З наплічниками по світу: як подружжя зі Львова побувало у 16 країнах

logo


Європа, Південна Америка, Центральна і Південно-Східна Азія… Юля і Павло Лозинські, можна сказати, – мандрівники-професіонали. Буквально за три роки вони побували у 16 країнах. Молода пара розповіла про свої мандри, цікаві пригоди і як подорожувати, не витрачаючи багато коштів.

Шлях до водоспаду Секумпул, провінція Балі.

Шлях до водоспаду Секумпул, провінція Балі.

– Як ти почала подорожувати і де вже встигла побувала?

– Коли я познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком, то мій закордонний паспорт просто припадав пилюкою. У Павла ж уже був чималий досвід у подорожах Європою, а також Близьким  Сходом. Взагалі наші стосунки розпочались із того, що я чекала поки він повернеться з Іраку. Нічогеньке випробування (сміється).

Разом за три роки ми відвідали 16 країн, серед яких п’ять держав Південної Америки – Бразилія, Аргентина, Парагвай, Болівія, Перу, дві Центральної Азії – Казахстан і Киргизстан та три Південно-Східної Азії – Шрі-Ланка, Малайзія та Індонезія.

Юля і Павло Лозинські. Фото з Fb

Юля і Павло Лозинські. Фото з Fb

– Яка подорож була найпершою?

– Першою у нашому списку була Норвегія, де, поміж іншим, Павло запропонував мені вийти за нього заміж. Уявіть собі ситуацію: рання скандинавська весна, сніжить, вітер похитує наметом, я загортаюсь щонайщільніше у спальник, а Павло вмикає ліхтарик і якось так напівпошепки каже: «Виходь за мене!» (сміється)

У Норвергії ми відвідали Осло, а також Йорпелен і Ставангер, поблизу яких розташовані дві візитні картки країни – скелі Прекестулен (Кафедра) і К’єрагболтен (ну знаєте, така горошина над кілометровою прірвою, на якій полюбляють фоткатися більшість мандрівників).  Побачити їх можна безкоштовно – ніяких квитків чи перепусток.

Щодо Норвегії загалом, то це, звісно, доволі дорога країна. Ми про це знали, тому жодних фрустрацій у підсумку не виникло. Найпростіший двомісний номер у готелі в столиці вартує від 70 доларів. Тому, аби зекономити, більшість ночей ми провели у вже згаданому наметі. Згідно із норвезькими законами, кожен може поставити тент там, де йому сподобається. Головне, аби не на приватній території і щонайменше за 150 метрів від будинків. Першу норвезьку ніч провели неподалік аеропорту: свою хатинку розмістили поруч із якимось фермерським угіддям. Декілька разів ставили намет у міських парках, де були облаштовані місця для кемпінгу. В Осло, наприклад, можна ночувати в наметі неподалік від центру міста, що доволі зручно.

Заощаджували й з допомогою каучсьорфінгу – дві доби жили в заробітчанина з Литви, який працює в Норвегії на нафтовій платформі. Їжа в цій країні ділиться на дві категорії – для більш заможних і бідняків. Згідно із якимись неписаними правилами, перші не купують те, що призначено для других. Оскільки всі товари якісні, то з голоду точно не вріжеш дуба. Варто також мати на увазі, що Норвегія – країна приморська, тож дешевою там є риба та рибні консерви. Щоправда, алкоголь в цій країні всіх урівнює, оскільки однаково дорогий для кожного.

– Куди вирушили потім?…

– Далі було багато дрібних вилазок – Латвія, Естонія, Канари… Наситившись Європою, нам врешті захотілось марципанів – і ми запланували подорож до Тянь-Шаню. Ну як запланували – купили акційні квитки і полетіли.

11089186_1676060625963827_6496500639983061406_n

Одразу розповім про бюджет мандрівки. Він становив 400 доларів з людини (із них 150 – на авіаквитки в обидва боки). До перельоту ми, наївні створіння, були налаштовані на низькі азійські ціни, однак перший же похід у супермаркет зруйнував усі повітряні замки. Цікаво, що в Казахстані алкоголь є дешевшим за продукти харчування. На цьому ґрунті навіть трапився один курйозний випадок. Якось сиділи ми за містом на лавці, перепочивали, і тут до нас хитким, але цілеспрямованим кроком підходять два «алконавти», один з яких белькоче: «Ізвінітє, у вас нє будєт какого-то піражка ілі єщьо чьо-ніть пєрєкусіть?» Просто коли закуска дорожча, ніж випивка, ну… самі розумієте.

Наш маршрут пролягав горами Казахстану та Киргизстану. Загалом ми не мали на меті жодних серйозних сходжень – лише бадьорий трекінг із притомним набором висоти.  У підсумку, найвищим був підйом на 3550 метрів – на такій висоті розташоване озеро Ала-Кьоль, що означає «пістряве». Туристи, яких ми зустрічали на шляху, винаймали собі гідів та портерів. Оскільки похід може тривати й дві-три доби, то речей знадобиться немало. Ми ж вирішили усе нести на своєму горбі та сходити до гірського озера без провідника. Впевненості додавало й те, що у нас є туристичний навігатор, який допоможе не заблукати.

Щоправда, навіть з ним, як виявилось, тут можна загубитись в трьох соснах. Тянь-Шань взагалі доволі містичний. Місцеві цілком серйозно нам розповідали про чорного альпініста – привида чоловіка, якого колись у горах залишив напризволяще товариш, і тепер він гримить спорядженням і заглядає в намети. При всій нашій адекватності, коли навігатор наче з’їхав з глузду – плутав північ з півднем і малював стежки там, де їх і близько не було, ми трохи злякались. Однак, чи то чорний альпініст втомився з нами жартувати, чи сигнал зі супутника став кращим, дорогу таки знайшли!

– Ти вже згадувала, що найтривалішою була мандрівка Південної Америкою. Розкажи трохи більше, будь ласка…

– Так, ми поставили собі на меті перетнути континент від Атлантичного до Тихого океану за два місяці. Летіли Іберією; вартість перельоту становила 500 доларів за особу в два боки. Безперечно, у Південну можна зганяти і дешевше – час до часу з’являються акції перевізників чи помилкові тарифи. Однак саме за таким маршрутом нічого вартісного не було, і ми купили звичайні квитки Брюссель-Ріо/Ліма-Брюссель. Загальний обсяг витрачених коштів разом з перельотами дорівнював 3500 доларів на двох.

Значну частину з них ми залишили у Бразилії. Коли в тамтешньому супермаркеті вперше купували хліб, і  продавець дбайливо наклеїв на пакетик цінник із написом 20 реалів (а це, вдумайтеся, – понад 6 доларів), ми не менш дбайливо поклали пакунок на поличку і пішли геть. Багато хто із знайомих, які вирушають у Південну Америку, намагаються оминути Бразилію, а все тому, що вона є чи не найдорожчою у Південній Америці (конкуруючи хіба із Чилі). Проїзд у громадському транспорті стартує від одного-півтора долара, невелика випічка – 2,5-3 долари, на м’ясо-ковбаси ціни взагалі космічні. Тому, щоб не приїхати додому ногами вперед, ми налягали на фрукти і переважно готували щось самостійно

Житло в Ріо ми орендували заздалегідь з допомогою Airbnb. Це була однокімнатка у фавелі (бразильський варіант нетрів – ред.), доба у якій коштувала трохи більше 20 доларів. Попри те, що нас лякали озброєними бандами, наркоторговцями та грабіжниками, які підстерігають туристів на кожному кроці, ніхто до нас не чіплявся. Так, хлопців з автоматами ми бачили, але все, що вони робили – це охороняли вхід до фавели. Тих, хто тут оселився, не чіпають.

Чималу частину витрат у подорожі Південною Америкою становили квитки у національні парки. Наприклад, щоб побачити водоспади Ігуасу, треба заплатити 17 доларів, а щоби відвідати комплекс інків Мачу-Пікчу – 45 доларів. Це при тому, що автобус, який везе туди із найближчого села, вартує 12 доларів з особи. До слова, важливим моментом є те, що побачити Мачу-Пікчу можуть лише дві тисячі витріщак за день, тому вхідні квитки потрібно купувати заздалегідь. Більшість мандрівників обирає першу чергу, аби зустріти на цитаделі схід сонця.

