Андрій Ременюк: “У “Карпати” потрапив випадково – гостював на Львівщині у прадіда”

Минулого тижня «Карпати» делегували до юнацької збірної України двох гравців: Андрія Ременюка та Олега Веремієнка. До Львова хлопці повернулися з хорошими новинами – «синьо-жовті» без проблем впоралися з албанськими, чорногорськими та норвезькими однолітками. Тепер у Ременюка нове завдання – боротьба з «Карпатами» за золоті медалі чемпіонату U-19. А ще змагання за індивідуальний трофей – звання кращого бомбардира турніру. Андрій успішно веде боротьбу на двох фронтах. Тому саме час ближче познайомити львівських вболівальників з тим, хто писатиме майбутнє «Карпат». 

ЗБІРНА

– Андрію, нещодавно ти повернувся з розташування юнацької збірної, якій вдалося виконати поставлене завдання на даному етапі – кваліфікуватися до еліт-раунду Євро-2019. – Ми діяли, як одне ціле і тому успішно здолали своїх суперників. У збірній чудова атмосфера. Немає жодних проблем, лише позитив.

– У табір команди Олександра Петракова ти їздив разом зі своїм одноклубником Олегом Веремієнком. Його можна назвати твоїм найближчим другом у складі «синьо-жовтих»?– Ми жили в одному номері і справді багато спілкувалися. Але я товаришую зі всіма партнерами – у нас всіх чудові відносини.

– Наприкінці 70-их за «Карпати» виступав Ярослав Думанський, який, як і ти з юного віку викликався до різних збірних. Якось він зізнався, що всі ці перельоти і кілька матчів на тиждень сильно втомлюють.– Розумію, що він мав на увазі. У перший день після перельоту справді важко. Хоча мені допомагає хороший сон – поспав і вже наступного дня чудово себе почуваєш. Молодий організм швидко відновлюється.

– У збірній у тебе та ж позиція, що й у «Карпатах»?– Так, це аналогічна роль на полі. Я граю на обох флангах – і на лівому, і на правому. 

– Однак тебе важко назвати класичним вінгером?– Я справді більше спрямований на атаку. Краще почуваю себе зліва, але мені комфортно і справа.

БОМБАРДИР

– У чемпіонаті U-19 ти маєш на рахунку 5 забитих голів і знаходишся у топі бомбардирів ліги. Забиті голи для тебе мають ключове значення?– Головне – загальнокомандний результат. Разом з тим, ставлю перед собою і особисті завдання, які полягають у забитих голах. За конкурентами я не слідкую. Просто поставив собі мету – забити певну кількість голів. Яку саме? Розповім в кінці сезону. 

– Твої конкуренти у списку бомбардирів: «моряк» Саблін, «гірники» Кащук і Кузьменко, гравець «Арсеналу» Вінер. Знаєш когось особисто?– У збірній виступав з Кузьменком і Кащуком. Добре знаю цих хлопців.

– Перше враження, коли спостерігаєш за твоєю грою – «ох і швидкість у цього хлопця». – Вам видніше (посміхається). Скажу чесно – я не є найшвидшим у карпатівській команді U-19. Результати тестів це підтвердять. Але над швидкістю, звичайно, працюю.

ГНІВАНЬ

– Ти народився у Гнівані, що на Вінниччині. Якби у тебе було завдання презентувати своє місто – як би ти це зробив?– Почав би з футбольних аспектів – у нас має бути набагато більше талановитих хлопців. З моїх земляків-футболістів на думку приходить лише постать випускника УФК Владислава Дворовенка. Однак з «Карпатами» у нього не склалося. Щодо розповіді про Гнівань, то зазначу, що населення нашого міста складає 15-17 тисяч мешканців. 

– За юніорів «Карпат» грають уродженці Закарпаття, Рівненщини, Івано-Франківщини, Житомирщини. Крім тебе, Вінниччину представляє капітан Петро Харжевський. Найбільше спілкуєшся із земляком?– У нас дуже хороша атмосфера, тому з Петром спілкуюся так само добре, як з іншими хлопцями. Те, що ми земляки, допомагає нам під час подорожей. Разом з Харжевським їдемо додому на Вінниччину. 

– Як саме ти потрапив у «Карпати»?– О, це незвична історія, в «Карпатах» я опинився випадково. Я навчався, напевно, у шостому класі і гостював у Львівській області у свого прадіда. Він жив у Лопатині, селі Радехівського району. Ми зібралися виходити з дому, як раптом бабця звернула увагу на газету, яку хтось забув на столі. А там оголошення: «Проводиться набір юнаків у школу ФК «Карпати». Бабця показала газету, я прочитав її і у мене виникло бажання спробувати себе у Львові. 

«КАРПАТИ»

– Варіанти з «Шахтарем» і «Динамо» не розглядав?– Я порадився з рідними – наш вибір був однаковим, всі віддали свої голоси за «Карпати». 

– Що тебе найбільше вразило у Львові?– Краса самого міста. Львів – надзвичайно гарний. Якщо говорити про футбольні аспекти, то відзначу стадіони «Карпат» і тренувальну базу.

– В основі «зелено-білих» є гравці, на яких ти рівняєшся?– Кумирів я ніколи не мав, але мені давно подобається гра Олексія Гуцуляка. Є, з кого взяти приклад. Ми з Олексієм підтримували зв’язок ще з часів Академії.

– Після матчів юнацької команди з роздягальні часто можна почути музику. Хто у «Карпатах» ді-джей?– Артур Діма, мій колега по протилежному флангу. Хоча, якщо чесно, музика у нього така собі (посміхається). 

– Про що зараз мріє Андрій Ременюк?– Потрібно рівнятися на класні європейські команди. Моя улюблена – «Барселона». 

– Спробую відгадати улюбленого гравця. Ліонель Мессі?– Мені він справді подобається, але повторити його, думаю, нікому не під силу. 

– Ви схожі візуально.– Ну так, у нього зріст – 169 см і у мене теж (сміється).

– У тебе є інтереси, крім футболу?– Люблю пограти у теніс. А ще подобається багато плавати, тому, коли маю вільний час, відвідую басейн.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: