Річка, з якої можна пити. Як Варшава за кілька років очистила Віслу

фото: www.bialoleka.waw.pl

«Львівводоканал» переймає досвід очищення стічних вод у найкращих очисних споруд Польщі.

Очисні споруди Львова були введені в експлуатацію в 1968 році. З того часу капітального ремонту чи реконструкції на них не проводилося, проте якість стічних вод міста змінилася – вони стали значно концентрованішими, і система минулого століття з їхнім очищенням не справляється.

Лише у 2003-2008 роках за ґрантові кошти шведського уряду вдалося оновити обладнання на для механічної очистки стічних вод. У наступні три роки «Львівводоканал» планує збудувати біогазову установку для переробки мулу стоків у так звану «зелену» енергію. Проте інші технологічні ланки все ще потребують реконструкції та значних капіталовкладень.

З початку року підприємство веде переговори з Національним фондом охорони навколишнього середовища і водного господарства Польщі щодо позики на модернізацію очисних споруд Львова. У рамках співпраці представники «Львівводоканалу», депутати та чиновники міської й обласної рад, а також журналісти побували на найбільш сучасних очисних спорудах Польщі «Чайка» та побачили, як це має відбуватися за європейськими стандартами.

Очисні споруди «Чайка», які обслуговують більшу частину території Варшави і сусідні гміни, були спроектовані на початку 70-х років і введені в експлуатацію в 1991 році. Та їхньої потужності було недостатньо, тому половина стічних вод міста потрапляла у Віслу неочищеною. Місцеві жителі говорять, що тоді через сморід до річки було неможливо підступитися.

Та після вступу Польщі до Євросоюзу у 2004 році питання модернізації очисних споруд стало руба. Варшава мала або заплатити 800 мільйонів злотих штрафу за забруднення довкілля, або ж модернізувати «Чайку», щоб стічні води після проходження очистки відповідали європейським стандартам.

Капітальний ремонт очисних споруд відбувся у 2008-2012 роках у рамках проекту «Водопостачання та очищення стічних вод у Варшаві – Фаза III». Вартість модернізації сягала 500 мільйонів євро. 200 мільйонів дотації виділив Євросоюз, а решту профінансували за рахунок бюджетних коштів та позики Європейського інвестиційного банку.

Штраф за забруднення довкілля для Польщі скасували, а «Чайка» стала найбільшою та найсучаснішою системою очищення стічних вод у Польщі. Пропускна здатність очисних споруд збільшилася майже удвічі – з 245 до 435,8 тис. куб. м стоків на добу. Крім того, за рахунок біогазових установок «Чайка» тепер забезпечує себе повністю теплом та наполовину – електроенергією.

Очистка стічних вод складається з двох етапів – механічного та біологічного. На початку всі стоки проходять через спеціальні ґрати з 6-міліметровими просвітами, на яких затримується велике сміття. Після цього їх знежирюють у так званих пісковиках – там з води забирають нафтопродукти. Далі стоки скеровують у шість первинних відстійників, кожен діаметром 50 м, де усувають різні суспензії та забруднення, менші вагою за воду, наприклад, жири.

На території «Чайки» не пахне трояндами, проте нестерпного смороду не відчувається. І це не лише завдяки тому, що первинні відстійники тут є закритими. З усіх об’єктів, де може утворюватися неприємний запах, повітря збирають та очищують у двох дезодораційних станціях спеціальним хімічним розчином.

Відходи, які з’являються в процесі очистки води, спалюють на Станції утилізації стічних вод, якою на «Чайці» пишаються чи не найбільше. Газ, який при цьому утворюється, теж очищують у три етапи, процес контролюється онлайн. Залишки після спалення та попіл змішують з цементом і хімічними реагентами, гранулюють та зберігають на складі впродовж п’яти днів. Працівники очисних споруд говорять, що технології очистки тут настільки передові, що їхні викиди відповідають більш високим стандартам, аніж це передбачено законодавством Євросоюзу.

З первинних відстійників стічні води скеровують на біологічну очистку. Вона заснована на технології BioDenipho, яка передбачає використання так званого активного осаду. До складу цього осаду входять мікроорганізми, які забезпечують ефективне усування зі стічних вод біогенних сполук фосфору та азоту.

У камерах десяти біологічних реакторів стічні води змішуються з активним осадом. Працівники «Чайки» підтримують умови, необхідні для належного розвитку мікроорганізмів та, відповідно, перебігу технологічного процесу. Після змішування стоки перетікають до відкритих вторинних відстійників, де від води відділяється активний осад, що виконав свою очищувальну функцію. Із вторинних відстійників вода скеровується до Вісли.

Згущений осад, який залишається після біологічної очистки, перекачують до спеціальних камер, де відбувається його ферментація та стабілізація. Там утворюється біогаз – суміш газів, основними із яких є метан (приблизно 65%) та вуглекислий газ (33%). Його накопичують у двох збірниках, кожен з яких має об’єм 6800 куб. м. Біогаз використовують для вироблення «зеленої» теплової та електричної енергії для потреб очисних споруд.

Загальний технологічний процес відбувається під наглядом сучасної системи управління. Умови в біологічних реакторах підлаштовуються автоматично під склад стічних вод, які потрапляють на очисні споруди. За словами керівника «Чайки» Ярослава Судова, на всіх етапах очистки до стічних вод можуть додавати певні хімічні сполуки, якщо аналіз стічних вод покаже, що механічної та біологічної очистки є не достатньо.

Поляки говорять, що тепер воду з Вісли можна спокійно пити. Вони зазначають, що ще 10 років тому «Чайка» була практично в тому ж стані, що й очисні споруди у Львові. Але таких великих капіталовкладень, як Варшава, у тому числі безповоротного гранту від Євросоюзу, «Львівводоканал» у розпорядженні не має.

Національний фонд охорони довкілля і водного господарства Польщі готовий надати позику під мінімальний відсоток, адже львівські стоки через Полтву та Західний Буг потрапляють до Вісли та Балтійського моря. Проте важливість такої інвестиції львівській стороні ще потрібно довести документально. Наступний етап переговорів між поляками та «Львівводоканалом» заплановано на час екологічного форуму, який відбудеться 5-6 жовтня на «Арені Львів».

Анна Журба,

фото www.bialoleka.waw.pl та авторки