66 років тому народився Ігор Білозір: спогади про дитинство, знайомство з Оксаною Білозір і улюблений відпочинок

Фото: inlviv.in.ua

24 березня 1955 року народився  український композитор і виконавець Ігор Білозір. Він був четвертою дитиною в сім’ї. В старших класах вже пробував писати музику, мав шкільний ансамбль і навіть грав на весіллях.

Закінчив Львівське музично-педагогічне училище та Львівську консерваторію. Стажувався у США та Канаді. У 1979 році став художнім керівником і солістом ВІА «Ватра», що виконує більшість його пісень донині.

8 травня 2000 року Ігоря побили у кав’ярні на проспекті Шевченка у Львові за те, що заважав своїми піснями групі відвідувачів співати та слухати російський шансон. Від отриманих травм помер у лікарні 28 травня 2000 року.

30 травня 2000 Ігоря Білозіра поховали на Личаківському кладовищі. На похорон прийшло близько 100 тисяч людей.

Про найяскравіші моменти життя артиста читайте далі у матеріалі.

Фото: inlviv.in.ua
З піснею та казкою

24 березня 1955 року у Радехові, в родині Йосипа та Марії Білозірів, народилась четверта дитина – хлопчик, якого назвали Ігорем. Від малечку він був оточений музикою та любов’ю до неї: мама співала у церковному хорі, тато керував місцевим хором. Це не могло не впливати і на дітей. Руслана, сестра Ігоря Білозіра, згадувала, що їхнє дитинство було досить багатим на події. Батьки намагалися, аби діти завжди були чимось зайняті, навчалися новому. Відтак гуртки, секції, хор – з цим вони виростали.

Фото: з батьком Йосифом. Ігореві Білозіру 1 рік. Радехів

Ігор вже в старших класах почав писати музику, навіть мав свій ансамбль, заснував гурт «Вікторія». Трохи згодом виступав на весіллях. У дитинстві був малим і худорлявим. Старша сестра тому ставилась до нього не як до брата, а як до сестри. Інколи бувала до нього суворою, а тому доводилося чути від його друзів, що він її тоді боявся. Правда коли Ігор Білозір підріс, то на все мав свою думку і намагався її відстоювати. Якщо його бачення не підтримували, міг просто зникнути на якийсь час і його доводилося шукати. Також дуже любив казки. Але це не лише в дитинстві. Про таке захоплення композитора, навіть коли він уже став відомим, неодноразово згадували його колеги та друзі.

Фото: inlviv.in.ua
Перші самостійні кроки і ритми

Однією з супутниць Ігоря Білозіра в підкоренні музичних та життєвих вершин була його перша дружина – Оксана Білозір. Вони доповнювали та підтримували одне одного. Співачка пригадує, як колись запитувала в чоловіка чому він вибрав саме її – на момент знайомства він вже був достатньо відомим і активно виступав, мав свою аудиторію. Ігор Білозір їй відповів, що вона була маленька і йому стало її шкода.

Фото: inlviv.in.ua

Творчість Ігоря Білозіра була тісно пов’язана із народною традицією, була покликана популяризувати її. Тим не менше, мав певний вплив і час, в який жив композитор. Між іншим, одним із його перших самостійних кроків стала робота на львівському автобусному заводі й засновані при ньому «Ритми Карпат». Уже пізніше була «Ватра», яка, в баченні Ігоря Білозіра, була покликана заповнити прогалину в існуванні українського контенту в той час. Характерно, що попри колорит і народні однострої, географія концертів колективу охоплює найрізноманітніші території: Далекий Схід, Середня Азія, Москва, Сибір, Сахалін, Афганістан, Чорнобиль. Представники і виконавці були досить упізнаваними, а їхні пісні співали – як в часі існування Радянського Союзу, так і за незалежної України.

Фото: Афганістан, 1986 рік, фото з книги Іленко З. “Ігор Білозір: недоспівана пісня”

Про характер і пристрасті

Не менше за музику Ігор Білозір любив своїх друзів та товариство загалом. Кожного дня у Білозірів вдома бувало багато різних людей. Інколи це тішило, моментами навіть заважало. Зокрема, Оксана Білозір говорила, що це її в окремі моменти втомлювало і дратувало. Особливо, коли хотілося відпочити та зібратися з думками. Але для Ігоря Білозіра товариство було понад усе. Він постійно перебував в оточенні людей.

Фото: з сином Андрієм, 1985 рік. Стадіон Дружба теперішній стадіон “Україна”), фото з книги Іленко З. “Ігор Білозір: недоспівана пісня”

Наскільки видатний композитор був привітним у дружньому спілкуванні, настільки ж вимогливий та прискіпливий у творчому процесі. Всі, хто з ним працював, говорять про його потяг до досконалості, вибухові емоційні випади під час репетицій, коли щось не вдавалося. Він вимагав від музикантів, виконавців дисципліни й самовіддачі, міг кричати на них. При цьому, діставалося часто і Оксані Білозір, яка була вокалісткою у проектах, що вів її чоловік. Через такий підхід до справи, Ігоря Білозіра жартома називали «дуче». Це дуже контрастувало зі звичайним буденним спілкуванням, де він зазвичай був спокійним і навіть флегматичним.

Як зазначав сам композитор, його стихією була жива музика. Радіо та телебачення – це добре, але йому найбільше подобалися живі концерти. Також Ігор Білозір, в часі відпочинку, любив бувати в лісі і збирати гриби. Ще рибалити.

Фото: прощання з Ігорем Білозіром у Львові, фото з книги Іленко З. “Ігор Білозір: недоспівана пісня”
Ігор Білозір і ми

Сьогодні про Ігоря Білозіра нам нагадує багато речей. На початку Личаківського цвинтаря, де поховано композитора, білий ангел із італійського мармуру на постаменті з українського граніту. Після цього трагічного інциденту та побиття композитора, 30 травня його прийшли провести у останню путь дуже багато людей. Церемонія рухалась від пам’ятника Шевченку, до церкви Андрія і потім до Личаківського цвинтаря. Очевидці згадують, що людей було дуже багато.

Фото: inlviv.in.ua

У пам’ять про Ігоря Білозіра, його друзі та колеги реалізували одну з мрій композитора – 6 липня 2000 року дали концерт на стадіоні «Україна». Пісні виконували «Ватра», Оксана Білозір, Руслана, Пікардійська Терція, Мар’ян Шуневич, Іван Мацялко і ін. Цю ідею, як і багато інших, він за життя втілити не зумів. У 2002 році, на вул. Фредра, 4 у Львові, де жив композитор, встановили меморіальну табличку.

Нагадують нам про Ігоря Білозіра і його пісні: “Пшеничне перевесло”, «Мамина світлиця», «Ніби вчора моя мамо», «Коханий» тощо. Співаючи та слухаючи їх, ми долучаємося до багатої пісенної традиції, спільноти справжніх професіоналів, а водночас робимо свій скромний, але важливий внесок у життєздатність української пісні.

Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.