Від забутого трамвайного міста до палацу-«глушилки». Три локації нетуристичного Львова
Історичне середмістя, велична Львівська Опера, вишукані церкви та собори давно стали туристичними візитівками Львова. Та перлинами нашого міста є і багато фантастично гарних вілл, старовинних будинків та природних пам’яток, які збереглися як поруч з популярними туристичними місцями, так і у віддалених куточках міста. Пропонуємо ближче познайомитися з трьома новими маршрутами спецпроекту Tvoemisto.tv від Віктора Гальчинського.
Фото: Віктор Гальчинський
Перша мандрівка проляже дорогою від костелу святого Войцеха через старе і нове Знесіння до вулиці Промислової. Помилуємося сьогодні незвичним видом на Львів з Піскової гори, оглянемо мальовничі вілли старого Знесіння та завітаємо в гості у місто, якому так і не судилося з’явитись.
Біля костелу святого Войцеха повертаємо ліворуч та бачимо перед собою невисоку, але досить круту гору. За пісок та пісковики гору прозвали Пісковою, тоді як справжня її назва – гора Лева. У XIV столітті тут був другий замок короля Лева Даниловича, який зруйнували польські війська у 1340 році і після того ніколи не відбудовували. На вершині гори Лева на початку 90-х років ХХ століття встановлено хрест у пам’ять загиблих у Афганістані львів’ян, що служили у радянському війську.
Спустившись на вулицю Довбуша, повертаємо вліво та через кілька метрів бачимо ще одні сходи. Спускаємось ними і одразу потрапляємо на старе Знесіння – вулицю імені митрополита Василя Липківського, яка до 1916 року так і називалася – Знесіння. Будинків тут небагато, але одразу привертає увагу двоповерхова сецесійна вілла з мансардою у швейцарському стилі, збудована тут на початку ХХ століття. Детальніше про першу локацію нетуристичного Львова читайте за посиланням.
Другу прогулянку розпочинаємо від будинку обласного управління Національної поліції, що на площі Генерала Григоренка. Його спорудили у 1909-1911 роках для Акціонерного кооперативного банку за проектом Альфреда Захаревича, який посів друге місце в конкурсі проектів. На площі перед будинком бачимо пам’ятник святому Юрію Змієборцю, що встановили у 1999 році на честь правоохоронців, які загинули при виконанні службових обов’язків. Автори монументу – скульптори Андрій та Володимир Сухорські.
До 1946 року площа носила ім’я Францішека Смольки – відомого львів’янина, польського політика, якого у 1881 році обрали президентом австрійського парламенту. Тут же, на місці пам’ятника Юрію Змієборцю, до 1946 року стояв пам’ятник Смольці, який потім знищила радянська влада. Свого часу Францішек Смолька жив у будинку №4 на цій площі. Детальніше про другу локацію нетуристичного Львова читайте за посиланням.
Далі нас чекає моціон маловідомими закутками, що розташовані поруч із Львівським університетом, парком імені Івана Франка, собором святого Юра та костелом святої Марії Магдалини. Вирушаємо від палацика лікаря Владислава Татарчуха, що постав на місці пам’ятного з минулої екскурсіїродинного маєтку Браєрів. Поруч із цим вишуканим будинком бачимо наріжну кам’яницю із багатим декором, що виходить на вулиці Лепкого та Листопадового Чину.
Також ми побачимо величну жовту кам’яницю номер 26. Цей житловий будинок у стилі історизму з елементами необароко має дуже цікаву історію. Його почали зводити ще у 1839 році, коли перша власниця цієї ділянки Мар’яна Чехунська збудувала тут видовжений одноповерховий будинок. Через 20 років його розширив архітектор Вінцент Равський, а ще через 18 років – Людвіг Радванський. Натомість сучасного вигляду він набув завдяки третьому власнику – представнику відомої львівської родини аптекарів, власників пасажу Міколяша підприємцю Петрові Міколяшу, який залучив до реконструкції знаного архітектора Яна Шульца.
Усі прогулянки нетуристичним Львовом можна переглянути тут.
