«Якщо я поступлюся, скажуть, що встояти проти банди неможливо». Мер Золочева про свою боротьбу

logo
193609_jakwo_ja_postupljusja_skazhut_wo_vstojati.jpeg


Доброго вечора. Сьогодні програма ZAXID.NET LIVE виходить у незвичному форматі. Ми на центральній площі Золочева, де вже фактично місяць, як голодує мер Золочева Ігор Гриньків. Доброго вечора, пане Ігоре.

Доброго здоров’я.

Я так розумію, що ми сидимо тут, на приватній території в центрі міста на центральній площі, яку захопив місцевий підприємець. І ви на знак протесту проти цього оголосили голодування, так?

Так, саме донедавна це був громадський простір – площа Вічева, бульвар Сковороди. А з часу рішення суду (це лютий 2017 року) ця земля незаконно перейшла у приватну власність фізичної особи – Ігоря Бартківа. На цій площі ми коштами державного бюджету, коштами міського бюджету обладнали підземні комунікації, провели замощення, весь благоустрій виконали, виставили лави і створили все для того, щоби тут можна було комфортно відпочивати мешканцям.

Але бачите, що громадський простір руйнується для захоплення землі, і власне зараз це де-юре приватна територія. Через це я пішов на цей крок і оголосив безстрокове голодування. Із 14 травня власне сюди переніс свій робочий кабінет.

Ви ж кажете, що це ще з лютого 2017 року фактично ця територія перейшла у приватну власність. Чому ви оголосили аж у травні 2018 року, з чим пов’язане?

Я поясню це. Про те, що відбулося у Львівському окружному адмінсуді (а це суддя Ірина Голкевич прийняла таке незаконне рішення), ми не знали. Міську раду ніхто не запросив на судове засідання. Ми впевнені були, що ми до 200 років з народження Маркіяна Шашкевича здійснюємо реалізацію проекту реконструкції площі Вічевої і вулиці Шашкевича – власне головної площі нашого міста, площі Вічевої і Шашкевича. Але коли ми дізналися, то одразу звернулися до суду і впродовж певного періоду часу анулювали це незаконне рішення. Тобто Львівський апеляційний адміністративний суд скасував незаконну постанову Ірени Голкевич і все, здається би, мало бути добре.

Але в той час, як тільки ми звернулися до апеляційного суду з апеляційною скаргою, то той, хто незаконно набув право на цю землю, перепродав цю земельну ділянку. В такий спосіб сьогодні також справа є в суді, сьогодні справа є про витребування цього майна, цієї землі з чужого незаконного володіння. Але справа в черговий раз пішла в апеляційний суд, вже більш понад рік йде тяганина з розглядом цієї справи. Нещодавно були судові засідання, відповідачі зволікають, зловживають своїми процесуальними правами, дають відводи суддям, дають безпідставні апеляції. І от сьогодні я отримав листа про те, що справа знову пішла в апеляційний суд. А це, знову ж таки, період місяця чи двох, враховуючи літній період відпусток. Це знову нас відволікають від цього, знову зволікають з розглядом справи.

Пане Ігоре, ви (наскільки я пам’ятаю) оголосили голодування 14 травня, а вже 18 травня на рівні Києва національне ДАБІ скасувало всі дозволи на оце будівництво. Фактично ви досягнули того, як мінімум, що цей підприємець не буде тут продовжувати це робити – і ви можете далі продовжувати реконструкцію площі, так? Чому ви продовжуєте голодувати?

Я розумію ваше питання. Отже, в перший день, 14 травня, в нас терміново відбулося засідання Львівської дирекції нашої асоціації міст. І власне на цьому засіданні вони прийняли звернення до керівництва ДАБІ. Мені телефонував керівник ДАБІ і пообіцяв, що впродовж тижня вони скасують усі незаконно видані документи. А що відбулося по факту? Людині видали дозвіл будувати з тильної сторони колишнього кінотеатру, з іншої сторони, на вулиці Кривоноса без землі. Видаючи цей дозвіл, в чоловіка не було землі.

