За 3 км до міжнародного пункту пропуску на Львівщині машини в’язнуть у болоті
Дістатися до українсько-польського пункту пропуску «Грушів-Будомєж» на Львівщині без допомоги спецтехніки неможливо. Проїжджа частина – суцільне багно. Нову дорогу тут обіцяли ще минулого року, та досі чекають сусідських грошей.
Без допомоги тракторів дістатися пункту пропуску годі. Один із трактористів розповідає, що були «гарячі» вихідні. Всі, хто мають в селі трактори, витягали машини з багнюки.
«Хто що дав: хто подякував, хто як! Не будеш там казати як і скільки. Людей якось треба було рятувати», – розповідає тракторист Володимир.
Дорожники на початку тижня підсипали дорогу щебенем.
«Соромно, що поляки з нас сміються. Ніхто не хоче їхати», – кажуть ті, хто іде з кордону.
Є тут ще й альтернативний шлях. Цією дорогою до Яворова не треба робити гак у понад 30 кілометрів, але сюди взагалі ніхто не їде через суцільне бездоріжжя.
«Місцеві то ще їдуть. Впав туди в яму, застряг, коло відірвав, бампер відірвав. То після війни було ліпше, ніж зараз», – каже місцевий мешканець Володимир.
Три роки тому відкрили новий пункт пропуску «Грушів-Будомєж». Місцеві на нього дуже сподівалися, але по такому бездоріжжі сюди не їдуть.
«Відкрився пункт пропуску, зроблена дорога до кільця і вона також не здана, не закінчена. Тут минулоріч були ремонти поточні. Була фреза, перемелювали», – розповідає голова Дрогомишлянської сільської ради Володимир Семерак.
Цю дорогу обіцяли повністю перестелити ще минулого року. Обіцянки давав особисто керівник області. Втім, поки що плани загрузли на етапі проектування, виправдовуються у Службі автомобільних доріг. Мовляв, домовились, що про прикордонну інфраструктуру мають подбати поляки.
«Договір між Польщею і Україною передбачає, що 60% підрядних організацій, які мають виконувати роботи, мають бути польського походження. Такі цифри доводяться нам з Кабміну і до сих пір ми не бачили що є фінансування, що ми маємо вживати тих чи інших заходів щодо ремонту цієї дороги», – каже начальник Служби автомобільних доріг Руслан Кандибор.
Тим часом місцеві дорожники усувають аварійність як можуть і вміють, забезпечуючи хоч якийсь проїзд. Хоча тракторист Володя не виключає, що за першого ж дощу цей кавалок дороги знову попливе. Та його техніка завжди напоготові.
