Петро Адамик: У нас є декілька фракцій, які кажуть, що все погано, бо Садовий мер

В рамках нашого спецпроекту “Кава з депутатом” ми зустрілись із головою фракції ББП у Львівській міськраді Петром Адамиком. Говорили про роботу депутатів 7-го скликання, як цього року працював міський голова Львова Андрій Садовий і що чекає на Львів у найближчі 4 роки. 

Досьє:

Петру Адамику 47 років. Він є членом центральної ради партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність», а з 2006 – депутат Львівської міської ради, член постійної комісії комунального майна та власності.

З 2004 Адамик є президентом Федерації регбі Львівщини, з 2007 – співзасновником ГО “Гільдія рестораторів м.Львова”, а з 2015 року є президентом ГО «Західно-Українська асоціація регбі». Бізнесмен. Неодружений, виховує двох синів.

Нещодавно журналісти “Наші гроші” знайшли таємне і закрите елітне депутатське поселення поблизу Львова. Воно розташоване на окремій вулиці в селі Підберізці, в’їзд у яке перекритий шлагбаумом з охороною. Серед тих, хто володіє там землею є і Ваше прізвище та членів  фракції БПП . Розкажіть, як так сталося, що ви всі живете один біля одного?

Сім років тому мені запропонували взяти участь у так званому тому поселенні, тоді мої друзі ще не були членами фракції, якщо ми говоримо про Григорія Козловського. Мені сказали: “є така історія — село просить зробити їм детальний план, каналізувати вулиці, заасфальтувати їх, допомогти їм, а вони взамін, отримавши цей детальний план, мають можливість землі між селами, так звані районні, відвести собі і будуть мати своїм селянам і якщо хочуть – на продаж”. Ну окей, значить ми всі це все зробили –  землю відвели, викупили. Я заморозив це до кращих часів, бо не було коштів так будуватися. Ну от і я всі ці 7 років будуюся. Коли ви бачили прекрасний фільм, знятий дроном, ніхто не акцентував, що це цього депутата, а це – цього. Взяли моє прізвище, бо воно відоме, є в кадастрах.

Ви кажете знайшли, але я цю земельну ділянку у всіх своїх деклараціях, з того часу, як вона на мене оформлена, постійно показував. Якщо говорити, що це велика таємниця чи хтось від когось сховався, можу запевнити, що моя ділянка розташована перед шлагбаумом. Я це більше сприймаю, як сад, одній частині якого три роки, іншій – рік. Я не вважаю, що маю це ховати. В нас у Львові така політика, що має бути один політик, а інші – в яких росте рейтинг, зарівнюють через дружні і особисті мас-медіа. Зовсім не проста історія, що головний редактор сайту «Наші гроші» і сайту «Захід.Нет», які поширили цю інформацію, при чому із заголовком « Таємне поселення депутатів» мають одне прізвище. Але, як то кажуть,  про політика все крім некролога – це дійсно позитив.

У Вашій декларації за 2015 рік Ви вказали аж чотири автомобілі. Навіщо Вам такий автопарк?

Окрім того, що я є міським політиком, я ще є головою Федерації регбі з 2004 року, а вже рік – основним власником клубу. Цього року, наприклад, була в нас гра Україна – Бельгія і її доручили провести мені. Скажу, що набагато вигідніше мати свій бус, який буде розвозити гостей. Вважаю, це правильна логістика. Окрім цього, набагато дешевше мати свою техніку, причому вона в мене стоїть просто на подвір’ї ресторану «Шекспір», що поблизу аеропорту.

Джип в мене теж є.Те, що він оформлений на мене – це не так, тому що ним користуються члени моєї родини. На сьогоднішні момент в мене є тільки автомобіль Хонда, на мене оформлений, наскільки я пам’ятаю. Є і є. Шість машин……. Я думаю ви помиляєтеся, бо про ті, які я пам’ятаю — це раз, два, три.

Чотири. Я питалась про чотири автомобілі.

