Гарнізонний храм Петра і Павла у Львові відзначає свій ювілей
Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла у Львові збудували 1630 року. З ним пов’язно десятки легенд. Його відвідував Богдан Хмельницький і навіть Петро І. Тут поховані найвизначніші захисники міста. Понад 150 років він був військовим, а далі з храму зробили бібліотечний фонд. І лише п’ять років тому відкрили заново – і він став серцем Революції Гідності у Львові, а пізніше об’єднав усі військові родини.
Двері цього храму були зачинені до грудня 2011 року. Тоді ідею військових капеланів створити окремий гарнізонний храм дуже скептично сприйняли в місті. А через рік львів’яни вже не уявляли без нього Революції Гідності. Адже саме тут був тил Майдану.
«Лягали спати о 2-й ночі, вставали о 6-й ранку. У храмі ночували ті, які від’їджали на Майдан до Києва. Я пригадую, аби якось підтримати хлопців, які тримали дерев’яні щити і пластикові каски, які використовують на будові, я як військовий капелан дивився на них і казав, що вони є нова армія», – розповідає настоятель храму отець Степан Сус.
Храм став не тільки місцем для молитви, але й пунктом збору теплих речей і медикаментів. Впродовж усієї Революції Гідності сюди приходила і Христина.
«Коли почалися події на Майдані, ми не могли поїхати, бо в нас була 8-місячна дитина, а храм був місцем, де відчувалася потреба допомоги тим хлопцям і дівчатам, які за сотні кілометрів, у Києві. Тож ми сюди приносили медикаменти, теплі речі», – згадує Хритина Лебедь.
Майдан для капеланів був лише репетицією. Після Революції Гідності тут за короткий час довелося швидко акумулювати сили. Почалася війна. І за 2 місяці тут між іконами і свічками створили маленький арсенал. Сюди вдень і вночі йшли батьки і майбутні оборонці.
«Ми купували ті речі, які захищали життя людини, тому що прибігали мами і плакали «дайте бронежилет моєму сину, бо він ось сьогодні вночі їде. Повірте, що ми це з-під землі діставали», – розповідає отець Степан Сус.
За місяць львів’яни зібрали рекордну суму для вояків – 22 млн грн. Звідси військові з молитвою досі виїжджають на схід. Настоятель храму пам’ятає на ім’я кожного, з ким у цьому храмі прощалися.
Сьогодні гарнізонний для військових як дім – тут вінчаються, тут хрестять немовлят. Військові штандарти далі стоять на почесному місці, як і 150 років тому, але інші – українські. Адже тут за традицією ховали найвідоміших оборонців Львова.
«Серед найвидатніших людей, які тут поховані, – гетьман Станіслав Яблуновський, який захищав Львів від татар, такий собі військовий герой», – зазначає історик Ілько Лемко.
Цей храм не є найстарший у Львові, але найбільший. Його вберегли і міжвоєнні часи, але стіни храму руйнує час. Аби вберегти старовинний гарнізонний храм, військові капелани щомісяця витрачають понад 130 тис. грн на реставрацію.
