Сміття Садового як інструмент політичної гри

logo
smittja_sadovogo_jak_instrument_politichnoji_gri.jpg


Роками створюваний імідж мера Львова Андрія Садового як зразкового господарника та управлінця в раз розпорошився від удару об альпи сміття.

За десять років керування Львовом, маючи всі на це повноваження, Садовий «не знайшов часу» для вирішення однієї із найгостріших проблем міста – сміття.

Між тим, проблема щоразу наростала. Точкою кипіння стала трагедія Грибовицького сміттєзвалища.

Ця трагедія в черговий раз продемонструвала, що бездіяльність влади щодо вирішення нагальних проблем – бомба, що вибухає миттєво і несе в собі страшні наслідки.

10 років мовчання

Екологи забили на сполох щодо проблеми Грибовицького сміттєзвалища ще у 2003 році. Сьогодні на дворі вже 2016 рік.

Мер Львова Андрій Садовий, перебуваючи на посаді з 2006 року, не прийняв жодного рішення, щоб зупинити екологічну катастрофу.

Як згадують ЗМІ, Садовий в далекому 2006 році пообіцяв селянам закрити Грибовицьке сміттєзвалище, а поруч збудувати сміттєсортувальну лінію.

Життя показало, що це були порожні обіцянки. Тим часом, влада Львова продовжувала експлуатувати зазначене сміттєзвалище по-повному, не зважаючи на приписи СЕС.

У 2013 році обласна прокуратура подала позов щодо Львівської міськради та міськвиконкому і міського голови за бездіяльність в частині невжиття заходів щодо припинення діяльності сміттєзвалища та пошуку місця для розташування нового полігону.

Однак, львівська влада оскаржила цей позов у Вищому адмінсуді.

Між тим, львівські чиновники, списуючи свою відверту бездіяльність на начеб-то відсутність землі, відганяли інвесторів, які були готові збудувати сміттєпереробний завод.

Насправді, Садовий жодного разу не звернувся до Львівської облради щодо виділення землі на новий полігон.

Відомо, що у 2006 р. ВАТ “Інститут гірничо-хімічної промисловості “Гірхімпром” підготував техніко-економічне обґрунтування варіантів створення нового полігону і знайшов шість ділянок поблизу Львова, що були придатні для цього.

Ланцюжок цих подій і призвів до трагедії з людськими жертвами та підірваним здоров’ям мешканців прилеглих до сміттєзвалища сіл.

Здавалося, що ця трагедія мала б стати уроком як для мера Львова, так і для керівництва держави. Але політичні ігри важливіші за безпеку людей.

Слід зазначити, що трагедія Грибовицького сміттєзвалища обвалила рейтинг Садового: за даними групи «Рейтинг» 56 % жителів Львова не задоволені роботою Львівської міськради. 30 % опитаних вважають, що в трагедії Грибовицького сміттєзвалища винна львівська влада.

Операція «Врятуй Садового»

Як ми знаємо, порятунок потопельника – справа рук самого потопельника. Але політика – велика гра, а політичні торги – тим паче.

Торгівля проблемами – це не нове.

Що ми бачимо? Проблему львівського сміття частково перебирає на себе Київ. Йдеться про спалювання львівського сміття на заводі «Енергія».

За задумкою, все це б мало виглядати як вирішення проблеми, жест доброї волі Києва, рука допомоги, дружелюбність міст.

Все це подавалося під соусом «допомога тим, хто у біді». І не важливо, що перевезення сміття через майже всю територію держави – абсолютно безглузде рішення, що не піддається здоровій логіці.

За скромними підрахунками, для одного автомобіля зі сміттям тільки на одне пальне потрібно близько 10 тисяч гривень (обидва кінці дороги – 1300 км). А скільки таких автомобілів потрібно? А як же – запчастини, заробітна плата, добові? Зрештою, львівське сміття дорогою до Києва перетворюється на золоте.

Для Садового, мабуть, не важливо, хто і скільки заробить на цих перевезеннях, бо платить він не з власної кишені, а з кишені платників податків.

Але блискуча мильна бульбашка піар-кампанії щодо відбілювання Садового від бруду львівського сміття лопнула. Політтехнологи не спрогнозували, що громадськість виявить обман і підніме ґвалт.

Спалювання сміття у Києві виявилося насправді ширмою, за якою приховали намагання тишком-нишком скинути львівське сміття на низці сміттєзвалищ у Київській області.

Нагадаю, що 2 липня, місцеві жителі заблокували 13 фур зі львівським сміттям на в’їзді до Києво-Святошинського звалища поблизу с. Крюківщина.

Також ми знаємо, що львівське сміття вивантажували на полігонах у Житомирській та Волинській областях.

Між тим, сміття перевозилося з грубим порушенням санітарних норм – вантажівки зі сміттям не були належно накриті, як того вимагають відповідні норми.

Про що це може говорити – про банальні домовленості Садового з АП, бо сміттєзвалища в областях контролюють голови облдержадміністрацій – призначенці Президента України.

Залишилося з’ясувати предмет цих політичних торгів. На думку спадає одне – різка зміна політики партії «Самопоміч» в бік лояльності до Уряду та Президента.

Експерт Інституту реформ та розвитку Києва, Олексій Некрасов

Всього

А поділитися?