На Заводівському родовищі мертвий сезон
До чого в Бориславському промисловому районі може призвести вимушена зупинка десяти нафтових свердловин
ПАТ «Укрнафта» припинило роботи на Заводівському родовищі Львівської області у зв’язку з відмовою Державної служби геології і надр продовжити ліцензію на видобуток нафти. Така само доля спіткає й інші родовища, на які закінчився термін дії ліцензій.
Компанія прогнозує втрату 67 мільйонів гривень доходу від реалізації, а державний бюджет недоотримає від рентних платежів 20 мільйонів гривень на рік. Крім того, витрати на консервацію свердловин становитимуть 10 мільйонів гривень, уже не кажучи про те, що робітники залишаться без роботи.
Однак Держгеонадра відмовляється продовжувати ліцензії, посилаючись на наявність податкового боргу «Укрнафти», 50 відсотків акцій плюс одна якої належить державі.
Як повідомила прес-служба «Укрнафти», Державна служба геології і надр ігнорує судове рішення, що набрало законної сили, відповідно до якого наявність податкового боргу не є законною підставою для відмови у видачі або продовженні ліцензії.
Що ж відбувається за лаштунками цього конфлікту і до чого може призвести вимушена закупорка десяти свердловин?
На промисел прибула бригада для консервації свердловин.
Роман Комаричко перекриває вентиль на свердловині Заводівська-52.
Поки пани сваряться, у хлопів чуби тріщать
На Заводівське родовище ми приїхали з Володимиром Хоп’яком, заступником начальника цеху нафтогазовидобувного управління «Бориславнафтогаз», яке обслуговує тут десять свердловин. Добиралися розбитими гірськими дорогами, якими щодня довозять робітників. На нафто-збірному пункті нас зустрічають оператори Роман Комаричко і Петро Райс. Показують своє господарство. Нафта і газ із свердловин надходить на «Урич-15», а вже потім до споживача.
Вентиль на Заводівській-52 31 березня о 24.00, коли закінчився термін дії ліцензії, перекрив Роман Комаричко. Він 15-й рік обслуговує свердловини. Починав з рядового обхідника. Уздовж і впоперек сходив усі родовища, які розташовуються на території гірського Сколівського району — за 35 кілометрів від Стрия. Роман добре пам’ятає, як перепитував, чи справді закривають свердловини, чи, можливо, це першоквітневий жарт.
Ми стоїмо посеред гірського лісу біля Заводівської-52. Неподалік весело дзюркочуть шумні потічки. Роман Комаричко демонструє, як перекривав вентиль. Він нещодавно демобілізувався зі Збройних Сил України. Майже півтора року прослужив у війську — готував артилеристів на Яворівському полігоні. Думав, що зможе спокійно працювати й утримувати сім’ю. Аж тут — несподівані труднощі. Він, як і кілька десятків його товаришів, може втратити роботу. Довго не йняв віри, коли почув, що свердловини закрили з формальних причин. Дві структури не змогли порозумітися.
«Поки пани сваряться, у хлопів чуби тріщать, — каже оператор «Бориславнафтогазу» Роман Комаричко і дивується з перипетій навколо родовища. — Невже так багато маємо нафти і газу, що перекриваємо вентилі?»
Сідаємо у всюдихід і прямуємо до наступної свердловини — Заводівської-106. Дорогою Володимир Хоп’як розповідає про особливості видобутку нафти у гірському районі. Верстат-гойдалка, або, як в народі його називають — журавлик, на родовищі завмер, а штанга за кілька днів простою встигла покритися іржею. Вентиль справді перекрили. Нині тут тихо, як у лісі. Ніщо не нагадує про видобуток. Лише оператори змушені далі стежити, як поведуть себе свердловини після вимушеної закупорки. Якщо тиск зросте, потрібно кудись подіти газ. За кілька десятків метрів побачили височенну трубу, що рвалася в небо. Очевидно, в разі виникнення загрози доведеться зайвий газ спалювати на вітер. Наші співрозмовники намагаються оминати цю тему. Вони сподіваються, що в Києві одумаються і свердловини знову запрацюють. Але на дорозі зустрічаємо потужну техніку, з допомогою якої витягають труби з великих глибин. У «Бориславнафтогазі» починають роботи з консервації родовища і готуються до затяжного конфлікту.
