Як першачкам швидко адаптуватися до школи
І чому дуже важливо хвалити дітей авансом
Серпень добігає кінця, і скоро розпочнеться новий навчальний рік. Найбільше, мабуть, першого вересня чекають першокласники, адже вони вперше переступлять поріг школи, класу. Якими будуть ці кроки? Що там чекає дітей? Чи швидко вони адаптуються до нової обстановки, умов, середовища? Чи зуміють плавно і спокійно влитися у новий колектив?
Хвилюються діти і не менше за них батьки. Запитань у батьків чимало, відповідей на них наразі нема. І аби вони були позитивними, радимо прислухатися до порад голови Асоціації практикуючих психологів Львівщини Ігоря Корнієнка, з яким «Львівська газета» зустрілася саме напередодні нового навчального року.
За 10 днів до школи варто виробити чіткий розпорядок дня
«Готовність дитини йти до школи складається з трьох складових, – каже психолог. – Перша – фізіологічна. Психологічний вік має збігатися з віком фізіологічним. Показники здоров’я мають відповідати нормам, визначеним для дітей шестирічного віку. Особливо у дитини має бути добре розвинена дрібна моторика руки, щоб вона могла вільно тримати ручку, пензлик тощо. Тому оті неповні два тижні, що залишилися до школи, батьки мають максимум уваги приділити синові чи доньці, простежити, аби вони робили вправи, які вимагають дрібних рухів: ліпили фігурки з пластиліну, вирізали ножицями по загнутих лініях, замальовували розмальовки, обводили клітинки, квадрати тощо. Найкраще такі заняття проводити разом».
Друга складова – психологічна готовність. Дитина повинна ототожнювати себе з учнем. А це непросто і вимагає підготовки. І тут дуже багато залежить від правильного підходу батьків. Буває, що син чи донька не хочуть виконувати завдань, які пропонують батьки, їм хочеться погратися машинками чи ляльками. І батьки спересердя кажуть: «Ось підеш до школи, там вчителька тобі покаже, вона з тобою панькатися не буде».
Ігор Корнієнко каже, що в жодному разі не можна лякати дітей школою, бо батьки вселяють у дитину страх, розуміння того, що у школі буде гірше, ніж удома.
Не можна занадто й ідеалізувати школу.
«Мені тривожно, коли дитина на запитання: «Ти хочеш іти до школи?», відповідає: «Дуже», – каже Ігор Олексійович. – Їй подали школу, як щось особливе, надзвичайне. Школяр очікує якогось дива. А насправді школа – це праця, й нелегка. У дитини може виникнути розчарування, коли її очікування не співпадуть з реальністю.
І третя складова – дитина повинна морально бути готова йти до школи. Тобто дотримуватися певних правил. Прокидатися вчасно вранці, щоб не запізнюватися на урок. Зуміти висидіти за партою 30 хвилин і не діставати під час уроку з наплічника яблуко чи цукерку, а дочекатися перерви. Добре, якщо діти перед школою відвідували дитячий садок або заняття у школі, на яких першокласників привчають до норм поведінки. Але зараз психолог радить ще раз удома пройти ситуації, які виникають у школі. І найкраще це робити у формі гри. Мама виступає у ролі вчителя, а син чи донька – учениці, а потім навпаки.
Не кожна шестирічна дитина легко прокидається вранці. Чимало з них люблять поспати. Тож аби з початком занять не виникало проблем, Ігор Корнієнко радить за 10 днів, мінімум за тиждень до початку занять, виробити такий розпорядок дня, який буде під час навчального року. Шестирічні діти повинні спати 10 годин. Отже, лягти в ліжечко вони повинні не пізніше як о 22.00. За кілька годин до сну не дозволяйте дивитися мультфільми, грати ігри на плеєрі, які змушують переживати, збуджують дитину. Краще почитайте казку, розкажіть приємну історію. Якщо син чи донька не можуть заснути без улюбленого мультика, то він має бути спокійний, викликати позитивні емоції.
