Микола Береза розповів рівнянам, як почувався на зйомках “Червоного” у колі типових криворіжан
Під час візиту до Рівного творчої групи, яка займалася зйомками нового українського фільму «Червоний», режисер Заза Буадзе розповів, чому обрав на головну роль саме львівського актора Миколу Березу. Кастинги відбувалися по всій Україні, адже режисер хотів бачити у стрічці нові обличчя, і коли він побачив, як Микола читає Шевченка, то сумнівів майже не залишилось.
– Не знаю, янгол чи демон мені підказав, але це було таке відчуття, що це точно він… При цьому продюсери не довго пручалися, лише задавали мені питання: «Ти впевнений?». Тому що він не зовсім стандартний, в тому смислі, що, наприклад, український глядач звик до такого типажу, як Миколайчук. Але при всій моїй любові і захопленні на адресу великого артиста, мені хотілося чогось нового… Можливо, мені як грузину допомогло те, що я дещо збоку зміг на це подивитися. І це при тому, що він абсолютно традиційний, і ви це підтвердили зараз, прийнявши його, – пояснив режисер рівнянам, які прийшли на промо-показ фільму в кінопалаці «Україна». – Потрібен був артист саме з такою харизмою, енергією, з абсолютною впевненістю та вірою, що треба боротися і що треба перемагати – більше нічого. Просто іншого виходу немає. Ось про що це кіно. Тому і слоган нашого фільму – «Боротьба, яка триває досі». Ми до сих пір на війні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Червоний» у Рівному розпочав сезон нового українського кіно
При цьому, за словами Зази Буадзе, фільм не зосереджений виключно на постаті Червоного і тим більше не обертається навколо Миколи Берези, не є підігнаним під одного актора.
– Микола Береза далі живе своїм життям і грає багато чудових ролей у театрі, зіграє ще у двох фільмах Данилу Червоного, але це Микола Береза. А Данило Червоний – він там. Це окрема історія, він існує у своєму світі, живе окремим життям. І це насправді чудово, якщо ви будете плутати їх, це значить, що вони обидва вас зачепили, що ви, вибачте, починаєте в них закохуватись. І я як один із авторів на це і розраховував. Значить мені все вдалося! Молодець Заза! – сміється режисер. – Не пам’ятаю, хто автор цих слів про те, що кіно взагалі – це величезний труд і трохи дива. І дійсно, без величезної титанічної праці немає кіно. Але якою б величезною не була ця праця, без цього маленького дива нічого не відбувається. Це диво – дещо абсолютно метафізичне, визначити, що це таке, ніхто не може. Так само як режисерська інтуїція, коли внутрішній голос підказує тобі, що це саме він, саме той актор, який тобі потрібен.
Взагалі ж, відповідаючи на вже традиційне питання, чому грузинський режисер взявся знімати українське кіно, Заза пояснює, що вже близько 10 років живе і працює в Україні, і був дуже щасливий, коли його друг – письменник Андрій Кокотюха запропонував знімати кіно за його однойменним твором.
– Це давня історія – про те, як я опинився в Україні. Так, напевно, вирішила доля, але я безмежно вдячний їй за це. І пишаюся, що мене вже офіційно називають українським режисером, – додає Заза Буадзе.
До слова, на зйомках фільму, які відбувалися у Кривому Розі, в якості консультантів працювало багато істориків, документалістів. Безпосередньо на знімальному майданчику консультації надавали і звичайні криворіжани, що були задіяні у масових сценах.
– Типові криворіжани виконували на екрані ролі ув’язнених і більша частина з них – це люди, за плечима в яких по одній-дві ходки, – розповідає Микола Береза. – Під час зйомок вони годинами могли підказувати нам якісь нюанси, що коректно буде виглядати на екрані, що некоректно.
Разом із тим, зазначає актор, він був здивований, наскільки дисциплінованими, зібраними та відповідальними проявили себе ці люди на знімальному майданчику. А це близько 800 чоловік масовки. Після Львова, зізнається Микола, на початку зйомок він не дуже комфортно почувався в колі типових криворіжан. Але коли прийшов на майданчик вдруге-втретє, його думка про цих людей змінилася.
– Бачу, один у футболці збірної України прийшов, хтось у вишиванці «приперся», у когось бачу, на шиї тризуб замальовують, щоб у кадрі не було видно… І тоді я подумав: не все ще втрачене. Да точно – не все втрачено! Ми досі на війні, але ми переможемо!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Рівному презентували “Червоного” – український вестерн із духопідйомним фіналом