Хорошим варіантом економії в Південній Америці є відмова від офіційних готелів на противагу так званим «хоспедахе» – житлу, яке здають мандрівникам звичайні мешканці. Наприклад, в Аргентині ми мешкали в невеличкому будиночку із власною ванною кімнатою, кондиціонером і терасою для посиденьок приблизно за 15 доларів добу. А в Перу, в одному із найдорожчих міст країни – Куско, орендували кімнату в місцевих пенсіонерів за 7 доларів.

– Чи ви всюди так економите?

– Не всюди. В Індонезії та Шрі-Ланці, наприклад, дозволили собі трохи розслабитись. Всупереч думці про те, що, скажімо, відпочинок на Балі є захмарно дорогим, реальні ціни свідчать про інше:  затишне просторе бунгало, зі сніданком та чудовим видом вартує всього 8-10 доларів! Копійчаною тут є їжа та транспорт, однак, як і в більшості азійських країн, в Індонезії та на Шрі-Ланці потрібно вміти торгуватись. Талантам у цій справі вдається знижувати ціни утричі, а то й більше від запропонованих. Варто зазначати, що поруч із туристичними об’єктами вас можуть намагатись нагріти так звані провідники, які обіцяють врятувати від неймовірних небезпек, які ось-ось розпочнуться на вашому шляху. Ми відмовляли всім! Повірте, не пошкодували. А от тих, хто взяв гіда на короткий та комфортний маршрут, було трохи шкода.

З наплічниками по світу як подружжя зі Львова побувало у 16 країнах

Як знущання над іноземцями сприймають й  вартість входу у національний парк, де розташований вулкан Бромо, – 220 тисяч рупій, а це – 17 доларів з людини. Ну, як з людини. З туриста. Бо місцеві платять 35 тисяч, а це – 2,5 долари. Але дідусик, з яким потоваришували, потішив ще більше: добре, що ми вибралися в суботу, бо в неділю ціна сягає 320 тисяч рупій!

Але що там ті тисячі рупій, думали ми, коли заглядали в жерло Бромо. Бо насправді, коли ти мандруєш, то головне час до часу вимикати калькулятор, і просто насолоджуватись!

Поради тим, хто хоче розпочати мандрувати

Підпишіться на розсилки компаній, які займаються пошуком дешевих перельотів.
Визначтеся із напрямком і починайте складати маршрут.
Для того, щоб побачити найбільше і найцікавіше в обраній країні, не лінуйтесь читати блоги інших мандрівників та туристичні форуми.
Користуйтесь каучсьорфінгом та Airbnb, які є чудовою альтернативою готелям та хостелам.
Що ми завжди беремо з собою? Аптечка, намет, спальники, каремати, водонепроникний одяг, запасне взуття, а також – пічка Бонда, що є чудовою і дешевою альтернативою газовим пальникам, заправки до яких заборонено перевозити у літаку.

Збираючи наплічник, треба пам’ятати, здавалось би очевидне: все, що ти запакуєш, доведеться носити на своєму горбі. Тож не варто брати зайвого. Водночас і не треба впадати в крайнощі: вкорочувати зубні щітки чи станки для гоління, як роблять деякі мандрівники. Не уявляю, як вони чистять зуби щіткою з ручкою завдовжки 3 сантиметри.

Перед мандрівкою варто вивчити хоча б кілька фраз мовою країни, до якої ти їдеш. Це допоможе розкрити співрозмовника, який охочіше дасть будь-яку пораду.
Часто найважливіше, що потрібно зробити – це побороти невпевненість та зробити перший крок. І не має значення чи ви вирушите в Ушуайю чи до Кракова. Адже неважливо, яку відстань ви проїхали автобусом, пролетіли літаком чи проплили на кораблі, головне – який шлях при цьому ви здолали в собі.

Джерело