Про що може розповісти відреставрована читальна зала «Львівської політехніки»

logo


МІСТО

Роботи над відновленням приміщення почали у 2018 році


Усі фото: Galnet

У Національному університеті «Львівська політехніка» відреставрували приміщення, яке проєктував Юліан Захарієвич. Колись воно було студентською читальною залою:

«Для професорів зала була далі. Вона набагато менша, там було усього 3 столи. Тобто студентові у ХІХ столітті приділяли більше уваги, ніж професорам», – розповідає Galnet доктор архітектури, професор, завідувач кафедри архітектури та реставрації Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка» Микола Бевз. 

Але професори тут теж є: Захарієвич, який був автором архітектури величезної двоярусної бібліотечної шафи, яка стоїть вздовж стіни, залучив до роботи свого партнера, скульптора Леонарда Марконі. Мистецький декор: виноградні грона, капітелі і маскарони – його робота. Так-от, Марконі увіковічив тут Захарієвича і себе. Якщо придивитися, стає зрозуміло, що повторювані маскарони – це стилізовані портрети двох творців.

Дотепер зберігся авторський проєкт дубової шафи, за яким, каже Микола Бевз, був ще другий ярус, він мав дещо скромніше оздоблення. «Львівська політехніка» розробила проєктну документацію на відтворення другого ярусу, але з цим поки не поспішають, бо є надія, що оригінальна шафа таки знайдеться:

«Вона однозначно зникла у радянський час, приблизно у 80-ті, бо з кінця 70-х ще є фото цієї шафи, але уже в іншому місці. Зараз ми шукаємо її, можливо хтось відгукнеться. Якщо матимемо певність, що ці шафи втрачені безповоротно, будемо відтворювати».

Сама стилістика шаф також цікава, адже це, пояснює завідувач кафедри, неоренесанс, який має фламандську видозміну:

«Це показує велику обізнаність і Захарієвича, і Марконі з мистецтвом Львова. До Львова ренесанс приходив двома шляхами: перший – це були італійські будівничі – Павло Щасливий, Амвросій Прихильний, Петро Барбон. Але найцікавішими є мистецькі твори: вівтар Шольц-Вольфовича, декорація каплиці Боїмів, декорація фасаду площі Ринок, 23. Там уже є другий шлях – фламандська видозміна ренесансу, і цим Львів цікавий. Це уже північний ренесанс. І навіть у будинку політехніки є і один і другий вплив. Це ріднить нас із тогочасними європейськими віяннями». 

На шафах було багато локальних втрат, тож довелося робити столярні доповнення. Також під час реставрації там міняли неякісні елементи, які доставляли у радянські часи:

«Довелося зробити багато роботи, щоб очистити об’єкт, адже забруднення було кількох видів. Чистили різними засобами, такими, які б не пошкодили дерево, не змінили його структури і кольору.  Зовнішнє очищення тривало приблизно 4 місяці, а перед тим ще близько 2 місяців чистили нутро шаф».

На стінах зараз – реставраційна реконструкція малярства. Оригінальне майже повністю було втрачене. Зразок, за яким відновлювали, знайшли за однією з шаф:

«Малярство просто було зняте механічним методом до самої штукатурки і навіть по штукатурці нанесли грунтівку, на яку пізніше накладали пофарбування. Це виконали у радянський час, і залишки автентики залишилися лише на дуже маленьких фрагментах. Ми зняли кальки, підібрали колористику, яка максимально мала б відповідати первісній і відтворили інтер’єр. За методом аналогів, як зазвичай декорувалися такі приміщення, підібрали штори та виконали світильники». 

Світильники робила реставраційна група по металу за фотографіями.  Відтворили також підлогу – до того тут був «ялинковий» радянський паркет, зараз – відтворений за знайденими у шафах елементами.

«У реставрації ще є аспект пристосування пам’ятки. Ми мусимо пристосувати інтер’єр до сучасного життя: це має бути зала промоції і офіційних церемоній Політехніки. Стіл засідань виконали, базуючись на конструкції та елементах декору шаф. За нього я маю подякувати колегам з містечка Івано-Франкове, де є училище різьби по дереву. Вони виконували його понад рік». 

Політехніка доповнила стіл технічним оснащенням. 


Усі фото: Galnet

Стеля збереглася добре, але первісні вікна замінили на початку 2000-х років. 

«Це велика проблема, бо приміщення неможливо добре провітрити, а також ці вікна сильно міняють мікроклімат, і це може бути дуже згубно для шаф. Тому ми плануємо встановити датчики мікроклімату».

У Європі є лише дві схожих зали в італійських університетах, тож такі унікальні конструкції шаф, зауважує професор, потребують особливого догляду.

Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.