Чи можна сьогодні дати дозвіл на будівництво без землі? Будь-хто, хто з цим стикався, розуміє, що первісне – це є земля. А після того на підставі того видається дозвіл на будівництво. І керівник ДАБІ України скерував сюди терміново ще раз перевірку, вони зрозуміли, що це грубе порушення законодавства, і до 18 числа вони скасували ці незаконно видані дозвільні документи. Але що відбулось після того? Ми вели переписку з ДАБІ півтора року, і вони мали це зупинити. Ми писали звернення про те, що «робіть перевірку, зупиняйте будівництво» – а будівництво росло. І можна там по фрагментах подивитися, як крок за кроком росло це будівництво: ще шість метрів, ще п’ять метрів, ще три метри…

І бачите, що ще от знову випущена арматура, щоби забудовувати цей громадський простір. Через те, не дивлячись на скасування незаконно виданих документів ДАБІ, самочинці будували далі. Це будівництво продовжувалося, і ми були змушені тут сидіти і зупиняти їх. Я хочу сказати, що суд прийняв ухвалу заборонити їм будувати, заборонити Бартківу. Суд в подальшому прийняв ухвалу в порядку забезпечення позову міста заборонити Душніцькому, на якого переоформили незаконно цю земельну ділянку. Не дивлячись на ці заборони, вони продовжували знову будувати. І ми тут по два рази на день викликали поліцію. Ну, бачимо – працює зварка, працюють інструменти, просимо: «Зупиніть це. Раз суд заборонив, раз ДАБІ скасувало, раз ніхто не має дозвільних документів – чому йде будівництво?»

І що поліція?

Поліція каже, що це питання суду. В суді справу затягують – і сьогодні такими маніпуляціями вони сподівались, що ми будемо дальше більше чекати, будемо вести паперову оцю переписку, а вони будуть будувати. Через це і я, і депутатів багато, і громадськість вийшли сюди і кожного дня тут збираємося, протестуємо, контролюємо і вимагаємо знесення цього самобуду. Тому що ми не можемо проводити реконструкцію Вічевої, бо власне тут у нас по проекту підземний громадський туалет, а по факту ми бачимо оцю карикатуру.

Це історичний ареал, це серце Золочева: костел Успіння Пресвятої Богородиці, монастир Піарів, пам’ятки національного значення, церква Воскресіння Господнього, ну і, власне, сама площа. Та, зараз йде реконструкція – тут в нас по проекту фонтан, от ми зараз будуємо камеру підземну для насосного проведення.

А я правильно розумію, що підприємець вирішив тут на площі збудувати якусь будівлю з басейном?

Дивіться, думки підприємця ніхто не знає. Я виходжу з закону, так? Є якісь планувальні документи, є якась проектна документація. На підставі цього видається офіційно дозвіл, цьому передує або укладання договору оренди землі, або, відповідно, викуп земельної ділянки і перехід її у власність. Ну ж не може бути таке, що підприємцю суд вирішив подарувати 30 соток землі у центральній частині міста! Ну а як же офіційні стосунки? Це що, суд замінив вже міську раду? Ну то давайте розпустимо міську раду.

Але дивіться, немає дозволів. І ви, як мер міста, ви не маєте жодного впливу чи допомоги з боку правоохоронних органів чи з якихось владних органів вищого рівня, що ви мусите збиратися отут, просто фізично протидіяти будівельникам?

Дивіться, ми звернулися до ДАБІ. ДАБІ сьогодні – це є той орган, який має всі повноваження для того, щоби вживати заходи щодо самочинного будівництва, будівництва з відхиленням проекту і багато чого, так?

Ну, от вони вжили, наскільки я розумію.

Вжили зараз, коли ми вийшли сюди – скасували дозвільні документи. Але приїжджають, перевіряють і пишуть, що будівельні об’єми збільшуються. Вони будівельників не можуть затримати, але будівельні об’єми збільшуються. Ми звернулись у поліцію, як тільки захопили нам територію, ми звернулися – поруште кримінальне провадження, розглядайте справу. Так через рік після того, як ми звернулись (ми звернулись у листопаді 2016 року), лише порушено кримінальне провадження по цьому факту. І слідство йде, йде дуже мляво.