Втрати дуже великі
У місті Бориславі в нафтогазовидобувному управлінні «Бориславнафтогаз» починалася нарада. За великим робочим столом засідали перший заступник начальника управління Володимир Костецький, головний геолог Микола Вантух, керівник фінансової служби Руслан Скверис, заступник начальника управління з охорони праці та екології Михайло Данчишак. Фахівці радилися, чого можна очікувати від закриття Заводівського родовища.
Микола Вантух, головний геолог:
— Це родовище відкрили в 1975 році. Мали пробурити 25 свердловин. Нині в робочому стані десять. Видобуваємо на рік 5,4 тисячі тонн нафти і 1,9 мільйона метрів кубічних газу. Це багато як для західного регіону. Загалом «Бориславнафтогаз» добуває 125 тисяч тонн нафти.
Це було унікальне родовище з дебітом 200 тонн. Ступінь вироблення запасів — майже половина. Ще маємо добувати 800 тисяч тонн. Планували на Заводівському родовищі пробурити дві свердловини і відчутно збільшити видобуток. Пробуривши нові свердловини, отримаємо 50 тонн. Видобуток зросте вдвічі-втричі.
— 31 березня о 24.00 ви зупинили 10 свердловин. Що далі? — запитуємо фахівців.
Володимир Костецький, заступник начальника НГВУ «Бориславнафтогаз»:
— Ми зупинили видобуток, але наступний процес — не допустити екологічного лиха. Незабаром наша бригада почне з першої свердловини піднімати підземне обладнання.
— Які буде задіяно ресурси?
— Бригада із 16 осіб працюватиме протягом тижня на кожній свердловині.
Фінансові затрати — 8—10 мільйонів на тимчасову консервацію.
— Все-таки, які втрати у зв’язку з вимушеною зупинкою видобутку?
Руслан Скверис, заступник начальника управління з фінансів:
— Лише втрати по рентній платі протягом року становитимуть майже 20 мільйонів гривень — ці кошти недоотримає держава.
Якщо брати до уваги реалізовану продукцію, то не буде сплачено майже 8,5 мільйона гривень податку на додану вартість — ці кошти також недоотримає держава.
На місцеві бюджети зупинка не вплине, бо вони отримують орендну плату за наші об’єкти на родовищі. Навіть якщо їх законсервуємо, все одно будемо платити. Нафтогазовидобувне управління до кінця року втратить 4 тисячі тонн нафти і 1,3 мільйона куб. м газу.
Наступна проблема пов’язана з людськими ресурсами. На родовищі безпосередньо працюють 22 робітники. Але ще є ті, хто надає послуги з ремонту, перевезення. Якщо не отримаємо ліцензії, під питанням понад 40 працівників, які будуть вимушено простоювати. Вони отримуватимуть дві третини від своєї заробітної плати. А заробляють робітники понад 7 тисяч гривень.
Володимир Костецький:
— Аргумент № 1: нафта і газ — наш стратегічний ресурс. Ми хочемо незалежності, але зупиняємо видобуток стратегічної сировини. Другий аргумент — соціальне напруження, люди можуть залишитися без роботи…
Микола Вантух:
— За постійної консервації затрати зростають у кілька разів. Навіть якщо відновимо видобуток, уже недотримаємо дебіт, який мали до того часу. Все йде до знищення родовища. Через два-три місяці буде частково закупорено нафтопроводи. Нафта буде застигати, бо немає руху. За повної консервації наші втрати становитимуть до 80 мільйонів гривень.
Навіть у разі тимчасової консервації на родовищі доведеться тримати техніку, людей. Будуть постійні затрати. Мусимо стежити, в якому стані гирло свердловини і нафтопроводи. А на родовищі ще є мінеральні води типу Нафтусі.
Ми нещодавно провели капітальний ремонт на двох свердловинах — вклали понад 8 мільйонів гривень, сподівалися наростити видобуток. Я не розумію людей, які приймають такі кардинальні рішення — закрити родовище. Втратить і держава, і ми.
Володимир Костецький:
— Люди готові йти і перекривати міжнародну трасу Київ—Чоп. Наші працівники вже в роках. У такому віці роботу за спеціальністю важко знайти. Це люди, яких викинуто за борт. Вони живуть у віддалених населених пунктах.
