Бачу сенс життя у тому, щоб приносити користь людям – «кіборг», автор книжки Олександр Терещенко
Перший всеукраїнський форум військових письменників, який 6 травня розпочався у Львові, об’єднав близько 20 українських авторів. Більшість із них є учасниками бойових дій на Донбасі. Упродовж трьох днів вони зустрічатимуться з українськими військовослужбовцями, зокрема, відвідають поранених у військовому шпиталі, спілкуватимуться з бійцями на Яворівському полігоні.
«Кіборг» Олександр Терещенко протезом, який замінив руку, розмішує ложечкою цукор у каві, п’є через соломинку. Поруч на столі лежить його перша книжка оповідань «Життя після 16.30». Саме ці цифри написав на ньому побратим, коли в Донецькому аеропорту «кіборг» був поранений і йому наклали джгути. Олександр схопив ворожу гранату аби відкинути її, щоб врятувати життя чотирьом побратимам. Друзів уберіг, а сам пошкодив око, залишився без правої руки і кисті лівої.
Олександр Терещенко
У 47-річного Олександра Терещенка з Миколаєва, непрофесійного військовослужбовця, який зголосився добровільно у військкомат, після 16.30 почалось нове життя.
Я абсолютно викреслив жалість до себе
«У мене після поранення ніколи не було депресії чи песимізму. Чомусь знав, що все буде добре, можливо, тому, що була шалена підтримка людей. Суїцид просто не сприймав, бо це гріх, але і слабкість. Якщо треба жити, то необхідно намагатись жити повноцінно. Я абсолютно викреслив жалість до себе і заборонив це виявляти близьким щодо себе. Почав шукати мотивацію в самому собі. Сім’я, дружина, діти, це дуже добре, але не можна вважати себе подарунком, що вцілів, мовляв, носіться зі мною. Цього надовго не вистачає, почуваєш себе інвалідом.
Коли у 2017 року мій командир Євген Жуков запропонував кинути все і їхати з Миколаєва у Київ працювати в Академії патрульних поліцейських, то я навіть довго не думав. Бачу сенс життя у тому, щоб приносити користь людям. Хлопці, які мають більш легкі поранення, аніж я, дивляться на мене і думають, що не можна розкисати у житті», – говорить Олександр Терещенко, який служив у 79-й аеромобільній бригаді.
Після важкого поранення, операцій був довгий час лікування, реабілітації, протезування. Олександр Терещенко займався громадською діяльністю у Миколаєві і допомагав іншим бійцям у їхніх проблемах і емоційних станах. А торік почав писати прозу. Все почалось із короткого оповідання.
Написав на одному диханні
«Описав, як відбулось поранення, як вибухнула граната, я був без свідомості. Написав на одному диханні, за годину-півтори. Текст гарно сприйняли люди, казали «продовжуй писати». Від початку взяв собі за мету, що не буду себе мучити, що я такий письменник, а надходять думки – пишеш», – каже Олександр Терещенко.
Олександр Терещенко
Близько 40 оповідань увійшли до першої книжки бійця. Він свідомо не писав про те, як воював, як відбувались бої. Його розповідь про повсякденне його життя після поранення, після 16.30, про те, як дає собі раду без рук. Він пише із почуттям гумору і навіть самоіронії.
Боявся, що самостійно не зможу собі дати раду
«Поки не пішов на роботу, доти був дуже залежний від когось, боявся, що самостійно не зможу собі дати раду. Коли поїхав у Київ, то налаштував себе відповідно. 7.30 – уже на роботі. Заганяю себе в екстремальні умови. Був випадок, коли я сам залишився і два тижні у Києві ходив на роботу, одягався, роздягався, купував продукти, готував їсти», – розповідає Олександр Терещенко.
Мета – донести книжки до читачів
Олександр Терещенко серед близько 20 українських авторів представляє свою книжку на форумі військових письменників у Львові. Для більшості з них це перші спроби писати прозу і поезію. Люди пройшли війну і пишуть сучасну українську історію, наголошує керівник відділення Інформаційної агенції Міністерства оборони України у Львові, полковник Олександр Поронюк.
Мета привернути увагу людей до того, що війна проти російського окупанта продовжується
«Хлопці хотіли долучитись до книжкового форуму у Києві, але не вдалось із певних причин. Так виникла ідея провести окремий форум військових письменників у Львові. Ініціативу підтримали самі бійці, Міноборони, місцева влада. Мета – привернути увагу людей до того, що війна проти російського окупанта, який виставляє озброєння, людський ресурс і воює на інформаційному фронті, продовжується», – каже Олександр Поронюк.
На форумі презентували книжки від близько 20 авторів
Близько 300 книжок про бойові дії на сході України написані тими, хто воював, а ще є десятки і десятки творів, виданих не військовослужбовцями. В Україні за останні 5 років з’явився новий жанр літератури про сучасну війну і ці книжки популярні, каже журналіст, автор книжки «Карателі», учасник АТО Влад Якушев.
Проблема у тому, щоб донести книжки до людей
«Книжки на військову тематику ніде не були представлені централізовано. Окремі презентації відбувались. Жанр цікавий і затребуваний. Звісно, що є люди, які на темі війни намагались собі зробити ім’я, але я думаю, що читач швидко відчуває щирість і справжність. Проблема у тому, щоб донести книжки до людей. Мою книжку «Карателі» я старався писати не стільки про війну, скільки про людей, які брали участь у ній, як вони змінюються, як змінюються їхні долі», – зауважив Влад Якушев.
Серед учасників львівського форуму є й письменники Сергій Дзюба та Артемій Кірсанов, за основою їхньої книжки «Бандерас» зняли військовий бойовик.
Протягом трьох днів форуму автори спілкуватимуться з пораненими бійцями у військовому шпиталі, зустрінуться з молоддю у львівських бібліотеках, побувають у районних містечках і там розмовлятимуть із читачами. А ще презентуватимуть свої книжки військовослужбовцям, які проходять вишкіл на Яворівському полігоні.
