідомих мені дам, і штовхнула важкі дерев’яні двері. Двері до одного з найяскравіших музеїв мого життя. Як я вже дізналась згодом у екскурсоводів, цей будинок, у якому зараз розмістився відділ Дрогобицького музею “Палац мистецтв”, був збудований наприкінці ХІХ ст. одним з нафтованих магнітів Галичини і відданий згодом лікарю-рентгенологу Леона Гіммелю. У підвальних приміщеннях будівлі діяв перший (!!) в Галичині рентгенівський апарат. Лікар пропрацював до 1939 року і згодом його ім’я губиться в історії. За радянських часів будинок слугував лікарнею, а в 1990-х роках був забутим. Лише у 2005 році тут відкрився музей, основою фондів якого послужила Колекція шляхтичів Лянцкоронських їхнього літнього маєтку в Роздолі. Серед сучасної експозиції Палацу Мистецтв – парадна зброя, предмети побуту та інтер’єру, колекція художніх робіт, порцеляна – все, що було врятовано з маєтку. На першому поверсі Палацу – виставкові зали. Наразі там проходить виставка львівських художників. Палац вражає та полонить. Палац відкриває шлях політу фантазії. Якщо оберете Дрогобич містом наступної мандрівки вихідного дня – не оминайте цей Палац Краси!