“Музика завжди була моїм спасінням”: історія вуличної музикантки зі Львова
Як зазначає Наталя, з музикою в неї особливі стосунки, які тривають дуже давно. Коли їй було 3 роки, вона вже вперше співала на сцені, її запросили разом з татом виступити в кінотеатр “Кобзар” у Самборі. Вона виграла конкурс, бо була наймолодшою учасницею, до того ж, музикантка співала тяжку традиційну українську пісню, а тато акомпонував їй на гітарі.
Наталя Борзова – про свій творчий шлях
Музика була завжди моїм спасінням. У мене була депресія близько 10 років, я лікувалася. Морально було дуже тяжко, єдине, що мені допомагало – “скинути тягар на листок”, відтак, я розпочала писати рифмою. Потім взяла гітару та спробувала “вибринькувати” якісь пісні. Вони були дуже тяжкі та депресивні, для прикладу: “Хто є я?”, “Чому я тут?”, “Що є життя?”. На той час – це було спасіння від свого внутрішнього стану, в якому я перебувала, таким чином “ділилася своїми думками з папером”. З часом мої композиції змінювалися, бо ставала щасливішою, знайомилася з цікавими людьми. Мені подобалося описувати свої різні стани у піснях, зазвичай, писала англійською мовою.
Чому дівчина стала вуличною музиканткою?
Мені завжди хотілося випробувати себе в соціумі в критичному положенні. Адже вуличних музикантів люди сприймають не завжди позитивно. Я так хотіла перебороти стереотип “що люди скажуть”, цілих 3 роки плекала цю мрію – вийти і заграти на вулиці. Я наважилася та жодного разу не пошкодувала про це. Мені це допомагає – вивільняє багато енергії та дає можливість “ділитися теплом” зі всім містом.
Яка мета, як вуличного музиканта?
Ціль для мене – не заробити на виступах. Місцеві та туристи можуть просто пройти повз тебе, а є ті, які зупиняються і слухають, для мене це дуже важливо. Першопричина, чому я вийшла співати на вулицях, – заявити про себе людям, а також перестати соромитися перед соціумом. Мене переповнювало бажання залунати, зазвучати перед вулицею.
Що співає Наталя Борзова?
Я співаю мало комерційних пісень, а більше власні, а також люблю відтворювати старі, які вже забуті, а не ті, що звучать на кожному кроці, на радіо. Музику сприймаю, як донесення глибокої та приємної інформації до кожного серця. Зараз я відчуваю у собі багато світла, а також те, що мені є чим поділитися – людським теплом та людською простотою. Мої пісні зараз досить теплі, гармонійні, такі, які підіймають настрій.
Як звучить музикантка?
