Дарія Альошкіна: львів’янка, яка відроджує давнє українське ремесло витинанки
032.ua започаткував новий спецпроект “Історії успіху львів’ян”. Впродовж кількох місяців ми розповімо Вам 20 історій жителів Львова, які займаючись улюбленою справою, створюють нетипові проекти або успішний бізнес. Сьогоднішня героїня нашого проекту – Дарія Альошкіна.
Дарія народилася у сім’ї відомих скульпторів Олексія і Людмили Альошкіних. Своє дитинство провела у селі Букатинка, що на Вінниччині. Там і почала робити свої перші витинанки. Мисткиня розповідає, що прикрашати витинанкою хату перед Різдвом чи Великоднем було традицією у її сім’ї, а майстерності витинання вона навчилася у батьків.
Перед тим, як професійно працювати над створенням масштабних панно з паперових витинанок, Дарія вчилася на скульптора у Львівській академії мистецтв і завершила виш із відзнакою. На останньому курсі вона познайомилася із Гордієм Старухом — сьогодні відомий майстер iз виготовлення лір, музикант, скульптор, та вийшла за нього заміж. Тоді ж і залишилася жити у Львові, хоч і планувала свою кар’єру продовжувати у Києві. Зараз Гордій та Дарія виховують трьох дітей та беруть участь у різноманітних проектах, пов’язаних із скульптурою. Свого часу Дарія була режисером-постановником Театру тіней у Львові, але згодом повністю присвятила себе мистецтву витинання.
Станом на сьогодні Дарія Альошкіна вже 10 років відроджує давнє українське ремесло витинанки, а її роботи встигли побувати у Німеччині, Франції, Польщі, Південній Кореї та інших країнах. Творить мисткиня у своїй майстерні, яку облаштувала вдома.
Даріє, коли Ви зрозуміли, що витинанка стала для Вас не тільки хобі, а можливістю себе творчо реалізувати?
За освітою я скульптор, але створення скульптури – це завжди майстерня, пилюка, камінь, тому такий вид діяльності важко поєднувати із материнством і я займаюсь ним час від часу. Але для мене головне – творити, тому сидячи вдома і виховуючи дітей, я почала створювати витинанки.
А що вони для Вас означають?
Порятунок. Завдяки витинанкам я можу себе творчо реалізувати, а ще я бачу у них багато можливостей. Витинанки можна по-різному використати: розтягувати у сюжетній лінії, а також у просторі та подачі. Знаєте, я ріжу вже десять років ніби одне і те саме, а виходить різне.
Окрім цього, витинанка дуже близька мені через тіні, які від неї падають. Цей ажур, силуетність і поєднання монументальної витинанки мене дуже приваблює, так, як я скульптор-монументаліст.
А скільки часу треба, щоб спроектувати і розробити одну із витинанок?
На одну велику витинанку я закладаю мінімум 3-5 днів. Спочатку олівцем малюю ескіз, а потім переношу його на папір, який складений вдвоє. Малюю я день – два, а потім вирізаю. Найголовніше у процесі – це створення задуму і нанесення малюнку.
