У Львові у вітрині зіграли уривки з семи вистав
День “Живих афіш” мав розпочати підсумкові ювілейні урочистості з нагоди сторіччя у Першого театру.Сьогоднішній День “Живих афіш” у Першому театрі мав би розпочати підсумкові ювілейні урочистості з нагоди його сторіччя. Однак за день – черговий карантин.
Відтак заплановане на 19 березня відкриття виставки “Погляд на актора” (зміст якої мали скласти близько ста портретів акторів Першого театру очима учнів дитячих мистецьких студій Львова, щоб простежити, якими діти бачать акторів без сценічного гриму) й очікуваний Цілодобовий театральний марафон “Перший NON-STOP” наразі в зазначені дні не відбудуться. А відтак День “Живих афіш” перетворився для акторів на справжній ковток живої води перед вимушеною двотижневою публічною культурно-мистецькою комою, інформує “Еспресо.Захід”.Як наголосила помічниця директора-художнього керівника Першого театру Ірина Артимяк, це вже втретє Перший театр вражає львів’ян “живими афішами” у своїй вітрині, І щоразу це – яскрава емоція нестандартної зустрічі театру та потенційного глядача, яка байдужим не залишає ні одного, ні іншого. Сьогоднішнє представлення у вітринах спектаклів “Король Олень”, “Ромео і Джульєтта”, “Оскар”, “Джалапіта”, “О восьмій вечора на ковчезі”, “Крила ангела” та “Два джентльмени з Верони” якщо й не набули нових прихильників, то принаймні вказала перехожим, що такий цікавий театр у нашому місті існує. 
“Ми з Сашком (актор Олександр Чешеров. – Ред.) не домовлялися, як саме дуркуватимемо у театральній вітрині, – поділилася з нами враженнями актриса та режисерка цього театру Лариса Діденко – А представляли забави пінгвінів з вистави “О восьмій вечора на Ковчезі”. Як веселим, активним “пінгвінам”, нам можна все. І це так класно – спостерігати, як реагують на твою активність у театральному вікні перехожі, хай і через скло контактувати з ними”.
“У театральному залі панує атмосфера затишку, домашності, тут усе інакше, – розповідає про свої відчуття актриса та режисерка Олена Крилова. – З огляду на шум і вуличний гамір, значно складніше зосередитися. І я, як людина, котра провадила у вітрині чайну церемонію, під час якої кожній речі має бути особлива увага, зробила помилку – забула сполоснути віничок. Виходячи з теорії, що кожна річ має душу, я обділила цей віничок увагою, а отже, мені є що в цьому процесі ще заучувати і вдосконалювати. А щодо контакту з перехожими – це чудесно: коли людина біжить у власних справах і раптом зачіпається за тебе поглядом, і ти бачиш, як у ній пробуджується цікавість”.За словами художнього керівника Першого театру Юрія Мисака, оскільки ініціатива “живих афіш” акторам його театру щиро припала до смаку,то відтепер театр практикуватиме її впровадження й надалі.
