Автоматони – царство диваків та мрійників

Історія автоматонів – це життєпис винахідників, механічних алхіміків та мрійників, а ще – їхніх дітей, які поступово ускладнювалися, росли, вдосконалювали своїми «тілами» технології майбутнього. Сучасні роботи, про яких ми розповідали у попередній статті, – це діти автоматонів та їхні спадкоємці.

Хто такі автоматони? Це механічні істоти, з допомогою яких людина намагалася мімікрувати життя. Існують автоматони-птахи, звірі, люди, які можуть існувати індивідуально або як частина ансамблю. Приклади – міський годинник, фонтан, ландшафт поблизу палацу тощо. Особливістю автоматонів було те, що вони найчастіше створювалися для розваги багатих і впливових людей, були радше ювелірними творіннями, ніж «слугами» людей. Наша історія розпочинається ще в ті часи, коли грецькі філософи та мислителі займалися усім, до чого було натхнення: розпиванням розбавленого вина, здійсненням містерій, війнами із сусідами, написанням класичної літератури etc. Однією із мрій, а точніше – одержимістю було створення життя із допомогою науки та техніки. Але як це часто буває з історією – за відсутності достовірних джерел, міфи та легенди змішалися із фактами. До числа найвідоміших «технологів» Античності належать: Ктезібій – творець механічних годинників на основі принципів гідравліки та пневматики; Філон із Візантії – котрий створив механічну служницю, що розливала вино; Герон із Александрії, – автор басейну зі співаючими пташками і совою. Ці люди займалися технологічними експериментами більш, ніж 2 тис. років тому і коли ви це читаєте, привиди античних автоматонів передають привіт сучасним роботам.

Герон із Александрії в образі Тоні Старка

Вітряний млин Герона

Можна також переглянути реконструкцію механізму служниці із вином:

Із Середньовіччя до нас дійшло багато легенд, деякі рукописні згадки, але нічого із тодішніх витворів. Відомо про братів Бану Муса, які створили у 9 столітті автоматона-флейтиста у Багдаді. Хібат Алла ібн аль-Гусейн створив один із перших музичних автоматів в історії. І трохи більше знаємо про Аль-Джазарі завдяки опублікованій «Книзі знань про геніальні механічні пристрої» (1206 р.), де автор доволі скромно описує власні винаходи та супроводжує текст ілюстраціями. Там можна побачити зображення човна із музикантами, які плавали на воді і при цьому грали музику для розваг можновладців тогочасся.

Човен із автоматонами Аль Джазарі

У 15 ст. інтерес до автоматонів стає ще сильнішим завдяки знайомству із арабською культурою та Античністю, яка на Сході збереглася набагато краще. Інженери Відродження мали навіть можливість побачити фрагменти праць вже згаданої нами трійці – Герона, Ктезібія та Філона. Навіть фрагментів було достатньо для невеликої технологічної революції у пневматиці, гідравліці та механіці загалом.

З цього періоду найлегендарнішою і найвідомішою особою став Леонардо да Вінчі, що не завжди справедливо щодо багатьох інших геніїв епохи. Його вважають «батьком» механічного лева на честь французького короля Луї ХІІ. Ми вже згадували про робото-лицаря, реконструкцію якого навіть можна побачити на виставках Європи.

7 найцікавіших ідей да Вінчі:

Ще одним інженером, чиє творіння дійшло у робочому стані до нашого часу був Джуанело Турріано, який на замовлення іспанського короля Філіпа ІІ створив автоматона Святого Дідакуса (Дієго з Алькали). Згідно із історією, король у такий спосіб хотів відмітити чудесне одужання свого сина завдяки заступництву цього католицького святого.

Автоматон-монах Св.Дідакус

Але «золотий вік» автоматонів припадає на 17-18 століття, коли вони ще не вийшли у тираж. Хто саме творив у цей час?

Христіан Гюйгенс – нідерландський математик, який створив для короля Франції великий комплексний автоматон-армію. Королі також люблять бавитися, просто їхні іграшки були дійсно дорогими і коштували величезні гроші.

Француз Жак де Вокансон був настільки геніальний, що зумів відтворити із металу людські легені, срібний язик, механічні пальці і навіть одного із власних автоматонів вкрив людською шкірою. Наприклад, автоматон-флейтист грав 12 різних мелодій, що на той час було майже магією. Не менш складним і революційним був автоматон-качка, зображення якої можна побачити нижче.

Качка Жака де Вокансона

Реконструкція качки Вокансона:

Швейцарець Енрі Маярде створив автоматона-художника, який рисував 4 різних картини і писав три різні поеми. Це творіння було відновлене завдяки Філадельфійському інституту Франкліна: спершу було знайдено неробочий механізм, який лише після запуску завершив свою «програму» словами «написано автоматоном Маярде». Іноді історія буває справедливою. 

Ще один швейцарець Пєр Жаке-Дро увійшов в історію завдяки ювелірним годинникам та трьом автоматонам: музиканту, письменнику та художнику. Побачити їх у дії можна в Музеї мистецтв та історії (м.Невшатель). Компанія, заснована цим видатним чоловіком досі випускає годинники, вартість яких сягає доволі значних сум (наприклад, 500 тис. доларів за модель Bird Repeater Geneva).

«Нутрощі» хлопчика-писаря

Рекламний відео-буклет про Жаке-Дро (з 5:30):

Якщо будете мати нагоду відвідати Зальцбург в Австрії, то обов’язково побувайте у Палаці Гельбрун, де Яков фон Дитрихштайн побудував великий автоматон-театр, де на сцені можна побачити 200 фігур, кожна з яких виконує певну соціальну роль. Хороший історичний зріз тодішнього побуту.

У 19 ст. автоматон виходить у тираж і на міжнародний ринок маленьких ювелірних розваг для ширшого загалу. Тоді ж відбувається прорив у Китай, де із усіх продуктів Заходу, саме автоматони викликали найбільший резонанс.

Траплялися у цей час і доволі веселі історії. Зокрема Феркаш Кемпелен створив автоматона-шахіста, який зумів виграти партію у самого Наполеона. Довгий час думали, що з цього винаходу розпочнеться нова ера людства, адже створено штучний розум, здатний самостійно грати і вигравати у найвідоміших шахістів того часу. Згодом, щоправда, виявилося, що всередині автоматона сидів (для цього існувала маленька ніша) австрійський шахіст Йоган Альгаєр і за допомогою певних маніпуляцій бачив та переміщав фігури у партії на столі. Ілюзіонізм і магія – невід’ємна частина історії автоматонів.

Ілюстрація таємниці Кемпелена

Ще на початку 20 ст. автоматони були доволі звичною складовою культури Заходу. Однак поступово масове виробництво та акцент на кількості замість якості витіснив автоматонів у маленьку нішу, де можна зустріти цікавих майстрів, митців, фріків та просто фанатів ювелірної механіки. Серед сучасних автоматонщиків можемо згадати Дага Норта  

Карлоса Запату

Філіпа Лаундеса

Ванду Соурі

В наш час автоматони стали доступнішими не лише для купівлі – цим вже нікого не здивуєш, але й для самостійного створення. В Інтернеті можна знайти багато схем, спільнот, рекомендацій, інструкцій, застосовуючи які ви можете відчути себе творцем маленького механічного життя із доступних матеріалів. Невеличка революція у матеріалах (заміна заліза на дерево, пластик та кераміку) зробила мрії про домашніх автоматонів ще ближчими. Запрошую вас до цього невідомого, маленького світу дивних людей та дивних автоматонів: 

Читайте також:

Коротка історія роботів