В’ятрович розповів, що порадив сказати Садовому на зустрічі із Ващиковським
Голова Українського Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович порадив міському голові Львова Андрію Садовому поговорити під час зустрічі із головою МЗС Польщі Вітольдом Ващиковським про вандалізм у місцях поховання та про небажання польської сторони вести діалог.
«Андрій Садовий подзвонив до мене, щоб з’ясувати суть наших гарячих дискусій з польською стороною та стосовно місць пам’яті. Відповідно, я розповів йому у чому саме суть цих суперечностей і якою є позиція української сторони. Також я проінформував, що робиться українцями для співпраці у цій сфері і що не робиться з польського боку. Я навів факти про 15 випадків вандалізму щодо українських пам’ятників, у тому числі на могилах на території Польщі. Нагадав про чотири випадки вандалізму проти відновлених польських пам’ятників на українській території», – заявив у коментарі ZAXID.NET Володимир В’ятрович.
Голова УІНП також порадив меру Львова поговорити із Ващиковським про його заяви про небажання української сторони вести діалог на тему історичного примирення.
«Я також звернув увагу мера на те, що дивно звучить заява міністра Ващиковського про те, що не існує діалогу, зважаючи на те, що я два тижні тому повернувся з організованого УІНП польсько-українського форуму істориків у Черкасах», – наголосив В’ятрович.
Нагадаємо, що раніше мер Львова Андрій Садовий, коментуючи зустріч з Вітольдом Ващиковським, написав у Facebook: «Зробив все можливе, аби донести думку: у нас є спільна загроза і це – агресія Росії. Будь-які спроби розкрити рани українсько-польської ворожнечі є згубними для обох народів. Доведено історією».
Останні заяви Вітольда Ващиковського, зроблені у Львові, Володимир В’ятрович пояснив політичною ситуацією у самій Польщі.
«З одного боку заяви Ващиковського можна пояснити внутрішньо-політичною ситуацією у Польщі і самою ситуацією пана Ващиковського. Очевидно, що він навмисно демонізує українську сторону, зумисно заводить ситуацію у глухий кут, щоб показати свою відвагу за нібито вирішення цієї проблеми. Хоча насправді жодного бажання вирішити цю проблему у нього немає, – вважає голова УІНП. – Є лише бажання здобути собі якісь додаткові політичні дивіденди, спершу демонізуючи українську сторону, а потім, щоб відчути себе головним борцем у боротьбі проти агресивних українців, втриматися на посаді. Ми всі прекрасно знаємо, що є доволі велика загроза для нього втратити посаду міністра. На жаль, сам Ващиковський вирішив у першу чергу як політик, а не голова зовнішньо-політичного відомства сусідньої і дружньої для нас держави, погратися стосунками з Україною, щоб втриматись у своєму кріслі».
Володимир В’ятрович також повідомив, що поки нічого не знає про те, чи оголосили його персоною нон-грата у Польщі, як про це раніше заявляв Ващиковський.
«Ні, мені ніхто нічого не повідомляв. Я знаю про це лише з українських та польських ЗМІ, – сказав В’ятрович. – У будь-якому випадку ці заяви Ващиковського навіть якщо вони буду реалізовані, вважаю абсолютно недружніми, вважаю, що це спроба шантажу і погроз, бо це неприпустимо в нормальних країнах – оголошувати персонами нон-грата чиновників іншої країни за те, що вони вимагають дотримання законодавства своєї ж країни. Це взагалі небачений випадок і я сподіваюсь, що Польща не продемонструє такий низький рівень політичної культури».
В’ятрович також додав, що свого рішення про призупинення легалізації польських пам’ятників на українській території не змінить, навіть у випадку заборони в’їжджати до Польщі.
«Ми з самого початку говорили польським колегам про те, що рішення про призупинення легалізації польських пам’ятників на українській території і про призупинення надання дозволів на пошук решток поляків в Україні є тимчасовим. Завдання цього рішення – спонукати наших польських колег сісти за стіл переговорів, – наголосив директор УІНП. – Але від квітня, коли ми оголосили про це рішення, не відбулось жодних переговорів уповноважених для цього сторін. Натомість з польського боку постійно звучать дуже різкі політичні заяви, що говорить про те, що польські політики не хочуть вирішити цю проблему, а навпаки – невирішеність цієї проблеми бачать як джерело своїх політичних дивідендів».