Нині доволі часто дітки ідуть до школи практично повністю підготовленими: уміють читати, писати, рахувати, а деякі знають й іноземні мови.
«Це не є добре, – каже психолог Корнієнко. – Адже діти ідуть до школи, аби вчитися. Підготовленим дітям буде не цікаво на уроці. І рівень знань таких дітей після закінчення першого класу нерідко залишається такий, з яким вони прийшли».
Ніколи не порівнюйте дітей з іншими учнями
Тривожить і те, як батьки добилися таких успіхів у сина чи доньки? Нерідко вони просто змушують дитину читати, писати. Якщо вона не хоче цього робити, карають: „Не прочитаєш цю сторінку, морозива не буде». Психіка дитини ще не стійка, і батьки досягають бажаного результату примусом. А це породжує страх, відразу до навчання, школи. Для дітей такого віку головний вид діяльності – це гра. Тому дітей до школи слід готувати в ігровій формі. Під час гри діти краще сприймають, запам’ятовують матеріал.
Є дітки, в яких не відразу все виходить добре: під час написання букв виходять за лінійку, не можуть швидко скласти склади, правильно додати тощо. Такі діти вимагають більше часу, уваги і терпіння, чого батькам бракує. І нерідко вони дорікають дитині: «Глянь, як Надійка гарно пише, а ти, як курка лапою». Критикувати дитину, каже психолог, порівнювати сина чи доньку з іншими учнями не можна. Порівнювати дитину можна лише з нею самою. Скажімо, сказати, що вчора, пишучи палички, вона часто виходила за лінійку, а нині вже значно краще. А завтра, якщо постарається, буде ще краще. Таких дітей потрібно хвалити авансом, вселяти у них віру, що у них все вийде, навіть якщо нині ще не все гаразд.
Можна школярика заохочувати і невеликими подарунками. Скажімо, купити квитки в цирк чи іграшку, як нагороду за хорошу поведінку чи якусь іншу перемогу дитини над собою. Але батьки повинні стежити за тим, щоб ці подарунки не породили в дитині споживацькі інтереси.
Відповідальність за дитину несуть передусім батьки, а не вчитель
Є категорія батьків, які хочуть, щоб їхні чада росли вундеркіндами: вони вчать іноземну мову (іноді кілька), ходять на танці, беруть уроки гри на скрипці тощо. А побігати в парку чи погратися з ровесниками у них не вистачає часу. Такі діти нерідко частіше за інших хворіють. Як визначити, така зайнятість посильна для сина чи доньки чи ні?
«Це визначити доволі просто, – каже Ігор Корнієнко. – Якщо дитина спокійно спить, уранці легко прокидається, має гарний апетит і після уроків із задоволенням біжить на додаткові заняття з музики, танців, плавання тощо, значить, навантаження для неї посильні. Та коли поведінка дитини змінюється, вона вдень ходить сонною, апатичною, втрачає інтерес до справ, які раніше її цікавили, то треба щось відсіяти, зменшити навантаження, бо здоров’я дитини – найважливіше».
Якщо у першокласника є деякі проблеми зі здоров’ям (нині здорових діток дуже мало), то про це обов’язково слід поговорити з вчителькою. Аби вона знала, як допомогти, в разі потреби, як правильно знайти індивідуальний підхід до такого учня.
Чи повинні батьки перевіряти уроки першокласників? Обов’язково, каже психолог. І не стільки для того, щоб їх проконтролювати, а для того, щоб показати: те, чим їхні діти займаються, є для тата і мами чимось особливим, дуже важливим. Бо є батьки, які віддали дитину до школи і всю відповідальність перекладають на вчителя: він має всього навчити, виховати. Але дитині обов’язково потрібна підтримка рідних. І відповідальність за неї передусім несуть батьки.
Леся Бущак
Читайте також:
Loading…
Loading…
