Громадськість піднімає питання про відновлення Єврейського музею у Львові
Відновити Єврейський музей у Львові закликали городян відомий український вчений-економіст д-р Степан Давимука і журналіст-міжнародник, представник ЮНЕСКО у Львівській області Марко Сімкін.
Музей було відкрито 17 червня 1934 року в будинку правління єврейської громади по вул. Берштайна, 12 (нині – Шолом-Алейхема) за підтримки тодішнього голови правління (і за сумісництвом віце-президента Львова) Віктора Хайеса. Експозиція вражала – її стрижнем стала колекція старовинних Ктубот (шлюбних контрактів), були також широко представлені ритуальні вироби з срібла, предмети єврейського побуту і полотна єврейських художників. Одним з перших відвідувачів музею став митрополит Андрей Шептицький, який передав в його розпорядження ряд експонатів.
З входженням в 1939 році Західної України до складу СРСР музей, що належав єврейській громаді, був приєднаний до львівського Музею художніх промислів, а його тимчасовим керівником призначили мистецтвознавця і збирача єврейської старовини Максиміліана Гольдштейна. Ця людина, якій, власне, і належить ідея єврейського музею у Львові, озвучена ще в 1910 році, був фанатично відданий своїй справі. Особиста колекція Гольдштейна, розміщена в його квартирі, була відкрита для широкої публіки.
Після окупації Львова нацистами в липні 1941-го мистецтвознавець отримав щось на зразок охоронної грамоти, виданої комісаром музеїв Львова Іларіоном Свенцицьким, – Гольдштейн призначався зберігачем єврейської колекції. Правда, ні Гольдштейн, ні Свєнціцький не знали про плани окупантів відправити найбільш цінні експонати Єврейського музею Львова до Праги, де нацисти планували відкрити Музей зниклого народу.
У грудні 1941 року всі євреї Львова, в тому числі Гольдштейн з сім’єю, були поміщені в гетто. Він відстоював колекцію до останнього, захищаючи експонати, як власних дітей. Відомо, що завдяки заступництву львівських музейників Гольдштейн зумів пережити дві акції зі знищення львівських євреїв – в березні і серпні 1942 року. Ймовірно, чергове прохання про продовження дозволу на роботу не увінчалася успіхом – вчений з родиною були розстріляні імовірно в Янівському таборі в кінці 1942 року.
Єврейські старожитності були тим часом врятовані українцями – працівниками Музею художніх промислів, які сховали їх у одному з потаємних куточків будівлі. Після війни ці безстрашні люди прийшли до директора відтвореного Львівського музею етнографії та художніх промислів Павлу Жолтовський і передали йому врятовані експонати.
Жолтовський виявився відданий своїй справі не менш Гольдштейна – в 1948-му, отримавши вказівку знищити всі єврейські артефакти, видатний український вчений представив в НКВД фальшиве свідоцтво про знищення старожитностей, а сам заховав їх на горищі музею.
Як підкреслюють Давимука і Симкин, Жолтовський був єдиним українським вченим радянської епохи, який в роки державного антисемітизму писав і видавав наукові праці, присвячені єврейському ритуальному мистецтву. Завдяки його зусиллям безліч творів єврейського мистецтва були врятовані від знищення: збираючи на звалищах елементи прикраси синагог, він ховав їх в запасниках Музею етнографії.Громадськість Львова дізналася про двічі врятованої колекції тільки в 1990 році, коли в місті пройшла виставка єврейського матеріальної і духовної спадщини.
Минуло ще понад 20 років, перш ніж навесні 2011 року під головуванням голови Ваада України Йосипа Зісельса у Львові пройшло обговорення концепції Музею історії і культури євреїв Галичини. «Ми уклали договори з низкою львівських музеїв, де зберігаються частини колекції, відданої на зберігання Гольдштейну, – каже Зісельс. – Ідея була проста – в будівлі на Шолом-Алейхема, 12 з окремих блоків, кожен з яких був би філією одного з цих музеїв, скласти експозицію, найбільш повно відображає збори довоєнного єврейського музею Львова. На жаль, тоді у цього проекту не було місцевого лідера, та й рабин громади, якій належить будівля, відмовився передавати його під музей ».
Тим часом будинок, де в 1934 році відкрився Єврейський музей, руйнується на очах. В кінці минулого року Галицький районний суд Львова зобов’язав власника будівлі – юдейську релігійну громаду «Бейс Аарон ве-Ісраель» – провести в ньому капітальний ремонт. Підставою стали скарги мешканців сусіднього будинку, які стверджують, що їх квартири затоплюються через поганий стан даху будівлі єврейської громади. Позиція рабина не змінилася, що в принципі ставить під сумнів ідею відтворення музею, щонайменше, в його історичній будівлі.
Втім, Степан Давимука та Марко Сімкін бачать ситуацію в більш глобальному контексті, підкреслюючи, що «відновлення Єврейського музею у Львові стане доказом демократичного розвитку незалежної української держави». До ініціативної групи з відновлення музею увійшли письменник, директор музею Івана Франка Роман Горак, відомий історик, професор Ярослав Грицак, віце-президент Всесвітнього християнського конгресу Володимир Гаюк, директор Центру міської історії Львова Софія Дяк, глава департаменту культури та релігій Львівської ОДА Христина Береговська і багато інших відомих львів’яни.
Джерело: Хадашот
