Шеф поліції Львівщини розповів про масові бійки між підлітками у Львові і акцію сепаратистів
Масові бійки між підлітками на Левандівці, замовна «акція протесту» з провокаційними гаслами на трасі під Львовом, викличний страйк львівських таксистів… Який зв`язок між політикою і злочинністю, де межа між громадською активністю і загрозою національній безпеці?
В ефірі програми ZAXID.NET LIVE – генерал поліції Валерій Середа, який з грудня минулого року очолює Головне управління Національної поліції у Львівській області.
***
Пане Валерію, розкажіть як проходила операція по знешкодженню провокаційної акції у Гряді.
Давайте скажемо не знешкодження, бо це вже досить так суворо сказано і радикально. Це була локалізація ситуації. Була підготовлена заздалегідь акція провокаційного характеру, щоб дестабілізувати ситуацію на Західній Україні у відносинах польського народу та українського. Це найближчий наш сусід, який підтримує нас уже три роки, протягом війни.
Ви знали про підготовку цієї акції і контролювали її перебіг?
Ми передбачали, що така акція може бути, і відслідковували деякі нюанси цієї операції.
А коли ви отримали інформацію, що готується така акція? Наскільки я розумію, то поліція відслідковувала її від початку проведення – чи ні?
Відносно від самого початку проведення. Ми можемо сказати, що десь ми передбачали, що може здійснюватись після першої акції. Ви пам’ятаєте, ми затримали один автобус.
В Мостиськах….
Так, це була така розвідувальна акція, щоб [виявити], де буде наша слабинка. Ми відреагували. Було, напевно, враховано організаторами свої помилки і вони вирішили застосувати удосконалену акцію, але ми і тут їх прорахували.
Це несподіванко стало для вас – те, що вони перекрили дорогу?
Це не було несподіванкою, ми передбачали, але думали, що не буде прямого перекриття, не буде радикальних дій, хоча ми були до них готові.
Фактично це чи не перший випадок, коли були такі масові затримання учасників акції протесту. Можете сказати скільки людей було затримано?
Було затримано та опитано 93 особи, з яких 30 неповнолітніх. Це учні середніх шкіл, професійних училищ..
Львівських?
Так.
Що їм загрожує?
Як кому. Буде різна відповідальність, починаючи від адміністративної, закінчуючи кримінальною відповідальністю за заклики провокаційного характеру, які спонукають до сепаратизму в державі.
Про неповнолітніх. Ви повинні були викликати їхніх батьків? Якось інформували їх?
Так, були повідомлені батьки, їх викликали та на них були складені адміністративні протоколи. З нашого боку також буде реагування на відповідні навчальні заклади.
Це були учні однієї школи чи різних шкіл?
Різних шкіл. Якщо по пам’яті, це і школа №28, №93, №98.
Вам відомо, яким чином збирали учасників цієї акції?
Переважно є організатори, які вже мають потенційних своїх учасників. Їх просто обдзвонюють, пишуть SMS і збирають їх разом. Як у попередньому [протесті], так і у цьому, деякі з них навіть не знали [куди їх везуть]. Для них все одно у чому брати участь.
Тобто це стійкі групи, які беруть участь у замовних акціях?
Це окремі особи, які є на обліку у тих організаторів, які з ними співпрацюють і за відповідну грошову винагороду вони їх наймають для участі у цих акціях.
У Львові відбувається багато різних акцій протесту, іноді звучать звинувачення, що ці акції замовні. Чи ці люди, які були затримані вами в Гряді, були помічені на інших акціях у Львові – проти забудов чи, можливо, блокування сміття?
Я ще раз скажу, що багатьом учасникам таких акцій все одно, в якій акції брати участь. Їм що за сміття відстояти свою годину і отримати свої кошти, що за сепаратизм. Тут питання в ціні.
Ми зараз ідентифікуємо, накладаємо усі попередні наші матеріали і визначаємо, хто міг брати участь в попередніх акціях.
Чи бодай формально ці люди належали до якихось громадських організацій?
80% – ні.
А [решта] 20% до яких?
Ми ще встановлюємо, там є різні [організації]. Залежить, яка акція. Кожна громадська організація організовує мітинг чи акцію, і там обов’язково є представники, які є старшими – на десять чоловік, на двадцять, свого роду бригадири.
На брифінгу в ЛОДА за вашою участю і керівника УСБУ звучало, що замовники цієї акції протесту встановлені, але імена не були названі. Зараз ви можете назвати ці імена?
Ні, я не можу назвати цих імен.
Але ви можете підтвердити, що ці замовники вже встановлені?
Так.
Це люди з політики? Це відомі імена? Буде якоюсь сенсацією, коли ви назвете їх, коли дійде термін слідства?
