«Простір Синагог» у Львові: чи контролюватиме місто гулянки на місці пам’яті
МІСТО
До Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту Galnet вирішив дізнатися, що зараз відбувається на просторі, який створили для вшанування місць єврейської історії у Львові
Фото: reherit.org.ua
Позначити місце як ділянку, на якій була синагога, точно відтворити план приміщення, показавши реальні розміри і конструкцію синагоги, увіковічнити цитати зі спогадів, щоденників, книг рабинів, мислителів, істориків, письменників і мешканців міста, пов’язаних з єврейською громадою і створити простір осмислення та роздумів у сучасному місті. Такі задуми були в ініціаторів облаштування «Простору Синагог», що на Староєврейській, 37, у 2016 році. Тоді громадськості представили результати першого етапу проєкту – законсервовані залишки синагоги «Золота Роза», помаркований фундамент єврейського Будинку навчання (Бейт Гамідрашу) та меморіальну інсталяцію «Увіковічнення». Проте зараз, у 2021-му, «місце для діалогу – і з минулим, і поміж сучасниками» перетворилося на місце вечірніх розваг нетверезої молоді.
Керівник волонтерського центру фонду «Хесед-Ар’є» Олександр Назар розповів Galnet, що особливо сумною картина стає з настанням тепла. Тоді на світанку двірники виносять гори пивних і винних пляшок, які відпочивальники залишають просто за пам’ятними плитами:
«Крім того, що молодь там збирається, вони ще використовують законсервовані руїни як місце для туалету. Це недобре. Можливо, просто не настав ще час. Наші люди не готові до такого простору», – говорить Олександр Назар.
Цієї осені ініціативна група зустрічалася зі заступником міського голови Львова Андрієм Москаленком і обговорювала цю проблему. Активісти пропонували закривати вхід на ніч, але це суперечить концепції простору, адже він задумувався як відкритий.
У коментарі Galnet Андрій Москаленко розповів, що зараз з архітектором простору обговорюють можливість встановлення паркана.
«Патрулювання ми збільшили, особливо у той період, коли збирається більша кількість людей вночі. Йдеться, звичайно, не про зиму, а про весну, літо. На цей рік готуємо ще більше патрулювань. Постійну охорону ми також розглядаємо, але охоронці повинні працювати позмінно. Якщо так, то повинен бути спеціальний пункт охорони, туалет та інші базові речі. Це коштує грошей, тож це має бути прораховано і затверджено у бюджеті, а його станом на 26 січня ще не прийняли», – пояснив Galnet Москаленко.
Документи Galnet надав Олександр Назар.
Олександр Назар вважає, що найкращий вихід зі ситуації – це відновлення синагоги «Золота Роза»:
«Цей простір цікавий як розповідь про єврейську громаду, яка мешкала у цьому районі. Раніше взагалі нічого не розповідалося, а завдяки цьому простору туристи дізнаються про єврейство. Та зараз можна побачити, що законсервовані залишки замокають і облазять. Але якби відновили синагогу, то і питань таких би не було. Зараз це не на часі, але, думаю, до цього дійде».
До слова, на порталі Центру міської історії йдеться, що синагога «Золота Роза» постала у 1582–1595 роках, з цегли і каменю. Зведена архітектором Павлом Щасливим у ренесансному стилі, на кошти заможних львівських міщан-юдеїв Нахмановичів. У серпні 1941 року синагогу цілковито розграбували, а 1943 року її підірвали нацисти. Збережені руїни є символом трагедії львівських євреїв.
Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.
