Марш у Перемишлі: хто хоче посварити українців та поляків?

10 грудня у польському містечку Перемишль, розташованому близько до кордону з Україною, відбувся так званий «Марш орлят перемишльських та львівських» — акція представників польських праворадикальних сил.

В один із моментів акції можна почути поодинокий вигук «Смерть українцям», — який, однак, залишився без відповіді натовпу.

Відео цього інциденту з’явилося на порталі українців у Польщі«Простір». В ефірі Громадського головний редактор «Простору» Ігор Ісаєв сказав, що готовий відповідати за те, що відео є правдивим.

Щоб розібратися у тому, що відбулося, як цю подію можна тлумачити в контексті польсько-українських відносин, Громадське зібрало коментарі людей, які уважно стежать за стосунками між двома країнами.

На наші питання відповідали:

Андрій Дещиця, посол України в Польщі

Оля Гнатюк, польсько-українська дослідниця та письменниця, авторка численних книг про Україну та Польщу

Ізабелла Хруслінська, польська громадська діячка

Ольга Попович, історик, представниця Фундації «Наш вибір», яка займається розвитком українсько-польської співпраці

Олена Бабакова, журналістка порталів «Наш вибір» та EastBook

Що відбулося?

Олена Бабакова, журналістка порталів «Наш вибір» та EastBook

“Марш львівських та перемишльських орлят” проходить не вперше. Можна говорити про певний культ “орлят” – тобто польських молодих людей, які під час польсько-української війни 1920 року боролися за польську Галичину. Він поширений у польських право-радикальних середовищах і набув особливого значення останніми роками, коли польські ультраправі почали підкреслювати моменти, пов’язані з польсько-українською історичною конфронтацією.

Коли марш проходив два роки тому, його приїхали висвітлювати російські федеральні телеканали. Але тоді це закінчилося без більших провокацій. Натомість цього року марш став резонансною подією не тільки в українських, але і в польських ЗМІ.

Чому саме Перемишль?

Олена Бабакова, журналістка порталів «Наш вибір» та EastBook

Перемишль – це не дуже велике місто на кордоні Польщі з Україною. Місто, де польсько-український конфлікт не є якоюсь абстракцією, бо дідусі чи бабусі тих, хто виходить на ці марші, ще пам’ятають українсько-польське протистояння часів Другої світової війни.

Крім того, Перемишль не є дуже заможним, він розташований в одному з найбідніших регіонів у Польщі. Додайте до цього також консервативний характер цього регіону. Цей контекст сприяє суспільному розчаруванню, тому коли праворадикальні групи вкидають у суспільство ксенофобську та антимігрантську риторику, це насіння падає на підготовлений ґрунт.

Тому не можна сказати, що подібні марші є в Польщі масовим явищем. У Варшаві, наприклад, подібних маршів не було.

Чому саме зараз?

Андрій Дещиця, посол України в Польщі

Цей інцидент може бути провокацією. Бо він відбувся тоді, коли відбувається дуже інтенсивний розвиток двосторонніх відносин між Польщею та Україною.

Тиждень тому відбувся візит президента України до Польщі. Було підписано угоди про співпрацю в оборонній сфері, підписано декларацію про спільну позицію в енергетичній сфері, Польща підтримала свою позицію щодо підтримки територіальної цілісності і суверенітету України, повністю підтримує надання безвізового режиму Україні та якнайшвидшої ратифікації Угоди про асоціацію… Проводяться спільні українсько-польсько-литовські навчання в Польщі для сертифікації спільної бригади, консультації на рівні заступників міністрів оборони.

На все це люди не звертають уваги, натомість звертають увагу тільки на один інцидент, де чути вигук тільки однієї людини – і ми не знаємо, чи такою була позиція організаторів, чи це була просто провокація.

Позиція польської влади

Ольга Попович, історик, представниця Фундації «Наш вибір», яка займається розвитком українсько-польської співпраці

Політика польської влади сьогодні є однозначно є проукраїнською. Попри історичний спір [навколо подій на Волині під час Другої світової війни – ред.], Польща на міжнародній арені всюди підтримує Україну. Останній візит Петра Порошенка до Польщі і підписання низки угод вказують на те, що Польща не має жодного наміру відходити від співпраці з Україною або трактувати Україну як ворога.

