Путівник не для туристів: фотоподорож Львовом дев’яностих
Локація перша. Проспект Свободи та газети
У напівпідвальному приміщенні Центру, окрім схожих на стіни з вікнами виставкових стендів, розташований сенсорний монітор. На екрані можна вибрати та подивитись відеоісторії про речі та явища, з якими у людей асоціюються дев’яності роки. Спогади про пісні гурту “Скрябін”, смак турецьких шоколадок та моду на малинового кольору піджаки налаштовують на екскурсію. Виставка Тадеуша Рольке віддзеркалює події 1990 року, коли люди одночасно дізнались про силу масових мітингів та почули термін “галопуюча інфляція”. Цей рік був складним і неоднозначним.
Любомир Петренко показує першу фотографію – місце, де сьогодні стоїть пам’ятник Тарасу Шевченку та яке було відоме під назвою “клюмба”. Цей шматочок площі був для багатьох львів’ян сакральним, сюди навіть приходили фотографуватись молодята. З 1989 року тут почали збиратися та обговорювати політичні питання, обмінюватись саморобною символікою та, звичайно, свіжою пресою. Радянські газети коштували кілька копійок, натомість газета самвидаву – декілька карбованців. Проте, люди були спраглі інформації і легко залишали гроші у цьому імпровізованому львівському Гайд-парку.
Весною 1990 року до влади у Львові прийшли демократи. Газети, які виходили лише самвидавом, реєструвалися офіційно: наприклад, “Просвіта”, яка була друкованим органом Товариства української мови. У цей час також була створена муніципальна газета “Ратуша”. І, звичайно, не можна не згадати такі видання як “Молода Галичина” та “За вільну Україну”, яка фактично була профінансована американською та канадською діаспорами.
“Газетою, яка ну дуже відрізнялася від усіх інших видань та яка задала тон для всіє львівської преси, був тижневик “Поступ”, – каже екскурсовод.
“Поступ” виник на базі Товариства Лева, яке об’єднувало цікавих та творчих людей. Це було креативне середовище, яке видавало масу ідей, проектів та втілювало їх у життя. Спершу “Поступ” був класичним самвидавом, та, за словами Любомира Петренка, друкувався у Вільнюсі. У 1990 році газету вдалося офіційно зареєструвати, а у 1991 році вона перетворилась на “Пост Поступ”. Головним редактором видання був Олександр Кривенко, тут працювали нині відомі журналісти – Андрій Квятковський, Ігор Ткаленко, Володимир Павлів та багато інших. І, звичайно, усі читали авторську колонку Юрія Винничука, який писав для газети під псевдонімом Юзьо Обсерватор. Візитівкою видання була кольорова карикатура на першій сторінці.
Перший приватний телеканал “Міст” створила у Львові українсько-канадська фірма, яка займалася організацією поїздок та переказами. На каналі виходила аналітична програма “Політична шахівниця”, було кілька музичних програм – “Консервоторія”, “Музгарбуз”. Телеканал став хорошим стартовим майданчиком для кар’єрного росту багатьох львівських журналістів. Любомир Петренко згадує Олексія Шалайського, який був заступником директора Першого національного каналу, та Олега Гулика, який працював на каналі ICTV. Багато журналістів у дев’яності роки поїхали працювати до Києва, адже зарплата там могла бути на порядок вищою, ніж у Львові.
