Львів запрошує на ретроспективну виставку Володимира Патика
Ходять чутки, що за своє життя художник Володимир Патик змалював понад 600 кілограмів фарби, майже 1,5 тонни паперу та 2 кілометри полотна. Він любив те, що творив. Зараз його полотна експонує Національний музей імені Андрея Шептицького. Це перша посмертна виставка митця, який не доживши місяць до свого дев’яносторіччя, відійшов у вічність 28 серпня.
«Я завжди називаю свого чоловіка «Патичок». Бо Володимир ― дуже довге ім’я, Влодзю ― я не люблю того імені. А Патик ― так просто, гарно і доступно. Як йому казали: «Чому ти не хочеш бути Пáтик? Як Когýт хоче бути Кóгутом? Він казав: «Ні, я селянський син. Мій батько був Пáтиком і я буду Пáтиком», ― поділилася спогадами дружина митця Романа Патик.
І це попри звання народного художника, попри Шевченківську премію за серію робіт «Земля Шевченка». Патик оспівував фарбами природу, жіночу красу, добро та правду. Його кредо: «Жодного дня без лінії!»
«На виставці є змальований порт Мурманська. Патик був в Середній Азії, за Полярним колом в Дудінці, він пішов в Оренбург шляхами Шевченка, був в Орську, в Оренбурзі, в Бухарі, в Стамбулі. З кожної поїздки Патичок привозив рисунки», ― додала дружина.
На експозиції, яку планував сам Володимир Патик ще три роки тому, зараз п’ять циклів: “Україна”, “Ретроспектива”, “Море”, “Подорожі” та “Львів”. В останньому ― досі небачені полотна, як до прикладу, “Козаки Хмельницького під мурами Львова”, розповідає син митця, художник Остап Патик.
«Робота ця унікальна, бо була замовлена Історичним музеєм у 1975-му році. Оскільки батько намалював там жовто-сині прапори на передньому плані, що відповідало історичній правді, звичайно, її замовники сховали. Я її знайшов в селі Вишнівець в якійсь коморі при музеї Байди Вишневецького», ― згадує він.
Митець малював і в спеку, і в снігопади. Його можна було здибати за роботою навіть на вершечку Тростяну.
«Дивлюся, таке щось, як снігова баба. Намерзлий вже на ньому іній. Бо мороз був понад 25 градусів. Стоїть Патик в шапці кролячій, опущеній на вуха, кожух, рукавиці на руках. Етюдник. І він якраз малював Тростян», ― поділився спогадами директор Національного музею імені Шептицького Ігор Кожан.
Родина має ще кілька полотен митця, які мало хто бачив.
«Патик намалював таку картину «Чорнобиль», я її ніколи нікому не показую. Така чорно-синя велика верба, символ України, така трагічна… і тільки один маленький росточок з листочками… І поламані гілки плачуть червоними слізьми. То така страшна картина ― я її не показую», ― додала Романа Патик.
Тож, ймовірно, глядач ще побачить чергову виставку митця.