В першу чергу скажу, що на сьогоднішній день та акція, яка сталась, там головна стаття Карного кодексу – ст. 110, яка передбачає якраз сепаратизм. Це підслідність Служби безпеки України.
Перекриття доріг – дуже популярний тепер спосіб протесту. Ви, як правоохоронець, можете пояснити – де межа між громадянським протестом і злочином, за який карають?
Давайте подивимось і обговоримо громадську свідомість. Комусь не сподобався голова сільської ради – і громадяни даного населеного пункту виходять і перекривають дорогу, не думаючи про інтереси інших громадян, які в цей час, може, десь поспішають, мають якісь плани, їдуть, у них, можливо, якийсь бізнес.
Але дуже часто поліція спокійно спостерігає за такими акціями протесту.
У нас таке законодавство. Ходять, наприклад, по пішохідному переходу – десь вони, можливо, не порушують громадський порядок. Якщо вони зупиняться на цьому переході і розвернуться – це буде порушення громадського порядку, починаючи від порушень правил дорожнього руху. Тоді вже поліція може розблоковувати.
Тоді поясніть, будь ласка, ситуацію у селі Добряни Миколаївського району, де селяни перекрили дорогу до села барикадою з шин і повністю заблокували рух. Там немає пішохідних переходів. Це є порушенням?
Давайте подивимось значення цієї дороги, який на ній рух. Сьогодні поліцію хоч і називають силовим підрозділом, але не хочеться…
Повірте, я був на Сході, бачив ворога і знав, що з ним робити. Тут нібито наші громадяни, наше суспільство і не хочеться застосовувати силу. У нас спершу йде слово, ми спілкуємось з людьми.
Це зрозуміло, але поліція насамперед має забезпечувати порядок. Дуже часто організатори таких акцій не чують слів.
Однозначно. Якщо вже не чують слів, тоді ми застосовуємо силові методи.
Вчора у Львові відбувся великий страйк таксистів, які заблокували рух в центрі міста. Це порушення чи допустимий спосіб відстоювання своїх прав?
Це було частково. Можемо тут сказати 50 на 50. По-перше, це не був страйк.
Вони це назвали страйком. Можливо, це був пікет.
Але це й пікетом не було. Вони рухалися і це не був пікет.
Вони створювали великі проблеми – [затори], порушували звуковий режим, сигналили…
Вони створили проблеми. Ми також вживаємо щодо цього заходів. Вони задекларували повністю мирну акцію без порушень будь-яких прав інших громадян. Але десь, напевно, через неорганізованість, недосвідченість самих організаторів… Давайте подивимось, хто організував акцію. Це люди, які ніколи не брали участь у таких заходах, у нас якийсь був свій біль, вони хотіли щось заявити.
Але відсутність досвіду не виправдовує порушення закону.
Так. Вони частково порушили закон, десь підсвідомо. І те, що сталось під ЛОДА, їхній захід використали напевно ті провокатори, які скористались [цим заходом] на свою сторону.
Ви маєте на увазі факт, коли шинами заклали вхід до ЛОДА?
Так. Я пізніше спілкувався з організаторами і вони мене запевнили, що вони не очікували цього і не планували, цього не мало бути. Ми, як поліція, поставились до цього як до мирного заходу. Але бачите, чим це повернулось. Я ще раз кажу: вони ніколи таких акцій не проводили.
З погляду закону такі вчинки – шини перед органами влади – якось трактуються? Чи є це погрозою або загрозою? Де межа? А якщо завтра хтось шибениці поставить перед ЛОДА?
Законодавством ніде не прописано, що шибениця – це якісь [погрози]… Так само шини.
Але це ж є методом залякування державних службовців?
Ну давайте ви приїдете зараз під ЛОДА, витягнете з багажника дві шини і будете на них сидіти. Чи це є правопорушення?
Я не знаю, я про це вас питаю.
Ні, це не правопорушення.
А що буде порушенням – якщо я їх запалю?
Так, якщо ви їх запалите, то це буде загроза не лише для адміністрації, але й для оточуючих людей і транспортних засобів, які перебувають поруч. Це вже підлягатиме під статтю «Хуліганство».
Давайте поговоримо про замах, який відбувся в Луцьку, коли консульство Польщі обстріляли із гранатомета. У результаті всі польські консульства, в тому числі і у Львові, припинили свою роботу доки їм не забезпечать цілодобову охорону. Поліція вже щось робить у цьому напрямку?
Поліція, починаючи від перших провокацій, коли було обливання фарбою місяць тому, працює над цим і у нас є певні напрацювання. Я не можу їх зараз озвучувати.