Я був на прийомі в прокурора області – і після цього почався вже якийсь рух, вже начебто і призначені якісь експертизи. Але сьогодні ті, хто оце збудували цей «шанхай», вони не пускають експертів на цю територію, ДАБІшники не можуть встановити, хто ж там будує самочинно. Те, що ми фільмуємо в будь-який час, долучаємо до матеріалів кримінального провадження.

Ну дивіться, це виглядає як якесь повне самоуправство.

Абсолютно правильно.

Коли ви почали голодувати – це якось… Я розумію, що це привернуло увагу медіа, журналістів. Але це привернуло увагу районної адміністрації, обласної адміністрації львівської? Є у вас якась допомога?

Станом на 31 день (сьогодні) районна адміністрація, районна рада спромоглися на те, що написали звернення в соцмережах, виступили на одному з інформаційних порталів і написали, що в державі є неспокій – і їм видається, що це є метод гібридної війни.

Ваше голодування?

Наше голодування, наші акції протесту чисельні громадські. Вони написали, що, на їхню думку, це може бути метод гібридної війни. Вони звернулись до СБУ і ще десь там, хай би вони це перевірили. Тобто ніхто не перевіряє за них.

Я правильно розумію – вони не те що не допомагають, а хочуть дискредитувати вашу акцію протесту?

Звичайно. І відповідальність за дотримання законності на території району несе голова адміністрації персонально. На території міста несу я персонально. Але місто є в районі, отже голова адміністрації мав би реагувати на ті речі. Я не знаю, що не дає йому це робити, що спонукало його на такі дурні заяви, що це методи гібридної війни. Це коли люди виходять протестують за те, що в нас забрали цей громадський простір, – це гібридна війна? Може, він як той, хто підписував договір купівлі-продажу кінотеатру в 2014 році, не хоче це робити в якийсь спосіб. Ну, але закон понад усе.

А це діючий голова адміністрації?

Діючий голова адміністрації колись, в 2004 році, підписував цей договір купівлі-продажу кінотеатру як заступник міського голови міста Золочева. Але ми не маємо претензії до будівлі, яка колись продана. Ми маємо претензію до цього самобуду і до захоплення цього громадського простору і до незаконного переходу у приватну власність такої частини земельної ділянки.

Якщо районна адміністрація нічого не хоче робити, чи звертались ви в обласну адміністрацію?

Я звертався, це питання було предметом розгляду на архітектурній раді під керівництвом керівника департаменту архітектури. І всі фахівці висловили чітку позицію, що це незаконно і що треба звертатись до суду, до ДАБІ і ліквідовувати ці самобуди. Я паралельно звертався до міністерства культури, звертався до заступника міністра Тамари Мазур. Вони не погоджували жодних перепланувань. А якщо це історичний ареал, то будь-які містобудівні перепланування у цьому ареалі повинні відбуватися відповідно до документації і за погодженням центрального органу виконавчої влади, котрим є Міністерство культури України.

З ваших слів так виглядає, що всі ніби розуміють безглуздість ситуації, тільки ніхто нічого вдіяти не може. Все залежить від кого – від суду, від Бога?

Станом на сьогоднішній день – очевидно, від суду.

Але суд вже заборонив будь-яке будівництво – а будівництво продовжується.

Суд заборонив, а воно періодично спалахує – через день, через два.

То що має ще суд зробити?

Станом на сьогодні, слід витребувати цю землю, тобто прийняти рішення суду про те, що цю земельну ділянку повернути у комунальну власність Золочівської міської ради. Якщо власник колишнього кінотеатру під своєю будівлею хоче земельну ділянку – він пише звернення і ми йому передаєм або в оренду, або у власність. Цю земельну ділянку передали у приватну власність особі, а крім того, передали під приватними об’єктами інших осіб. Поряд торговий центр, котрий належить колишній дружині власника – земля тоже пішла йому. Підприємець Бучковський – під його магазином земля пішла також йому. Тобто це настільки грубе порушення закону, знаєте… Сьогодні весь депутатський корпус міської ради, ми налаштовані нормально для того, щоби або в оренду, або у власність передати землю. Але не оцей громадський простір, а передати те, що є під фактичними будівлями.