Ну, чотири. Це дитині я купив «Міцубісі». Такий фермерський джип. Старший син в мене є. Йому 26. Автомобіль, по моєму оформлений на мене, але теж стоїть на паркінгу зараз, бо син працює в Польщі і лишив в тата на стоянці. Можливо, оформлений на мене. Просто не пам’ятаю.

Я більше скажу — на початку 90-тих я торгував автомобілями з Франції і були такі труднощі з розмитненням, що на мене впродовж року могли бути оформлені 200 автомобілів. Так працювала податкова і митниця. Але я не віднікуюсь. Всі машини куплені на задекларовані гроші. В мене немає Феррарі чи Ламборджіні, а нормальні робочі машини.

З огляду на ваші доходи Ви непогано заробляєте. Навіщо Вам взагалі депутатство?

Інколи думаю, що не потрібно, бо чомусь дуже багато людей вважає, що я їм маю допомогти матеріально, окрім того, що порадую. Навіщо мені депутатство? Я вам скажу так, коли мені було 33-34 роки я приїхав з першого майдану. Пригадую моїй дитині було тоді два тижні, я подивився на неї і подумав – хто як не ми можемо щось змінити. Я тоді був в партії “Пора”. Ми були командою. Як і колись, так і зараз моя мотивація – це допомагати молодим, але так сталося, що ми можемо змінювати країну, місто тільки, коли є при владі. Виконавча влада мене не цікавить. Не уявляю себе чиновником, хоча такі пропозиції були, а депутат – це інше питання. Я зараз дуже багато часу присвячую депутатству і інколи цього часу мені дуже шкода, але Львів – це  місто, яке мусить розвиватися і одна із мотивацій — це впливати на розвиток мого рідного міста.

Кого Ви підтримували на виборах мера Львова у 2015 році?

Однозначно, що Оксану Юринець. Це наш кандидат. Ми колись йшли із нею на вибори разом і я керував її штабом перший раз. Казав — ідемо по франківському районі, ти зараз програєш, але наступного разу виграєш. Так і сталося. Як бачите Оксана Юринець зараз є якісним і сильним депутатом.

А раніше Ви підтримували Садового. Що вплинуло на Ваше рішення?

На цих виборах в кінці ми підтримали і Андрія Садового, бо сьогодні кращого менеджера я не бачу. Це людина, яка має знайти баланс між усіма – це інтересами суддів, силовиків, громадських організацій. Можу сказати, що Андрій Іванович у нас класичний олігарх, в сенсі того, що має свою фракцію у Верховній Раді, гроші і ЗМІ, але своїми медіа він нівелює це в свідомості українців.  Зараз Львів розвивається. Хоча я переконаний, що точно може краще. От візьмемо, наприклад, ситуацію із міськими перевезеннями. Нам кажуть — наших перевізників треба змусити одягнути костюми, не вживати лайливих слів, прибирати автобуси.

Прийшов час тендеру і що робить управління транспорту і зв’язку, яке підпорядковується Садовому та каже, що в нас немає важелів впливу на перевізників? Перше — збільшує лоти. Замість того, аби грати один маршрут на лоті, робить п’ять. Тобто, якщо на одному із 5-ти маршрутів перевізник не виконує зобов’язання, то його можна викинути автоматично тільки з 5-ти.

Друге – управління забирає штрафні санкції за невідповідну кількість автобусів на маршруті. Тобто, коли перевізник каже, що дає 10 автобусів на маршрут, а ми моніторимо і бачимо лише 5, то ми не матимемо права впроваджувати проти нього штрафні санкції.  І це наше управління транспорту і зв’язку викидає такі важливі умови із тендерної документації. Штраф за інтервали теж викидає. Не прописано і те, що в години пік має бути більша кількість автобусів, а ми проводимо тендер на 5 років.

Мене дивує, коли виконавчі органи влади самі собі скорочують повноваження в сенсі контролю. Чого боїмося? Підозрюю, що АТП-1 хоче знову виграти всі тендери і дати їх на субпідрядника.