Так, але тут важливо, щоб польські дипломати вважали ваші заходи достатніми і почали працювати. Бо, зокрема, зараз заблокована видача віз, а для мешканців Львівщини це [проблема]…
На жаль, ті, хто здійснюють такі заходи, досить ґрунтовно готуються. Ми можемо десь знати, здогадуватися, хто це робить, але повинні в рамках діючого законодавства довести це цим особам. Доки у нас немає всіх доказів, всіх напрацювань, ми не можемо озвучити і сказати, що ми локалізували цю ситуацію, що вже знаємо всіх учасників та замовників.
У цьому випадку йдеться не стільки про розслідування, хоча це дуже важливо, звичайно, а про захист дипломатичної установи, щоб не було спроб таке зробити у Львові.
За охорону всіх дипломатичних установ, які розташовані в нашій країні, відповідають інші служби – це не компетенція поліції. Хоча ми також працюємо над цим. У наші функції входить посилення охорони публічного порядку навколо таких установ, тому ми посилюємо наряди. Це патрулювання, але безпосередньо охорона самих установ має свій порядок, відповідно до міжнародного законодавства.
Про патрулювання. Цього тижня на Левандівці відбулися масові сутички між підлітками, коли місцеві билися із учнями ПТУ. І несподівано виявилося, що було кілька таких випадків. Патрульні це бачать, вони якось припиняють такі дії?
Однозначно. Не лише патрульні, а й поліція взагалі реагує на такі ситуації.
Те, що сталося на Левандівці… Повірте, ми не знімаємо вину з себе як правоохоронці – ми займаємося цим питанням, також знаємо і джерело цього конфлікту, знаємо організаторів, зараз працюємо над цим, але на жаль…
Що стало джерелом цього конфлікту, ви встановили?
Давайте я вам скажу так: я виріс у Львові і знаю, які стосунки були тоді, це десь кінець 70-х і початок 80-х років. Я також частково це все пройшов.
Так, але це були «райони»…
Не лише. Чого? Якщо в районі було профтехучилище чи якийсь навчальний заклад, гуртожитки – там це також було традиційно.
Маєте на увазі, коли забирали гроші?
…і був такий час, що і я від міліції тікав.
Так, але вже останніми роками цього у Львові не було…
Ну, ми не можемо стверджувати, що взагалі не було – були деякі факти. Але давайте подивимося на саму ситуацію, яка сталася на Левандівці.
Дійсно виник конфлікт. На сьогодні ми вже встановили, що був не один такий конфлікт. Не було такого масового, але відносини учнів цього навчального закладу і місцевих підлітків вже була конфліктною до цього. Про це знали керівники навчального закладу, про це знали керівники цього гуртожитку, але жодної інформації, жодного повідомлення у поліцію не було.
І навіть коли стався конфлікт, то поліція про нього реально дізналася, підтвердження знайшла, коли ми побачили цю відеозйомку. Так, був виклик від невідомої особи на 102 про масову бійку біля гуртожитку. Коли ж приїхали патрульні, вже нікого не було. Патрульні приїхали вчасно, нормально – ми це все відслідковуємо, тому що, повірте, всі повідомлення записуються. І коли патрульний їде, у нього є техніка, планшет, GPS, які показують, де перебуває наряд. Згідно вимог, наряд приїхав вчасно.
І нікого не було?
Вже нікого не було.
Добре, але ж поліція працює? Не знаю, як зараз, але колись були дільничні. Поліція має знати, що на районі відбувається, хто входить в групу ризику.
Є таке. І зараз поговоримо про дільничних.
Коли приїхали патрульні, вони підійшли – був все-таки виклик. Вони не просто скинули на планшет, що інформація не підтвердилася. Вони зайшли в гуртожиток, вони запитали адміністратора, який там сидить, у вахтера – чи щось там було. «Ні-ні-ні, я нічого не знаю, нічого не було». Тобто для поліції діяти, вживати якихось заходів – немає як. У нас за добу буває багато таких викликів, про які надходить інформація, але не підтверджується. Відповідно патрульні набрали, що інформація не підтвердилася – жодних звернень в лікарню, жодних звернень від адміністрації навчального закладу, жодних звернень від будь-яких фізичних осіб.
А відео, яке з’явилося у соціальних мережах, є підставою діяти поліції?
Воно з’явилося через три дні.
Тобто зараз є підстави для накладення стягнень, ви якось ідентифікували людей?
Зараз є, так. Зараз ідентифікували людей. Ми працюємо зараз. Є спортивні клуби на тій самій Левандівці і ми дивимося, хто з них [міг бути учасником бійки].
Ми працюємо і з педагогами. І коли вже наші – і дільничний, і представники ювенальної поліції – приходили до керівників цього гуртожитку і казали: «Давайте заяву, якісь звернення, що була така ситуація», то вони відмовилися це робити.
