Подружжя львів’ян із міста переїхало в село та зайнялося сироварінням

logo


Замість міської суєти — тиша. Подружжя львів’ян із міста перебралося в село. У с. Мальованка Городоцького району мешкають із дітьми, у Мильчицях – займаються сироварінням. Він — лікар, вона — музикантка. Що змусило, чи то пак надихнуло, переселитися з самого центру Львова до села, дізнавалися журналісти ZAXID.NET.

Село Мильчиці на Городоччині. Колишня австрійська школа позаминулого століття. Наприкінці травня 2019 року приміщення отримало нове життя. Сюди варити сири приїхало подружжя львів’ян. Раніше вони мешкали у Львові. Але шість років тому, перед народженням першої дитини, вирішили: житимуть у селі.

«Що спонукало? Та спонукала ота суєта міська. Бо в селі так тихенько, ніхто тобі на мозок не капає, не їздить. Немає корків, немає смороду. В переважній більшості випадків. Не враховуючи весни та осені, коли всі навколо палять траву. Ми активно пробуємо з тим боротися, але поки щось не дуже вдається», — каже Ігор Рева.

Раніше Ігор працював стоматологом – мав приватну практику. Соломія ж була піаністкою, вчилася в консерваторії та викладала дітям.

«Ну, в мене вже є свої діти, тому діти нікуди не зникли з мого життя. Ну, зміни в кожного в житті є. І якось воно так склалося у нас, але ми ні про що не шкодуємо», — додає Соломія Братах, дружина Ігоря.

Свою сироварню подружжя назвало на честь собаки на кличку Гарбуз — «З Гарбузового раю». Щоправда, пес на виробництві буває не дуже часто: санітарні умови не дозволяють. Тож тепер в Ігоря замість бор-машинки – чан для варіння сиру. Також йому доводиться купувати на фермі кількасот літрів молока. А сам процес варіння щодня займає приблизно 9 годин.

«Це не є важкий, але і не легкий процес. Це мистецтво. Тут є політ для фантазії. Чому власне я займаюся сироварінням, хоча за освітою стоматолог? Тут можна творити. Ти можеш відійти собі від рецептури вправо-вліво. В результаті отримати зовсім інший сир», — розповідає Ігор.

І справді: до виробництва сиру справді підходять творчо: до кожного рецепту додають щось своє. І фантазують над назвами: є Світанок, Довбуш, Гарбузик. І не тільки.

«Один сир конкретно в нас іде з хорватським трюфелем. Ми відпочивали в Хорватії і там вперше скуштували сир із трюфелем», — демонструє колекцію Соломія.

На сироварні подружжя проводить екскурсії та продає свою продукцію, а в майбутньому ще мріє відкрити кімнату, де навчатимуть сироварінню, аби з усіма ділитися цим мистецтвом. Також сторінка про діяльність і продукцію сироварні «З Гарбузового раю» доступна у Facebook.