Случайный диалог об истории Украины

logo


Удосужился подискутировать в “фейсбуке” с профессором Львовского национального университета им.Ивана Франка об истории Украины. Откровенно говоря, послевкусие удручающее. Конкретных аргументов не приводит, уровень общей эрудиции не впечатляет, суждения абстрактные. Это та фигура, которая готовит следующие поколения граждан к масштабному государственному строительству. Чёрт, похоже, мы не в лабиринте, а в каменном мешке.

А, может быть, я не прав, искренне ошибаюсь? Ниже привожу профессорский спич и диалог дословно.

Мирослав Дністрянський:Ухвала сенату Польщі про події на Волині має не лише відверто антиукраїнський характер, але й свідчить про збереження в свідомості значної частини польського суспільства великодержавницьких імперських прагнень, які мали б бути реалізовані за рахунок українських земель. Але тут важливо пам’ятати, що такі ж наміри щодо прикордонних українських регіонів характерні й для деяких політичних середовищ інших сусідніх держав. І російські спецслужби ведуть активну роботу, щоб підштовхнути подібні настрої. Всіляко проштовхують думку, мовляв, держава Україна і так зазнає краху, виникне питання її розподілу, ми не маєм своїх інтересів на заході України, а ось ви мусите про них заявити. Звідси – прямі й непрямі територіальні претензії. На жаль, це відбувається на фоні відсутності активної протидії такій підривній політиці. І що тут є особливо суттєвим: держава Україна відразу після проголошення незалежності повинна була засудити факти окупації впродовж 20-х, 30-х, 40-х років ХХ ст. суміжними державами різних частин її території (території УНР, ЗУНР, Карпатської України, УРСР) і вимагати від сусідніх держав-правонаступниць такого ж осуду. І вибачення. Тут слід було використати відповідні прецеденти в корейсько-японських і китайсько-японських відносинах (Японія вибачалася). А оскільки цього не було зроблено, то тепер такі факти окупації українських земель в історичному минулому продовжують розглядатися як аргументи в своїх претензіях на їхнє заволодіння. Це дуже прикро. І не лише щодо сусідніх держав, але щодо пасивності українського політичного керівництва з його комплексами вини і меншовартості.

Александр Макаров: Оккупация Украины?! А разве в 1654 году гетман Хмельницкий и старшина от имени казачества Запорожской Сечи не присягнули на верность Русскому царю?!

Случайный диалог об истории Украины.Мирослав Дністрянський:Це інший сюжет. І відбувалося тоді все по-іншому, а не так, як написано в радянських посібниках з історії. Б. Хмельницький залишався суверенним керівником Війська Запорізького, який вів переговори і підписував угоди з різними державами.

Александр Макаров:Никакого суверенитета не было – это мифы, ничего общего с исторической правдой не имеющие. Ну да Бог ним, с Хмельницким. А Вы, уважаемый Мирослав, в таком случае о каком сюжете оккупации повествуете?

Мирослав Дністрянський:Я про ХХ ст. А щодо Б. Хмельницького, то він до кінця життя залишався великим і незалежним керівником великої як щодо тогочасних часів держави.

Александр Макаров:Если можно, конкретно, о чём идёт речь?

Мирослав Дністрянський:Мова йде про те, що у ХХ ст., в 1918 р., була проголошена незалежна українська держава на більшій частині української етнічної території. Але через різні причини ця держава не змогла утвердитись. І в 20 ті – 30 ті роки різні історично українські регіони були окуповані суміжними державами. Зараз ці держави використовують факти окупації українських земель для висування територіальних претензій. І таким претензіям треба давати жорстку відповідь.

Александр Макаров:Забавно, что Вы намерено или подсознательно ничего не конкретизируете. Тем не менее, я так понимаю, что речь идёт об УНР. То есть, Вы считаете легитимными национально-государственные образования, возникшие в результате антиконституционного вооружённого переворота? Как это сообразуется с международным правом?

Мирослав Дністрянський:І УНР, І ЗУНР виникли в цілком легітимний спосіб за результатами природного розпаду Російської та Австро-Угорської імперій, який прискорила поразка в першій світовій війні. Утворення цих українських держав проголосили повноважні представницькі органи. І УНР, і ЗУНР навіть були міжнародно визнаними. Незаконним шляхом прийшли до влади лише більшовики.

Александр Макаров:Вы продолжаете оперировать абстрактными постулатами. Нет в теории государства и права такого термина “естественный распад”! Что значит “естественный распад”?! Октябрьский вооружённый антиконституционный переворот, осуществлённый большевиками?! Если Вы признаёте это естественным, то о какой оккупации идёт речь?! Следую Вашей логике, СССР правопреемник Российской империи, он не мог оккупировать собственные территории. Кстати, с точки зрения международного права, Германия в 1918 году оккупировала территории Российской империи. Легитимное государство Украина появилось только в 1991 году, всё остальное от лукавого и не несёт в себе ничего конструктивного, а порождает двусмысленность и недоверие. Всего доброго!

Мирослав Дністрянський:У вас просто антиукраїнські установки, сформовані російською пропагандою. Тому ніякі аргументи ви сприймати в принципі не можете. Тому вважаю, що подальша дискусія не має сенсу.

Случайный диалог об истории Украины.

Пожалуй, вместо эпилога стоит добавить, что профессор Днистрянский издаёт учебники “для студентов и преподавателей географических и политологических специальностей высших учебных заведений”, одобренные Министерством образования и науки, молодёжи и спорта Украины.

Александр Макаров.