Проект “Гуцульське Різдво” представив цікавий пласт української культури
В Національному музеї у Львові імені А.Шептицького завершив свою роботу масштабний виставковий проект «Гуцульське Різдво». На виставці широко були представлені побут звичаї та обряди Гуцульщини. Основу експозиції складали пам’ятки з фондів НМЛ ім. А. Шептицького. Також серед експонатів можна було побачити предмети з фондів Музею народної архітектури та побуту, Музею етнографії та народного промислу, Інституту колекціонерства при НТШ, музею Українського Католицького університету та приватних колекцій.
Мистецтво Гуцульщини – це надзвичайно цінний та цікавий пласт української культури. Світогляд гуцулів поєднує у собі два, на перший погляд, непоєднувані начала – християнство і язичництво. Саме це і надає світосприйняттю гуцулів, їхньому життєвому укладу, звичаям і традиціям неповторного колориту. Спонукає етнографів, колекціонерів, чисельних поціновувачів мистецьких цінностей та старожитностей щоразу повертатися до цікавої, таємничої Гуцульщини.
Експозиційний простір нашої виставки тематично був поділений на п’ять розділів: Різдво, Ґазда, Коляда, Ґаздиня, Йордан. Кожен з розділів поєднував у собі розмаїття народного гуцульського мистецтва та побуту (ікона на склі, гуцульська кераміка, зброярство і мосяжництво, народний одяг) з давніми народними традиціями та обрядами гуцульського краю.
Виставка отримала широкий резонанс серед львів’ян та гостей нашого міста. Впродовж експонування «Гуцульського Різдва», з 13 грудня 2016 року до 1 лютого 2017 року, до виставкових залів нашого музею завітало понад 6 тисяч відвідувачів. Особливо цікавими для глядачів були кураторські екскурсії від завідувачки відділом народного мистецтва НМЛ ім. А.Шептицького Любави Собуцької та завідувача виставково-експозиційним відділом НМЛ ім. А.Шептицького Романа Зілінка, що неодноразово відбувались на виставці.
В рамках «Гуцульського Різдва» відбулась низка різноманітних майстер-класів, учасники яких створювали традиційного різдвяного «павука» зі соломи, за давніми гуцульськими зразками малювали характерні лише для Карпатського регіону хатні ікони на склі. Вправними маленьким «скульпторами» наші юні відвідувачі ставали на майстер-класі під орудою п. Марії Слижук, майстрині зі села Брустури Косівського району. З розплавленого шматка сиру вони виліплювали чудових гуцульських коників. Традиція, що зійшла до нас з високих Карпатських полонин. Такі вже цікаві та смачні вийшли сирні коники, що пані Марії довелося вдруге приїхати у гості до нашого музею та повторити свій майстер-клас.
Чи не найглибше поєднання християнських та язичницьких вірувань знаходимо у давніх гуцульських колядах. Давня, від дідів-прадідів, традиція гуцульської коляди збереглась і до наших часів. Справжній дух різдвяних Карпат наповнив зали «Гуцульського Різдва» під час виступу гурту колядників із Криворівні. Звуки скрипки, сопілки, автентичні тексти давніх колядок, ритмічні мелодії ритуального танцю колядників «Плєсу» наче перенесли усіх нас на засніжені карпатські вершини.
Справжнім святом Злуки в День Соборності України на «Гуцульському Різдві» стала Наддніпрянська коляда у виконанні дитячого фольклорного гурту «Орелі» з Музею Івана Гончара (м.Київ). Юні зберігачі народних звичаїв та традицій обдарували відвідувачів музею у цей день не лише різдвяними побажаннями, а й особливим теплом та правдивою, безпосередньою дитячою щирістю.
Завершальним акордом виставкового проекту «Гуцульське Різдво» став лекторій. Впродовж тижня в рамках виставки відбувались лекції відомих у Львові вчених, дослідників, колекціонерів, художників, які займаються вивченням та популяризацією мистецтва Гуцульщини.
Про особливості гуцульської кераміки розповіла кандидат мистецтвознавства Галина Івашків. Зі зґардами, мосяжними хрестами та іншими художніми виробами з металу нас знайомив Олекса Валько – викладач Львівського державного коледжу декоративного та ужиткового мистецтва імені Івана Труша, колекціонер, член Інституту колекціонерства при НТШ.
З особливим зацікавленням львів’янки слухали розповідь про гуцульське лудинє (народний одяг) етнографа, історика, колекціонера, народного майстра зі села Бабин Косівського району Богдана Петричука. Учасниці нашої зустрічі не лише дізналися про особливості народних гуцульських строїв, а й самі спробували створити образ справжньої гуцульської ґаздині. Під час розповіді Богдан Петричук ділився своєю майстерністю у техніці пов’язування гуцульських переміток та хусток.
Не менш цікавою була лекція-розповідь кандидата мистецтвознавства, членкині Інституту колекціонерства при НТШ, художниці Оксани Романів-Тріски. Ґрунтовно та захоплююче дослідниця розповіла про феномен гуцульської хатньої ікони на склі, про унікальну систему символів, що витворилась на ґрунті поєднання християнських традицій з дохристиянськими оберегами.
Останньою в рамках лекторію на «Гуцульському Різдві» стала зустріч зі ще одним колекціонером, художником, заступником директора Інституту колекціонерства при НТШ Тарасом Лозинським. Учасники зустрічі дізнались багато цікавих фактів про колекціонерство загалом, про діяльність Інституту колекціонерства при НТШ. Тарас Лозинський із захопленням розповідав історії та ділився унікальними спогадами зі своїх власних етнографічних експедицій Гуцульщиною.
«Гуцульське Різдво» – виставковий проект, що зумів створити атмосферу справжнього різдвяного родинного свята. Висловлюємо щиру вдячність усім, хто допомагав нам у цьому – поділився творами зі своїх приватних збірок, надихав нас розповідями про гуцульські звичаї, допомагав в організації та створенні експозиції. Особливу подяку складаємо Остапу та Тарасу Лозинським, Роксолані Лемик, Олі Паруті-Вітрук, Андрію Цибку, Людмилі Явній, Богдану Петричуку, Романові Зілінку, Роксоляні Косів, Христині Лукащук, Славі Салюк, о.Івану Рибарурку та Оксані Рибарук, Василю Зеленчуку, Любомирові Кушлику, Боніфатію Івашківу, Миколі Толочкові, Юрію Юркевичу, Олексі Вальку, музею Католицького Університету та усім нашим друзям! Також щиро дякуємо усім хто завітав на наше «Гуцульське Різдво» і своєю присутністю надав виставці давніх творів нового життя!
