“Помремо разом із будинком, як опинимося під завалами”

Автор: ФОТО: Ярослав Тимчишин
Ірина Яворська з міста Стрий на Львівщині з чоловіком Ігорем мешкає в аварійному будинку, якому 125 років. На стінах – тріщини та пліснява, протікає дах. Коли йдуть дощі, сплять під парасолями

Подружжя пенсіонерів спить під парасолями

— Гостей не запрошую, бо в хаті смердить цвіллю та грибком. Як дощить, лізу на стрих збирати воду, стелити клейонки. Чоловіка не пускаю. Там балки прогнили. Він важчий за мене. Переживаю, щоб не провалився крізь стелю. Спимо під парасолями, аби на голову не текло, — каже 53-річна Ірина Яворська з міста Стрий на Львівщині. Живе в аварійному будинку на вул. Шептицького. Нове житло в міськвиконкомі надати їй відмовляються.

Місто Стрий розташоване за 70 км від Львова. Тут близько 60 тис. жителів. Поряд курорти — Моршин, Трускавець і Славське. Є школи, дитячі садочки, лікарні, бібліотеки й музеї. Поблизу міста тече однойменна річка.

Ірина — короткострижена, в окулярах. Зустрічає на зупинці, проводить додому. На вулиці близько 15°С, падає дощ. Сильний вітер вивертає парасолі. Будинок Яворської схожий на сарай. Металева покрівля поламана, вкрилася іржею. Маленькі вікна — на рівні ніг, попід хатою зеленіє мох.

— Ось вона, наша хатка на курячих ніжках, — господиня відчиняє дерев’яні двері з облупленою коричневою фарбою. Мешкає там разом із другим чоловіком 60-річним Ігорем Яворським, дітей не мають. Із кухні вибігає золотистий ретривер. Повітря сире, затхле, як у підвалі. Тріщини на стінах закривають вінілові наклейки квітів і плакати з білими лебедями. — Живу тут більше 30 років. Це — хата батьків першого чоловіка, нині покійного. Як прийшла сюди невісткою, мене прописали.

У кімнаті все, що могла, коврами застелила. Щоб не так холодно було взимку. На підлогу клала доріжки, потім шерстяний коврик, зверху — великий палас. Та й це не допомагає. Зимою плінтуси інеєм покриваються, — каже Ірина Маркіянівна. Телевізор із плоским екраном накритий клейонкою. На стіні біля вікна чорна діра завглибшки 30 см. Звідти сиплеться штукатурка. — Будинку 125 років. Ця діра у стіні утворилася два роки тому. Відразу пішли в ЖЕК, а там кажуть: “Давайте раду самі”. У липні зробили косметичний ремонт, а в листопаді знову все пообвалювалося. Регулярно влаштовую генеральні прибирання. Бо за тиждень будинок вкривається чорною цвіллю та пліснявою. Борюся з ними оцтом і білизною. Через сирість псуються речі. Постійно вогкі. Постільне доводиться щодня сушити. Одяг страшенно смердить вологою та цвіллю. Із дому йдемо лише в свіжовипраному. Через такі умови стала алергіком, часто застуджуюся. Чоловік переніс два інфаркти. Зранку встає, то першим ділом відкашлюється.

Будинок Яворських на балансі міськвиконкому. Розрахований на двох господарів. 2009-го сусіди отримали інше житло. Власну частину будинку закрили. Торік жінка звернулася до суду. Вимагала, щоб міськрада знайшла безпечне помешкання їм.

— Суд визнав будинок аварійним. Сусідам виділили дві квартири. То чому нам знайти не можуть? — каже жінка. — У міськ­раді від нас відхрещуються. Натякали: “Дякуйте, що досі не виписали”. Жити в таких умовах немає сил. У нас є два виходи — або кришка на Кірова, як у нас на цвинтар кажуть, або кудись переїжджати. Знімати квартиру не потягнемо. Я все життя працюю продавцем у магазині, чоловік — пенсіонер. Зайвих грошей немає. Певно, помремо разом із будинком, як опинимося під завалами.

Справу про аварійний будинок передали до місцевого відділу поліції. Триває досудове розслідування.

— З’ясовуємо, чому Стрийський міськвиконком не виконує рішення суду. Допитуємо його працівників, — говорить слідчий міського відділу поліції Степан Ортинський.