Праворадикали і влада

Олена Бабакова, журналістка порталів «Наш вибір» та EastBook

Що відрізняє цей захід від попередніх – тим, що цього року патронат над заходом взяли на себе польські державні інституції: відділ польського Інституту національної пам’яті в у місті Ряшеві та мер Перемишля Роберт Хома. І це значно більш обурює, ніж якісь вигуки. Бо своїм патронатом влада, фактично, легітимізує цих праворадикалів.

Найбільш тривожним є пасивна реакція офіційної Варшави. Вже півтора роки руйнуються українські монументи на Підкарпатті. Поліція фіксує десятки випадків насильства на національному ґрунті. Можна згадати побиття української процесії в Перемишлі в червні, нинішній марш. Але на все це польська влада реагує пасивно.

Ізабелла Хруслінська, польська громадська діячка

Подібні особливі радикальні середовища починають діяти в умовах, коли немає реакції структур держави. Після резолюції Сейму, [яка назвала події на Волині геноцидом – ред.], маргінальні, націоналістичні, ксенофобські середовища зрозуміли, що мають тепер простір для дії.

Російський слід

Ізабелла Хруслінська, польська громадська діячка

Треба розуміти, що частина з цих право радикальних кіл співпрацює з Росією. Про всі подібні антиукраїнські акції одразу повідомляють російські сайти.

Ольга Попович, історик, представниця Фундації «Наш вибір», яка займається розвитком українсько-польської співпраці

Ініціатива “Російська п’ята колона в Польщі” описувала зв’язки людей, які організовували цей марш, із Росією.

Це або крайні польські радикали, або люди, які представляють крайні радикальні погляди і мають контакти з російським середовищем.

Зокрема, один із організаторів, Мірослав Майковський, нещодавно їздив до Москви на реконструкцію бою під час Першої світової війни, який патронувало Міністерство оборони Російської Федерації. Тож бачимо зараз, що такі російські контакти переростають в антиукраїнські дії.

Андрій Дещиця, посол України в Польщі

Польські правоохоронні органи бачать російський слід [у діяльності деяких ультраправих польських організацій]. І навіть один із лідерів політичної партії “Зміна” (Zmiana) був заарештований за розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Всі знають – і він навіть цього не приховував, – що він фінансувався російськими спецслужбами. Тому протидія російській пропаганді, якщо вона буде ефективною, матиме свої наслідки і зупинить діяльність цих правих рухів.

Оля Гнатюк, польсько-українська дослідниця та письменниця, авторка численних книг про Україну та Польщу

В польсько-українських взаєминах постійно присутній такий собі третій інший.

Після підписання договору про військову співпрацю між Україною та Польщею на найвищому рівні можна собі уявити логіку ймовірних кремлівських технологів: після такого візиту вони би з усіх сил намагалися перешкоджати польсько-українським відносинам.

Польська громадськість і українці

Оля Гнатюк, польсько-українська дослідниця та письменниця, авторка численних книг про Україну та Польщу

Одразу після цього “Маршу” була зініційована петиція до прем’єр-міністра Беати Шидло з вимогою розібратися з тим, що відбувається. Її зініціювала відома польська громадська діячка, депутатка Європейського Парламенту Ґражина Станішевська. Раніше вона піднімала всіх на петиції щодо звільнення Надії Савченко. І це свідчить про те, що стара дружба нікуди не поділася, що є люди, від яких можна сподіватися на підтримку.

Якщо подивитися на опитування громадської думки, ми не побачимо якихось істотних змін у ставленні поляків до українців. Одні показники свідчить про невеличке погіршення, але інші свідчить про те, що в польському суспільстві існує стабільна підтримка України та українців. Є багато сигналів про симпатії поляків до України.

Ольга Попович, історик, представниця Фундації «Наш вибір», яка займається розвитком українсько-польської співпраці

Живучи у Варшаві, за 10 років проживання в Польщі, я не зіткнулася з жодними антиукраїнськими настроями. Мій досвід спілкування з поляками є винятково позитивним. Я бачу, як активно польські громадські діячі підтримують Україну – і ліберальне середовище, і праве середовище. Так що не варто демонізувати те, що відбувається.

Джерело: Громадське