Дуже знищена, але унікальна: У Львові реставрують ікону «Покрови Пресвятої Богородиці» XVII століття

Усі фото: Уляна Франків для Музею народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького

Збірка іконопису Музею народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького містить низку ікон «Покрови Пресвятої Богородиці», проте слід зупинитися на одній з них – зараз вона перебуває на реставрації. Це ікона «Покрови Пресвятої Богородиці» зі села Підгайчики Золочівського району, яку передали у 1977 році з місцевої церкви до музею. Ікона хоч дуже знищена, але унікальна тим, що під верхнім шаром живопису, виконаним у дуже примітивному стилі, реставратори виявили первісний живопис, який належить пензлю риботицьких майстрів і відповідно датується ІІ половиною 17 – початком 18 століття. Про це йдеться на офіційному порталі музею.

Верхній шар живопису, який наразі займає ще домінуючу частину площі ікони, представляє традиційний сюжет «Покрови», що сформувався від княжих часів. Це видіння Андрія юродивого: він побачив у церкві Богородицю, яка своїм омофором-покровом покриває людей. Богородиця в оточенні ангелів та святих апостолів і пророків зображена у верхньому регістрі ікони, а в нижньому є різні групи людей (єпископи, монахи, цар, Андрій юродивий і його учень Епіфаній та інші) з центральною фігурою Романа Сладкопівця, який тримає у руці розгорнутий сувій з написаним текстом кондака свята Покрови.

Нижній (первісний) шар живопису, який потроху розкриває музейна реставраторка Галина Федчишин, представляє такий самий іконографічний сюжет «Покрови Богородиці», що й на пізнішому зображенні. Розкриті партії живопису показують, що у нижньому ярусі ікони є зображення єпископа і, відповідно, має бути традиційна для цього сюжету група людей.

Вище можна побачити розкриті фрагменти стіни, над якою на голубому тлі з обох боків зображені групи апостолів, що прославляють Матір Божу.

Центральну частину верхнього ярусу ікони займає зображення Богородиці, про що свідчить розкритий напис «МР», і на сьогодні розкритий краєчок німбу і правого плеча Марії. З цього ще зовсім трохи розкритого фрагмента можна припустити, що постать Богородиці є меншого розміру, аніж інші особи на іконі. Це й було характерним для ікон «Покрови». По два боки від Богородиці зображені ангели, які тримають над нею білий омофор-покров. Наразі відкритий від пізнішого перемалювання лише один із них. Зі ще одного маленького відкритого фрагмента можна припустити, що й сама Богородиця тримає покров у своїх руках.

Таке поєднання давнішого (покров у руках тримають ангели) і пізнішого (покров тримає Мати Божа в руках) типів іконографії в одній іконі зустрічається у іконах «Покрови» риботицьких іконописців.

Розкриті фрагменти первісного живопису чітко вказують на школу, в якій писалася ця ікона. Тут видно характерну для риботицьких майстрів манеру письма: чітка контурна лінія коричневого або чорного кольору, дуже світлі відкриті лики з яскравими червоними губами. Також присутня характерна для цього осередку колірна палітра з використанням білого, червоного, оливкового, сірого, сіро-голубого і охрового кольорів.

Довкола голів апостолів німби були покриті сріблом, яке, як зауважує реставраторка, було покладено дуже тоненьким шаром, а тому майже не збереглося. Кольорова гама ікони «Покрову Богородиці» назагал є дуже гармонійна, що було притаманно іконописним творам риботицького осередку.

Наукові співробітники музею кажуть: на ікону «Покрови Пресвятої Богородиці» зі села Підгайчики чекає ще довгий шлях реставрації: розкриватимуть та фіксуватимуть первісний живопис, який є значно більш довершений і вагомий для дослідження сакрального мистецтва, аніж пізніше перемалювання. Завдяки кропіткій праці нашої музейної реставраторки пані Галі ікона «Покрови Богородиці», написана риботицькими майстрами, отримає «нове життя» і буде хорошим зразком музейної колекції пам`яток відомого іконописного осередку.

До слова, свято Покрови, яке відзначають сьогодні, 14 жовтня, а разом з ним і відповідна іконографія, з’явилися у Київській Русі приблизно наприкінці 12 століття, але найбільшої популярності воно набуло у 17-18 століттях завдяки запорізьким козакам, які мали особливий культ Богородиці-Покрови – заступниці та захисниці від ворога. Ідея покровительства і захисту Богоматері лягла в основу широковідомого іконописного сюжету «Покрови Богородиці».