Ви працювали депутатом не один раз. Порівнюючи 5-6 скликання, як ви оцінюєте роботу 7-го?

Якісно. Корупція в місті точно зменшилась. Я це відчув. Те, що було минулої каденції — це була біда. На сьогодні міськрада дуже якісна. Тут чують один одного і аргументи сприймаються. Наше спілкування виглядає так – діалог, діалог, компроміс, прийняли рішення і так щоразу.

За Вашими прогнозами, що буде відбуватися найближчі чотири роки у Львові?

Так, як я завжди оптиміст, то думаю на Львів чекає великий розвиток. Нам треба відремонтувати декілька магістральних вулиць, вирішити проблему із паркуванням. Дуже сподіваюся, що в нас знайдуться кошти на реалізацію великих інфраструктурних проектів. Прогнозую, що будівельний бум у Львові буде спадати, хоч потреба, звісно, в нас є, але купівельної спроможності немає. Шкода, що програма GIZ ще буде діяти рік, бо їхня діяльність у Львові завершується, але сподіваюсь, що у нас будуть схожі програми; що будуть люди –  такі, як теперішній власник так званої Фабрики повидла, які вкладатимуть свої гроші через те, що вони люблять Львів, бо там бізнесом навіть не пахне. Думаю, ми займемося і парками, бо люди мають знати, що в них є можливість кудись піти, на що подивитися. Хочу, щоб ми поміняли всі атракціони у Парку культури, бо деякі із них старші за мене.

А ще я хочу, щоб в нас побудували канатну дорогу. Вважаю, що це амбітні і правильні речі, адже 90% людей з особливими потребами не бачили Львів з Високого замку, а якби ми зробили канатну дорогу з центру на Високий замок, то вони б мали таку можливість.

Які у Вас взаємини з іншими депутатами міськради?

Найзручніше працювати з тими, хто однаково дивиться на розвиток Львова. Я свідомий того, що вибори мають бути через чотири роки і ми маємо дуже багато зробити, а не просто бути опозицією і скаржитись, що все погано. У нас є декілька фракцій, які кажуть, що все погано, бо Садовий мер. Це логічно, це теж політична позиція. Ми мали домінуючу роль одної із фракцій у міськраді минулої каденції і ні до чого доброго це нас не привело. Я думаю, що дуже добре, що ми маємо цієї каденції у міськраді баланс і ніхто одноосібно не може приймати рішення, бо будь-яка абсолютна влада, розбещує і яка б людина свята не була – якщо немає контролю над нею, то вона стає іншою.

Як часто Ви спілкуєтесь з міським головою?

Останнім часом раз в два дні (інтерв’ю було записано 22 грудня, – ред. ) через бюджет розвитку; через те, що багато моментів було доведено до пату і Андрій Садовий просить про допомогу, якої потребує. Пов’язано це із ситуацією з громадськими активістами в Рясне-1 і Рясне-2, бо людям не пояснили, що відбувається. Роблять на німо, потім про це дізнається депутатський корпус, громадськість. Відповідно громадськість збурюється. А насправді людям треба пояснити, показати: куди ми вивеземо те сміття, щоб люди розуміли, що воно не залишиться там, а коли люди бачать викопану яму, вони кажуть — це яма для інфільтратів. Вони переживають. В Рясне люди ще не звикли навіть до цементного заводу, але треба розуміти, що ми продукуємо сміття і див немає. Сміття потрібно кудись дівати, ми, звісно, розповідаємо, що самі його вивозимо, але не говоримо куди. Мені прикро, але сюди втрутилась політика. Через позиції деяких громадських організацій ми втратили 100 млн з бюджету розвитку, а це – 5 стадіонів, три садочки. Так, ми проплачуємо помилки виконавчої влади минулих років і так – це помилка Андрія Івановича.

В нас немає делегування повноважень. В нас чиновник палець об палець не вдарить поки не буде розуміти, що думають про це на другому поверсі (на другому поверсі міськради розташований кабінет міського голови, – ред.). Тільки одиниці дозволяють собі бути самостійними, бо вони знають, що навіть, якщо їх виженуть, то  вони залишаться самодостатніми і знайдуть роботу на ринку праці.

