Український Пласт святкує 105-ту річницю
12 квітня особливий день щонайменше для 1700 мешканців Львова ― членів найстарішого осередку Пласту. Рівно 105 років тому цього дня у дворі академічної гімназії на вірність Богові та Україні присягнули перші пластуни.
Перш за все, організація асоціюється із патріотичним вихованням. Тож в ХХ столітті її неодноразово забороняли на теренах України. Тривалий час Пласт працював лише закордоном, в Німеччині, США, Канаді чи Австралії. Там осередки створювали розвивали українські емігранти.
Відновлювати організацію в Україні почали лише 1989 році. Тоді 30 львівських студентів почали готувати до інструкторської роботи. В серпні 1990 року вони склали присягу.
«Ясно, що всі хвилювалися, було дуже багато людей і не забуваємо, що була радянська влада. Було ще КГБ, партія, то був 1990-ий рік ще не було незалежної України», ― розповідає пластун-сеньйор Богдан Гасюк. Він теж був одним із 30 студентів, які відновлювали український Пласт.
Сьогодні ж все виглядає зовсім по-іншому. Львів’яни встигли звикнути до молоді в одностроях. А в пласт діти приходять мало не з пелюшок. Поділяють їх за віковими категоріями, які називають «уладами».
«В нас є «пташата» ― це наймолодший улад, від двох до п’яти років. Після того вже є «новацтво» ― це від п’яти до 11 років. Потім іде найбільший улад ― «юнацтво», 11-18 років. Потім старші пластуни: це 18-35 років і сеньйори», ― пояснює старший пластун Роман Андріїв.
У кожного уладу власне гасло, правила та свої особливі ритуали.
Достойним вступити до Пласту новакам урочисто пов’язують жовті хустки. Коли підростуть та залишаться в організації, зможуть скласти пластову присягу. Це відповідальний крок. Тож заприсягають лише пластунів старше 11-ти років. Однак, перед цим вони мають пройти низку випробувань.
«Ти даєш присягу, ти обіцяєш, що ти до кінця свого життя будеш це виконувати, навіть якщо ти підеш з Пласту. Ти завжди будеш пластуном, бо ти давав цю присягу», ― каже пластунка-юначка Оля Волосинович.
Лише у Львові тисячі дійсних заприсяжених пластунів. Своїх же ж впізнають за привітанням «Скоб!» та відзнакою над лівою кишенею ― скаутською лілією, що вплетена в тризуб. Вона символізує три пластові обов’язки: бути вірним Богові та Україні, слухатися пластового проводу та допомагати іншим.
У Богдана Гасюка ціла колекція «лі лейок» різних часів. В 1990-х дістати їх було не так і легко. Передавали з діаспори, або робили самі.
«Звичайна епоксидна смола заливалась в формочку. Для форми бралась справжня лілейка і витискалась. Тому такі лілейки мають дзеркальну форму», ― розповідає пластун-сеньйор.
За роки пластувань у Богдана Гасюка назбирався не один десяток відзнак. За кожною ― табір, мандрівка чи конференція. Вони перетворюють пластунську форму в цілу особову справу, яка багато розповідає про власника. Сама ж форма мало змінилась із 1912 року. Однак зараз їх хочуть осучаснити та зробити більш практичною.
Що ж ніколи не зміниться в організації, певні пластуни, це атмосфера та цінності.ф
