26 грудня N років тому
26 грудня 1898 року, 118 років тому, народився Віктор Дмитрович Юркевич , український історик, археограф, дійсний член Історичної секції ВУАН. Виконував обов’язки секретаря різних історичних установ; досліджував історію козаччини, очолював відповідну комісію на кафедрі історії України. Був одним із найближчих учнів і помічників Михайла Грушевського (брав участь у написанні останніх томів «Історії України-Руси»). Крім наукових досліджень Віктор Юркевич займався видавничою діяльністю кафедри, здійснював контакти та обмін літературою з науковими установами і вченими різних регіонів СРСР та країн Європи, у т. ч. з Кирилом Студинським, Іваном Крип’якевичем, Мироном Кордубою, Філаретом Колессою. Невдовзі саме цей факт став формальним приводом для першого арешту науковця органами НКВС у 1934 році. Його звинуватили у «співробітництві з іноземними шпигунськими організаціями» і вимагали дати неправдиві свідчення на Грушевського (саме тоді розпочалась розправа над історичною школою вченого). Попри тортури і тиск з боку карателів, Віктор Юркевич вистояв, не підписавши жодного наклепницького пасквіля. Його відпустили, 4 місяці він провів у важкому стані в лікарні. Після повернення виявилося, що з роботи – Інституту історії ВУАН – його звільнили, як «класово ворожого елемента», друзі уникали спілкування, боячись наслідків для себе і для власних родин… У 1937 році 39-річного В.Д. Юркевича арештували вдруге. Цього разу енкаведисти одразу дали вченому 10 років концтаборів і відправили на вугільні копальні до Воркути. За великим рахунком це було своєрідне направлення на смерть, що прирівнювалося до розстрілу, бо муки людини, котра потрапляла до табірного пекла, тривали незрівнянно довше. Через два роки, не витримавши каторжної праці, Віктор Юркевич помер. Дочка В.Д. Юркевича Інна Федущак (1937-2008) – відома громадська діячка, львівський краєзнавець.
26 грудня 1918 року, 98 років тому, майже через два тижні після взяття Києва військами Директорії, з’явився її перший програмний документ – Декларація Директорії (документ майже більшовицького змісту). Написана В.К. Винниченком Декларація в своїй громадсько-політичній частині була настільки одіозною, що не дістала однозначної підтримки навіть серед керівництва двох радикальних українських соціалістичних партій. Цього ж дня було створено перший уряд Директорії. Очолив його соціал-демократ, такої самої, як і В. К. Винниченко, радикальної орієнтації В. Чехівський. Всього в уряді було шість українських соціал-демократів, по чотири українських соціалістів-революціонерів і соціалістів-самостійників, три соціалісти-федералісти, один єврейський соціал-демократ і один безпартійний. Домінували представники перших трьох партій, які підняли повстання проти гетьмана. Але єдності не було не тільки між представниками різних, хоч і соціалістичних партій, а навіть у кожній із них. Політичні чвари в середовищі радикально-соціалістичного керівництва держави загострювалися настільки і так швидко, що організувати якусь плідну послідовну роботу було неможливо. Ось коментар з цього приводу одного із сучасників і спостерігачів подій того часу: «Поряд з націоналізмом Директорія відродила у посиленому вигляді ще одну традицію початкової доби Ради: змагання з більшовиками у лівизні. Склад уряду був суцільно соціалістичним, причому переважаюче значення мали українські есдеки та есери. В самій Директорії керівною фігурою був її голова Винниченко. Осяяний ореолом слави, Петлюра був зайнятий військовими справами. Решта членів Директорії – Швець, Андрієвський і Макаренко – не мали значення». На світлині Володимир Винниченко.
26 грудня 2004 р., 12 років тому, відбулося переголосування другого туру виборів Президента України, в результаті якого переможцем було обрано Віктора Ющенка. Перший тур виборів Президента України відбувся 31 жовтня 2004 р. За його результатами до другого туру увійшли 2 кандидати – В. Янукович та В. Ющенко. Нове голосування відбулося вже 21 листопада. Його результати були наступними: В. Янукович – 49,42%, В. Ющенко – 46,69%. Проте офіційні результати значно відрізнялися від національних екзитполів, окрім того, другий тур супроводжувався значною кількістю заяв виборців і наглядачів про фальсифікації. Не зважаючи на це, 24 листопада ЦВК оголосила про перемогу В. Януковича. Проте ігнорування ЦВК порушень під час голосування і фальсифікація результатів виборів визвали масові демонстрації та акції протесту, які увійшли в історію як Помаранчева революція. Тисячі українців зібралися на Майдані Незалежності та Хрещатику у Києві, дерозбили наметове містечко. Насамперед, люди вимагали переголосування. В результаті, 3 грудня 2004 р. Верховний Суд України визнав результати другого туру виборів Президента України недійсними і назначив на 26 грудня переголосування. За його результатами, Віктор Ющенко отримав 51,99 % голосів, а Віктор Янукович — 44,20 % голосів. 23 січня 2005р відбулася урочиста інаугурація новообраного Президента України Віктора Ющенка