Між Вами і міським головою Львова виникають чи виникали конфлікти?

Нон-стоп. Я людина дуже пряма, звичайно, не така , як 12 років назад, але все ж таки. Ми постійно дискутуємо, бо часто наші ідеї він визнає за свої. Ми, наприклад, сказали — давайте купимо земельну ділянку. Наступного дня він це подає як свою ідею, але я не женусь за авторством. Я за те, аби був результат. Мій рейтинг мене не цікавить. Я не говорю людям популістичних речей, бо знаю – хочеш гарно жити –  працюй.

А як, на Вашу думку, працював мер Львова за цей рік?

Я думаю цього року мер більш відбивався від різних зовнішніх чинників і час від часу переходив, скажімо так, в контрнаступ у Верховній Раді.

Я скажу так — Андрій Іванович чистий політик, і ні грама не господарник. Він дуже технологічний і подобається людям, ми ж це бачимо, бо він переміг на виборах. Просто є багато суб’єктивних і об’єктивних обставин. Так, йому дуже пощастило, що з ним працював Олег Михайлович Синютка, бо він є ТОП-менеджером, в цьому ми можемо переконатися, якщо подивимося, якими темпами зараз розвивається Львівська область. Ну, а дивіться, що ми маємо на сьогоднішній день – ми маємо першого заступника Пушкарьова, який зараз хворіє. Маємо відповідального за ЖКГ, який під судом. Не маємо заступника по культурі. Реально, з тих, хто на себе може взяти повноваження, чесно вам скажу, є чотири людини. Ну, п’ять — включно із секретарем ради, але це його менеджмент. Ще є декілька керівників районів, які ефективно працюють. Однозначно, що вони на своєму місці.

Я вважаю, що Андрій Іванович цей рік закінчує з втратами, в тому числі електоральними, якщо говоримо про політику. Якщо говорити про місто, то багато зроблено завдяки саме бюджету.

Знаєте, незалежно від того чи Адамик депутат чи Садовий мер, Львів історично приречений на розвиток і майбутнє за молодим поколінням. Я думаю, Андрій Іванович – це добре розуміє, бо бути ефективним 15 років на одному місці дуже важко. Йому зараз з кожним роком буде все важче і питання чи він дозріє до рівня національного політика.

Так, ми розказуємо про сміття, але жодного разу не підняли тариф на вивіз сміття, бо це електоральні втрати, але якщо ти господарник – ти не маєш дивитися на рейтинг, а повинен робити правильні речі.

А в нас виходить так, що брошури Самопомочі не важко роздати, а розповісти людям елементарно чіткі зрозумілі дії виконавчих органів міськради по усуненню наслідків стихійного лиха в Грибовичах складно. Подивіться, що в нас відбувається. Стоїть металева будка, оформляється на якусь особу, через два місяця наше ЛКП купує ту будку, ще через два тижні з’являється ухвала завізована без зауважень і ми до тієї будки хочемо прикріпити 10 га землі, розповідаючи, що ми щось там поставимо, не зрозуміло що. Люди в такому випадку вже починають не довіряти, а цим користуються вже політичні опоненти Садового і розхитують ситуацію у місті. Ви бачили, скільки нам разів хотіли зривати сесії? Це дуже непроста ситуація, бо ми один раз переведення не зробимо – зупиниться фінансування якогось об’єкту.  

Яка проблема №1 зараз у Львові?

Однозначно сміття і сьогодні у багатьох моментах треба приймати жорсткі рішення, бо вони є правильні, але міський голова Львова їх не робить через те, що боїться втратити свій електорат.

Які ідеї сьогодні Ви лобіюєте насамперед?

Я лобіюю ідею, що одна третина із акцизу йшла на спорт, бо переконаний, що вкладаючи у спорт, ми зекономимо гроші потім, через п’ять років, на медицині.

Розмовляла Ірина ТРУШ.

Фото: Назар Юськів/ 032.ua