175 років тому у Львові на ратуші замайорів синьо-жовтий прапор – як національний символ українців
ЛЬВІВ – 175 років тому, 25 червня 1848 року, на міській ратуші Львова вивісили синьо-жовтий прапор. Відтоді синій і жовтий кольори стали ідентифікаторами національної приналежності. Подія 175-річної давнини стала початком створення української символіки, і синьо-жовтий прапор уперше підняли як національний символ українців.
Це почалося у Львові. Кольори для прапорів використовувалися сині та жовті. А от їхнє розташування траплялося різне. Часом згори була
синя смуга, внизу жовта, а часом навпаки. Кольорова насиченість синьої смуги теж була різною: чистий синій колір чи блакитний. У наступні роки траплялися і ті, й інші прапори.
Два полотнища – синє і жовте – вивісили на львівську ратушу 25 червня 1848 року. Хто це зробив – невідомо. Це був спонтанний крок і неофіційне рішення. Газета «Зоря Галицька» повідомляла, що в неділю було виставлено руську і польську хоругви на Ратуші і «то не русини оучинили, и наветъ не знаютъ, кто тоє
оучинивъ». Австрійська влада відмежувалась від цього, як і Головна руська рада (українська політична організація). Але синьо-жовта хоругва висіла майже тиждень.
У 1848 році в європейських країнах відбувалися революції. Це була так звана «Весна народів» чи «Весна націй» і закликали до створення незалежних національних держав. Звісно, ці процеси мали відгомін і в Австрійській імперії, активізувались польський і український (русинський) рухи в Галичині. Тоді у травні 1848 року виникла Головна
руська рада.
Відродження історичного символу Руського королівства ХІІІ–ХІV століть відбулося після «Весни народів» 1848 року. Ці події спричинили те, що українці заговорили про символіку, українські національні кольори в Галичині.
Відповіли на лист, що «руський знак – це лев, а краски – синя і жовта»
Андрій Гречило
«На Головній руській раді підняли питання про символіку. З одного боку, існувала австрійська символіка: крайова
і загальноімперська. А тут треба було себе, як українців, якось ідентифікувати. Поляки почали активно використовувати червоно-білі прапори. І аж десь на 7-у таємному засіданні Головної руської ради 16 травня 1848 року виникло питання символіки. Зачитали лист, надісланий зі Станіславова, в якому мовилось, що там хочуть утворити теж Руську раду і запитували, який є руський знак, щоб використовувати під час акцій. Відповіді не було. Бо це питання у Львові люди не піднімали. Утворили спеціальну
комісію і через 2 дні, 18 травня, вона підтвердила, що давній знак, як вважають, походить з княжих часів, Данила Романовича, Льва Даниловича, а це золотий лев, який спинається на скелю в синьому полі. Тобто, символічні кольори – синій і жовтий і є національні, тобто «руські краски». Так і відповіли на лист, що «руський знак – це лев, а краски – синя і жовта», – говорить історик, фахівець з геральдики Андрій Гречило.
Поштівка, 1902 рікІмператора вітали синьо-жовтими кольорами
Сині і жовті стрічки, які люди прикріпляли до палиць, стали новим ідентифікатором національної приналежності. Розвиток українського національного руху не вельми сподобався полякам, які хотіли відбудовувати свою державу, а русини почали заявляти
і про себе. Відродження давнього територіального герба як українського національного знаку викликало агресивну реакцію з польського боку, що своєю чергою провокувало українські вимоги заборонити використання в Галичині польського орла.
Хоругва Національної гвардії у Яворові, 1848 рік
Через рік Головна руська рада офіційно звернулася до австрійської влади з проханням 15 травня вивісити синьо-жовтий прапор на будівлі міської ратуші.
Події 1848 року заклали початок українсько-польського антагонізму
Андрій Гречило
«У 1849 році вже офіційно вивісили прапор поруч з австрійським. Це тривало лише день. Однак пізніше під час візитів у Львів імператора місто прикрашали кольорами прапорів українського,
польського та австрійського. Події 1848 року, «Весни народів», заклали початок українсько-польського антагонізму. Тобто, боротьби за майбутні територію і державність, кому належатиме ця земля, і це тривало у наступні століття», – каже Андрій Гречило.
Герб із зображенням золотого лева, який спинається на скелю на синьому тлі відомий із ХІV століття у Галицько-Волинській державі, науковці припускають, що він походить з ХІІІ століття.
У 1848 році було перше в
історії привселюдне вивішення української національної символіки
Ілько Лемко
«Герб Галицько-Волинського князівства став основою українського прапора. Як саме він виглядав у 1848 році – невідомо, існує легенда, що шила сама цісарева. Але це лише легенда . У 1848 році було, фактично, перше в історії привселюдне вивішення української національної символіки. За кольористичну основу взяли Галицько-Волинський герб. Дивно, що про 25 червня 1848 року мало
говорять, але це була перша презентація української національної символіки у Львові. Це історичний факт», – зауважує львовознавець Ілько Лемко.
Герб Галицько-Волинського князівства
Знову синьо-жовтий прапор вивісив над львівській ратуші 1 листопада 1918 року український січовий
стрілець Степан Паньківський. Це був початок «Листопадового чину», збройне протистояння між українськими січовими стрільцями і польськими вояками, яке призвело до польсько-української війни, що тривала протягом 1918–1919 років.
Таблиця товариства «Дністер», кінець ХІХ століття
30 червня 1941 року, коли німецькі війська вступили у Львів, над міською ратушею також замайорів український синьо-жовтий стяг. Тоді Організація українських націоналістів (ОУН) під проводом Степана Бандери проголосила Акт відновлення Української Держави. Але проголошена Українська Держава проіснувала лише 10 днів. Адольф Гітлер рішуче виступив проти проголошення незалежності України і німецька влада арештувала керівників українських націоналістів.
Львів’яни в очікуванні проголошення Акту відновлення Української Держави. Львів, 30 червня 1941 року
Минули майже п’ять десятиліть радянської заборони, репресій і переслідувань, коли 3 квітня 1990 року над ратушею урочисто підняли синьо-жовтий
прапор. Історик Андрій Гречило був автором ухвали про підняття синьо-жовтого прапора над міською ратушею.