Доведеться палити факели?
— До яких екологічних проблем може призвести за-криття свердловин?
Михайло Данчишак, заступник начальника управління з охорони праці та екології:
— Якщо не прокачують по трубах нафту, починається корозія і вони частіше, ніж зазвичай, можуть вийти з ладу. Поруч із родовищем — парк «Сколівські Бескиди», потічки, річечки, в яких риба-форель, і родовище мінеральних вод. Хто дасть гарантію, як себе поводитиме закрита свердловина, чи не потраплять нафтопродукти в мінеральні води. Це питання до кінця не вивчено. Поруч розташований водозабір, з якого вода надходить до Борислава, тому може виникнути загроза екологічної катастрофи.
Процес консервації триватиме місяць, два, а то й три. До кожної свердловини потрібен свій підхід. Проект консервації треба погодити з екологами та різними інстанціями. Ресурс обладнання свердловин вичерпано — вони пробурені в 70-х роках. Реальною є загроза техногенної екологічної небезпеки. Ми вже мали схожі ситуації на інших свердловинах, коли нафтопродукти потрапили в річку.
Якщо проведемо комплекс заходів із консервації, не факт, що після отримання ліцензії вийдемо на теперішні показники видобутку нафти і газу.
Із цим родовищем пов’язані інші свердловини. Вода, яку отримуємо внаслідок технологічних процесів, використовується на інших родовищах для збільшення видобутку нафти і газу. Це знову-таки додаткові затрати.
Ще одна проблема — блакитне паливо із Заводівського родовища змішують з бориславським газом, який вибухонебезпечний. Тому його потрібно розбавляти. А де подіти газ із свердловин? Доведеться палити факели?
Отож закриття свердловин зачіпає всю систему нафтовидобутку в Бориславському промисловому районі. Тут усе, як у природі, пов’язане між собою. Якщо не зможемо використовувати бориславський газ, зросте загазованість у місті. Газ не має запаху і кольору. Якщо б мав колір синій, весь Борислав був би синій — тут велика загазованість. Ми ще не забули, як у 70-х роках у Бориславі вибухнув багатоповерховий будинок. Тому нам усім слід замислитися, до чого можуть призвести необдумані кроки із закриття десяти свердловин Заводівського родовища.
Замість коментаря
Робітники та й керівники «Бориславнафтогазу» не сприймали жодних аргументів з приводу закриття Заводівського родовища. Вони вважають, що для податкових суперечок в державі є інші інструменти впливу. Зупинити видобуток нафти і газу — це не краник перекрити в бочці з водою, мова йде про природний процес, в який втрутилася людина. У ситуації з невидачею ліцензій прорахували нібито все, крім одного: які екологічні наслідки матиме закупорка десяти свердловин і хто нестиме відповідальність за можливі наслідки.
Газета «Голос України» звернулася до Державної служби геології і надр з проханням пояснити причини, чому ліцензію на видобуток нафти й газу на Заводівському родовищі не було продовжено. На момент верстки номера нам не вдалося отримати пояснень від цієї організації.
Богдан КУШНІР.
Фото автора.
Львівська область.
ДОСЛІВНО
Маврикій КАЛУГІН, виконавчий віце-президент з видобутку і переробки ПАТ «Укрнафта»:
«Ми розчаровані рішенням Держгеонадр відмовити «Укрнафті» у продовженні ліцензії. Зупинка пов’язана не тільки з прямими фінансовими втратами. Після заглушки свердловин завжди є ризик, що при відновленні видобутку ми не зможемо повернутися на колишній рівень через закупорку привибійних зон свердловин».
ДОВІДКОВО
Цього року закінчується термін дії дев’яти ліцензій «Укрнафти», на яких видобувається приблизно 20 відсотків річного обсягу видобутку нафти. Ідеться про Анастасіївське, Рибальське, Артюхівське, Південно-Панасівське, Липоводолинське і Коржівське родовища в Сумській області, Козіївське і Качаловське в Харківській, а також Заводівське у Львівській області.
Структури «Укрнафти», що працюють у Львівській області, в 2016 році сплатили до бюджетів різних рівнів понад 480 мільйонів гривень.
