Юлія Адмірал: Казати, що День Матері може замінити 8 березня – це все одно що казати, компот може замінити пиріг
Сьогодні, 8 березня, українці відзначають Міжнародний жіночий день. Уже за кілька годин в нашому місті розпочнеться Жіночий марш і львів’янки приєднаються до Міжнародного жіночого страйку, що пройде у понад 40 країнах світу.
А поки не розпочався марш ми пропонуємо Вам прочитати інтерв’ю із Юлією Адмірал, яка є представницею феміністичного руху Львова .
Юліє, що Ви вкладаєте у поняття «фемінізм»?
Фемінізм є всесвітнім рухом за права жінок та проти дискримінації їх за ознакою статі/гендеру. Це про те, що жінки (оскільки вони люди) мають мати стільки ж економічних, громадянських та політичних прав, як і інші люди, не-жінки. Прийняття відповідних законів мало. Для реалізації прав закони повинні працювати на практиці.
У Феміністичній майстерні під фемінізмом ми розуміємо не тільки покращення позиції жінки в суспільстві, а більш глибокі зміни соціальних норм, протидію різним формам дискримінації і насилля. Ми використовуємо поняття фемінізм, аби реалізовувати ідеї різноманітного, інклюзивного та гендерно чутливого світу об’єднавчими методами. Саме цю ідею декларує наша організація.
Фемінізм суто для мене – це певний набір інструментів для аналізу суспільства, який дозволяє зрозуміти, за якими негласними законами воно працює. Це дає змогу побачити несправедливість, її причини та наслідки, а також шляхи її деконструкції.
Як і коли Ви стали феміністкою?
Якщо ти народжуєшся в Україні та маєш змогу розвивати критичне мислення, не існує жодного шансу, що ти не доєднаєшся до феміністичного руху. Це мій шлях. Усвідомлено називати себе феміністкою я стала близько 4 років тому.
Для багатьох людей фемінізм часто асоціюється з акціями протесту «FEMEN», коли оголені жінки влаштовували акції протесту за свої права. Що Ви про це думаєте?
Ми, як феміністична організація, вважаємо, що кожна та кожен може вибирати ту форму протесту, яка їм комфортна. Всередині нашої групи є різні думки стосовно діяльності FEMEN. Дехто підтримує їх та називає радикальним викликом суспільству, а дехто не вважає їхній спосіб комунікації із суспільством ефективним. Незважаючи на це, нам би хотілось, щоб люди розширювали своє бачення та розуміння фемінізму, не зупиняючись тільки на найбільш помітних, розтиражованих ініціативах. Адже від того в світі стане більше взаємоповаги та порозуміння, що безумовно є корисним для будь яких верств суспільства.
Офіційний лозунг Львова «Львів відкритий для світу». А чи відкритий він сьогодні до феміністок?
Багато жінок підтримують феміністичні ідеї словом та ділом, але не ідентифікують себе з цим рухом. Причина, на мою думку, полягає в демонізації образу феміністок, в страху перед суспільним осудом. Ніхто не говорить про діяльність львівської феміністичної організації Центр «Жіночі перспективи», що надає підтримку жінкам, які пережили домашнє насильство. Адже для цього треба усвідомити, що домашнє насильство існує та широко розповсюджене. Набагато легше цькувати будь-яку інакшість і згадувати байки про чоловіконенависництво, вбивста дітей та спалювання ліфчиків.
Як люди з якими Ви знайомитеся у Львові реагують на те, коли Ви говорите «Я феміністка»?
Дехто радіє й каже, що також є феміністкою чи союзником феміністичного руху. Деякі кажуть: «Ух, як цікаво!», та задають майже ті ж питання, що й ви (усміхається, – авт.). Не обходиться й без спроб троллінгу, але для людини з хорошими особистими кордонами та адекватною самооцінкою це видається сміхотворним.
Феміністична Майстерня, як громадська ініціатива утворилась в червні 2014 року, а як громадська організація була зареєстрована у березні 2016 року. Розкажіть трохи більше про Феміністичну Майстерню. Чим вона зараз займається? Які проекти уже вдалося реалізувати, а які ще в планах?
Наразі Феміністична майстерня працює по трьох напрямках: освітні заходи для підлітків, освітні заходи для загалу, україномовні публікації на сайті. Ми сфокусовані на зміні традиційного інформаційного дискурсу до більш прогресивного та інклюзивного, такого, що не лишає певні категорії людей невидимими та не почутими.
З останнього, ми провели кілька освітніх підліткових таборів для дівчат, де говорили про самооцінку, толерантність, сексуальне здоров’я тощо. На ці ж теми учасниці нашої організації проводять уроки в львівських школах. Часто ми виступаємо в ролі організаторок кінопоказів, лекцій та дискусій на гендерну тематику. Анонси можна завжди знайти в нас на сторінці у Фейсбуці.
Щороку в Україні та й у Львові, зокрема, можна почути«Навіщо нам свято 8 березня та ще й дискредитоване радянською владою , коли ми можемо відзначати День Матері?». Чи справді День Матері може замінити 8 березня?
Казати, що День Матері може замінити 8 березня – це все одно що казати, компот може замінити пиріг. Це дві окремі речі, за кожною з яких стоїть своє окреме значення. «Дискредитація радянською владою» – це лише привід для того, щоб лишити жінок єдиної легітимної можливості виносити гендерні питання в публічне поле (хоча це той випадок, коли ми маємо право робити це, але все одно підпадаємо під постійний осуд). «Декомунізація» лише зробить проблеми жінок невидимими та аж ніяк не вирішить їх. Це 100% крок назад від прогресу, який Україні вдалося здобути за роки своєї незалежності. Натомість важливіше пере присвоїти значення цього свята, повернути та популяризувати його первинну мету, зробити його більш політичним.
Розкажіть, чому відзначати 8 березня сьогодні досі так важливо? Що означає цей день безпосередньо для Вас?
8 березня – це не свято весни чи краси, це не день пошани до матерів, не оспівування жіночності, це день солідарності всіх жінок в боротьбі за свої права та можливості. Це лише 1 день з 365, коли феміністки просять всіх людей звернути увагу на гендерну нерівність в усіх сферах життя (може здатись, що це перебільшення, але знайти відповідну статистику – справа кількох кліків). Ми хочемо, можемо та будемо використовувати цей час за призначенням.
