«У рибному ресторані заробляли і по 800 гривень на день…»

logo
u_ribnomu_restorani_zarobljali_i_po_800_griven_na_den.jpg


Львівські студенти протягом семестру не лише навчалися в Польщі, а й працювали у вільний час

Майбутні екологи, львівські студентки на березі Балтійського моря — Настя, Марічка, Оля і Світлана.Майбутні екологи, львівські студентки на березі Балтійського моря — Настя, Марічка, Оля і Світлана.

Студентка Інституту екології та збалансованого природокористування ім. В. Чорновола (Львівська політехніка) Анастасія Богаченко разом з двома десятками однокурсників чотири місяці навчалася у Польщі завдяки програмі обміну між українським вишем та Академією Поморською (у місті Слупську, на півночі Польщі, за 18 км від Балтійського моря). Про те, як потрапити у програму обміну і як прожити студенту за кордоном, дівчина розповіла кореспонденту “ВЗ”.

Для того, щоб потрапити на навчання у Польщу за обміном, треба  мати пристойний рейтинг оцінок, – розповідає Настя. – Навчання в Академії Поморській для українських студентів-політехніків за цією програмою — безкоштовне. За гуртожиток теж не треба платити. Ми з однокурсницями навчалися на факультеті ochrona srodowiskа (охорона довкілля) за попередньо обраними предметами. Викладачі — поляки, але був один викладач із Києва, читав ентомологію.

– Де легше вчитися, тут чи там?

– У Польщі програма легша. Мову опанували швидко. Там є велика перевага: акцент робиться на роботі в аудиторіях, тому домашнього завдання не задають. Півдня — на парах, півдня – вільні. Найцікавішими мені видалися “теренувки”, тобто польові дослідження. Ми заміряли глибину озера, визначали за трісками швидкість течії річки Слупії, вивчали усі етапи очистки води на очисних спорудах. Нас возили (безкош­товно) на екскурсії, ми побували у Ґданьську, а після відвідин Ботанічного саду писали студентські доповіді. Як і після знайомства з роботою гідро­електростанції біля Слупська.

– Студентський гуртожиток у Польщі — це…

– Зручні кімнати з усім необхідним. У коридорі — спільна кухня з мікрохвильовкою, газовою плитою та духовкою (ми запікали курку, готували домашні смаколики). На поверсі — дві душові кабінки, три туалети, стоять пральні машини і є сушарка… В кожному з трьох корпусів гуртожитків є щось додаткове: спортзал, туди можна було ходити на фітнес, три злоті вхід (1 злотий – приблизно 6,2 гривні), студентський клуб, студентська їдальня з прийнятними цінами і смачною їжею (суп – 3 злотих, відбивна — 8, картопля — 2,50…). В гуртожитку є “зала науки” – столи, стільці, тиша. Кому треба, бере зошити, підручники — й туди. Є ще велика кімната відпочинку з м’якими кріслами, “плазма” на стіні. Хочеш – фільми дивись; кому цікаво – грай на приставках… Від гуртожитку до навчальних корпусів — дві хвилини ходу. Поруч — великий стадіон.

– Що робили у вільні дні?

– Об’їздили пів-Польщі автостопом – були у Ґдині, Ґданьську, навіть до Берліна доїхали. Жодного прикрого випадку, жодної образи. Поляки знали, що ми українці, і ставилися до нас відкрито і тепло. Коли призвичаїлися до навчання і побачили, що можемо ще й працювати, то знайшли собі роботу на кілька годин. Студенти знаходять роботу на сайті, де трапляється попит і пропозиція. Хто листівки-флаєри роздавав, хто вікна мив, хто клумби впорядковував у приватних садибах. Багато хто прибирав в оселях. Дві години прибирання коштують 60-80 злотих. Ніхто нікого не дурив і не принижував.  

Їздили у Ґданьськ на денс-хол-батли, тобто танцювальні змагання. Потім нам звідти подзвонили друзі, сказали, що господарі невеличкого рибного ресторанчика на березі моря шукають помічниць. Так я з товаришками, Олею і Світланою, отримали роботу за двадцять кілометрів від Слупська. Дівчата чистили рибу, готували її до смаження, я працювала з господинею на кухні. Заклад дуже популярний. Свіжа риба смажиться й одразу потрапляє на столики або відвідувачі замовляють її зі собою. Ми  швидко навчилися розрізняти, де яка риба, вивчили усі назви: моршук, дорш, сола, міруна, фльондра… Далеко не кожен поляк знається на назвах морської риби так, як ми тепер, – сміється Настя. –  Ми ж там голодними не були, господарі нас добре годували – рибою, супами. Коли риба набридла, замовляли нам піцу або завозили в «МакДональдс». Порція риби для відвідувачів коштує, залежно від риби і салату, — від 20 до 40 злотих. Оплата праці — 10 злотих за годину, тобто 60 гривень. Були такі вихідні чи святкові, коли ми заробили по 800 гривень у перерахунку на наші гроші. Коли семестр закінчився, господиня запропонувала нам залишитися. Зняла нам трикімнатну квартиру на трьох дівчат й оплачувала її — щоб ми ще попрацювали у ресторанчику.

– А як той семестр, що  тут пропустили? Зарахували вам?

– А ми і там сесію склали, і тут, повернувшись, склали усі заборгованості.      

Фото  Анастасії БОГАЧЕНКО


А поділитися?