У Львові презентували відновлений журнал “Світ дитини” (ФОТО)

logo
65768_u_lvovi_prezentuvali_vidnovlenij_zhurnal_.jpeg


Перші номери журналу побачили світ ще у 1919 році.

22 лютого, у Львівській обласній бібліотеці для дітей відбулась презентація перших номерів відродженого журналу “Світ дитини”.Представляли відновлене видання у інтерактивній формі, як презентацію для дітей — основних читачів журналу.  Про це повідомляє кореспондент “Справжньої Варти”.

“Світ дитини” був першим виданням для дітей на західноукраїнських землях. Заснований 1919 року Михайлом Тараньком, він проіснував до 1939 року. Потім була перерва на довгих 55 років, а у 1994 році його знову відновили спільними зусиллями у Львові, з ініціативи Лідії Лемик. 

Основна заслуга цього видання — виховання патріотизму в дітях, любові до українського, адже в журналі публікували українські твори (тексти, ілюстрації, згодом — фото), часто призабуті або й взагалі такі, що вважались загубленими. Окрім цього, на сторінках “Світу дитини” публікували переклади відомих зарубіжних письменників (Андерсен, Уайльд, Їрасек, Р. Тагор, Конопніцька та ін.). 

Свого часу, відновлений “Світ дитини” відкрив рубрику “Леотека”, куди дописували працівники Львівської обласної бібліотеки для дітей з порадами та анонсами про те, які цікаві книги можна знайти й прочитати у їхній установі.

Уже в часи незалежної України, 2009 року, відновлене видання “Світ дитини” отримало нагороду від президента Ющенка “За найкращий дитячий журнал”.

Як зазначив головний редактор часопису Юрій Мисак, колектив сучасного журналу дуже довго розмірковував над тим, яким зробити цей журнал і взагалі, що таке світ дитини. Тому вирішили, що там слід зробити кілька рубрик, можливо, навіть у кожному номері буде з’являтись по одній новій, наприклад, “Світ кіно”, “Світ музики”.

“Цей журнал у перше своє двадцятиліття виходив у час української бездержавності. Тоді Галичина була частиною Польщі, східна частина України входила до Радянського Союзу. Уявіть собі людину, яка прийшла з грошима і започаткувала цю справу, яку могла і не витягти: тоді книжковий бізнес був абсолютно невигідний, адже слід було мати підтримку читачів, передплату. Михайло Таранько 20 років тримав на собі цей журнал, виховуючи в часи “польщизації” українських дітей, щоб вони мали українські тексти, знали українську історію, письменників і читали українською мовою. Це було дуже важливо в ті часи, коли людина могла знайти роботу лише якщо запишеться у метрику поляком”, – пояснила письменниця Оксана Думанська.

За її словами, українська ідея, якою керувався Михайло Таранько — не гроші, а ідея виховувати в часи української бездержавності українців. 

“Тому ми до цього часу про нього пам’ятаємо. Тоді кожна українська родина передплачувала для своїх дітей журнали, це була необхідність. Таким чином ми складаємо шану Михайлові Таранькові, відновлюючи журнал”, – додала Оксана Думанська.

Ілюстрації для сучасного журналу “Світ дитини” робить Аліна Кіндяк. За її словами, цікаві образи для обкладинок вона бере з життя, часто змальовуючи відвідувачів бібліотеки.

Насамкінець юні відвідувачі бібліотеки — учні 3-го класу школи Святої Софії — представили свої варіанти журналу, наповнені казками, віршами, загадками, скоромовками та хрестиківками (кросвордами). Між іншим, журнал “Світ дитини” свого часу єдиним використовував цей призабутий український аналог іноземного слова “кросворд”.


А поділитися?