Пане Ігоре, але з ваших слів так випливає, що яке би рішення не прийняв суд, якщо підприємець є божевільний або такий самовпевнений – він дальше буде будувати. Питання в тому, як його – силою треба зупинити? Йому зараз не можна, а він будує.

Розумієте, коли підприємець будував без землі, почав робити самобуд – ми звернулися до суду про знесення цього самобуду. Він розуміє, що програє цю справу – і тоді йде до суду, й суд йому приймає тоді незаконне рішення у Львові без нас, без нашого відома, щоби дати йому вже землю. Він приходить і каже – «я вже маю землю, ви мені вже нічого не зробите».

А який це суддя?

Львівський окружний адмінсуд, суддя Ірена Голкевич. Дозвольте мені…

А ви зверталися якось, що таке незаконне рішення. Ну, я не знаю – Вища рада правосуддя зараз суддів позбавляє права роботи.

Ми зверталися до Вищої ради правосуддя стосовно дисциплінарного провадження. Ми звернулись у НАБУ, у Генпрокуратуру, бо в діях судді я вбачав ознаки кримінального порушення, щоби вони це перевірили. Ну, наразі йде переписка. В інтересах міста зверталися ряд народних депутатів, щоби це відстояти.

Зверніть увагу, що я вам хотів показати. [Показує на карті.] Бачите, оце ми з вами зараз десь отут сидимо, на оцій території. Тут за нами є підземний громадський туалет – мав би бути. Синім – це територія самочинного будівництва. Оце є існуючий кінотеатр. З метою розвитку кіно підприємець добудував великий торговий центр – але там не створив кінозалів, а зробив бізнес, там сьогодні є торговий центр. Тут будівля підприємця іншого, Бучковського. І ось все те передали у приватну власність.

Фактично вам всю цю центральну площу забрали.

Звідси аж до тієї сторони забрали повністю. А отут в нас фонтан, сходи, квітник, замощення оце все передали – оце все передали у приватну власність, все, що ми вже зробили коштом державного бюджету, обласного бюджету, міського бюджету. Розумієте, ми кажемо підприємцю – «ми вам передамо територію, котра є під вашим об’єктом». Іншій приватній особі треба віддати те, що їй належить, тому треба віддати, що йому належиться – а це, виявляється, все суцільно передано. І отак воно тут накладається на наш проект.

Зрозуміло. У вас є ще одна проблема в місті – у вас почали блокувати сміттєзвалище. Ви якось пов’язуєте два оці процеси? Тобто, з одного боку, ви в конфлікті, я так розумію, з районною адміністрацією. З іншого боку, вам блокують на території району сміттєзвалище, вивіз сміття.

Бачите, ми з 2010 року займаємося проблемою вивезення, саночистки і захоронення твердих побутових відходів. І нам це вдавалося дуже добре. Ми знайшли інвестора, ми збудували сортувальний комплекс – він вже чотири роки в нас працює, і працює нормально, успішно. Але коли сталася біда у Львові, то, відповідно, у нас виникли проблеми у всіх міст, районів – тому що Львів не мав куди вивозити тверді побутові відходи, і стали вивозити по інших містах. Відповідно, наш полігон розрахований на місто Золочів. Його проектна потужність – це побутові відходи Золочева, і по проекту розрахований на 28 років. Але ми маємо верхню площадку, куди тимчасово складуємо ці відходи, оскільки внизу будуємо карти складування. І коли зі Львова почали возити сміття, нам різко збільшилася кількість сміття на верхній площадці – відповідно, нам не виділили коштів на добудову карт складування. І тут виникла серйозна проблема.

Але наскільки я пам’ятаю, ви ж тоді не хотіли, щоби везли – 17 квітня 2017 року ви відмовлялися, Золочів відмовлявся приймати сміття.

