У мережі з’явилися рідкісні кадри з дня перепоховання Івана Франка у Львові (Фото)

logo


Фото: Дім Франка

Цьогоріч виповнюється 100 років з дня перепоховання Івана Франка у могилу, до якої ми і сьогодні приходимо, аби помолитися та віддати шану його пам’яті. У Львівському національному літературно-меморіальному музеї Івана Франка детально розповіли, як відбувався процес перепоховання.

Далі – пряма мова:

Іван Франко, який протягом свого життя у Львові довгий час не мав власного житла й змушений був орендувати різні помешкання, й по смерті цілих 5 років не мав свого сталого місця на кладовищі. 31 травня 1916 року поета поховали на Личаківському цвинтарі у чужому склепі польської родини Мотичинських. За місце потрібно було вносити щомісячну орендну плату.

8 листопада 1916 року Наукове товариство імені Тараса Шевченка звернулося до магістрату Львова з проханням виділити для останків Івана Франка місце на кладовищі неподалік від могил Маркіяна Шашкевича та Василя Барвінського, тобто в тому місці, де ще наприкінці минулого століття українці хотіли зробити на Личаківському цвинтарі свій пантеон найвизначнішим людям нації. Тоді магістрат проігнорував це прохання.

В інтернеті ширяться помилкові факти, що Іван Франко нібито був перепохований у 1926 році. Насправді, ця інформація, яка з’явилася вперше у спогадах Ольги Роздольської у 1942 році у часописі «Наші дні», не відповідає дійсності. Вочевидь, Роздольська помилилася з роком перенесення. Останки Івана Франка перенесли в окрему могилу п’ятьма роками раніше – 28 травня 1921 року, про що інформувала тогочасна преса. Зокрема в газеті «Батьківщина» було оголошено, що 20 травня 1921 р. Львівський комітет із вшанування пам’яті І. Франка повідомляв «українське громадянство, що п’яті роковини смерті поета, в суботу, дня 28 ц. м., о годині 8 рано, відбудеться перенесення тлінних останків з чиншової гробниці до власної» – на місце, де тепер є могила Івана Франка.

28 травня труну перенесли зі склепу Мотичинських до окремого гробівця. Наступного дня, 29 травня, о 12 годині, розпочалися заходи із вшанування пам’яті Івана Франка та посвячення його могили. Панахиду відправив отець Юліан Дуткевич. Головним промовцем був приятель поета, художник Іван Труш. Відтак представники близько 50-ти різних українських організацій поклали вінки на могилу. Як подають тодішні газети, до цвинтаря йшли довгі колони українців, а трамваї, якими добиралися люди до місця вшанування пам’яті, були переповнені. На завершення хор «Бандурист» заспівав гімни «Вічний революціонер» та «Ще не вмерла Україна». Люди ж покидали цвинтар, співаючи «Не пора» – ще один популярний гімн, написаний Іваном Франком.

Саме тоді «Комітет вшанування пам’яті Івана Франка» оголосив про збірку на будову надгробного пам’ятника. Утім, процес йшов повільно і пам’ятник роботи скульптора Сергія Литвиненка був відкритий лише через 12 років, 1933-го.

Фото: Дім Франка

Фото: Дім Франка

Фото: Дім Франка

Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.