Я просив керівництво області віднестися з розумінням до цього питання, до наших проблем. Тому що щоби добудувати дві карти складування в першу чергу і запустити повноцінно весь комплекс, що ми будували, нам потрібно було 15 мільйонів. Я звертався до Олега Михайловича Синютки, я звертався до віце-прем’єра, Кістіон приїжджав, я із Зубком з цього приводу… Але ми таку отримали відповідь – що ми будемо вам виділяти кошти в межах отриманого сміття як оплату за сміття. Так не виходить, так не буде. Ми не маємо можливості навантажувати сміття сьогодні на незавершені карти складування, бо це буде злочин, це неправильно. І нам життєво необхідно 15 мільйонів, щоби добудувати дві карти складування. Тоді в нас є бентонітові плити постелені, геотекстиль застелений, дренажі – і ми тоді зможемо навантажувати сміття, і воно не буде створювати небезпеки для життя і здоров’я людей.

Але з чим пов’язане теперішнє блокування сміттєзвалища вашого?

Багато факторів – в тому числі і той фактор, що ми тут збираємося, активно протестуємо проти цього самобуду. Це спроба частково відволікти увагу від цієї проблеми.

А хто блокує – місцеві мешканці чи якісь приїжджі?

Підбурили місцевих мешканців. І люди, можливо, навіть не свідомо, не розуміють, хто їх підбурив. Але ми провели перемовини в районній адміністрації за участю мешканців прилеглої території. Ви знаєте, ми з великою повагою до них відносимося, тому що ми є сусіди і будемо сусідами завжди. І наше завдання як для міста Золочева, так і для прилеглої території – створити всі умови, щоби там було безпечно і щоби ми як відповідальні за довкілля і відповідальні за все те, що робимо, мусимо безпечно захоронювати відходи.

Мене прикро вразило те, що сьогодні керівництво району намагається в чомусь звинуватити місто. І перше питання, яке дав мені керівник райадміністрації: «Чому ви заборонили вивозити відходи на сміттєзвалище?» Я кажу – ну як воно заблоковане, то як ми можемо його туди вивозити?

Але ми дійшли з людьми до згоди. Ми навіть сьогодні на 15 годину маємо знову зустрітися – я мушу пояснити їм по документації, бо вони не розуміють, що таке карта складування. Вони не розуміють, що в незавершену карту складування не можна вантажити сьогодні сміття, бо це буде неправильно. Але якби ми це доробили, тоді, відповідно, ми можемо безпечно захоронювати відходи, і вітер не буде роздувати, і воно буде відповідати повністю всім екологічним, в першу чергу, вимогам.

Принаймні з сміттям, я так розумію, немає сьогодні такої проблеми, ви не бачите аж такого злого умислу.

Я розумію, що нас там чекає багато праці. І я розумію, що нам життєво необхідно 15 мільйонів на добудову двох карт.

Останнє питання – ви 31 день голодуєте. Я так розумію, ви п’єте тільки воду.

Воду п’ю, так.

Ви якось здаєте собі справу, що нищите своє здоров’я? Задля чого?

Я не бачу іншого вирішення питання, як зупинити це в такий спосіб.

Вмерти?

Я буду тут стояти доти, скільки зможу. Сьогодні 31-й день – я розумію, що частково ми добилися якогось певного результату. Але я хотів би, щоби всі розуміли: сьогодні проблема захоплення громадських просторів в Україні існує скрізь, по кожному місті. Люди відстоюють свої права – то бачимо в Києві, то там, то там. І через те сьогодні якщо поступлюсь я і ми віддамо цей простір – завтра інші також скажуть «це неможливо, проти банди не встояти». А я вважаю, що ми якщо всі об’єднаємося, якщо громада вийде, якщо місто вийде, якщо ми навіть радикально навіть будемо вимагати знесення цього… Тому що тут ми бачимо слабинку нашого законодавства. Розумієте, якби в Україні було законодавство, як у Німеччині! До нас приїхали партнери з Німеччини й кажуть: «У нас такого апріорі не може відбутися».

Пане Ігорю, дякую вам за цю розмову. На жаль, наш час вичерпується. Нагадаю, що сьогодні програма ZAXID.NET LIVE виходила з центральної площі Золочева. Нашим співрозмовником був мер Золочева Ігор Гриньків. Мене звати Олег Онисько, побачимося через тиждень.

Дякую вам, дякую, Олеже.


А поділитися?