Різдвяна зоря на Вифлеємському небі та іконах львівських храмів

Різдвяна зоря на Вифлеємському небі та іконах львівських храмівВолхви спостерігали справжню унікальну астрономічну подію. Знайдемо Вифлеємську зірку  у Львові

І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла передними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір’ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну.

Матвія 2:1-12 – Поклоніння волхвів

Фото: особистий архів Олександра Півнюка

Майстер Ханенківського “Поклоніння волхвів”. Фрагмент диптиху “Поклоніння волхвів”,  кінець 15 століття. Нідерланди. дерево, олія, з колекції Богдана та Варвари Ханенків, Київ

Слова, які використав Матвій для опису ЗіркиМагів, переконливо свідчать про те, що це була звичайна зірка чи планета. Зрештою, волхви самі були астрологами і цікавилися рухом небесних тіл. Оскільки більшість людей глибоко поважали практику астрології за часів Августа та Ірода, розповідь євангеліста переконала багатьох учених, що волхви спостерігали справжню зірку. Жодна інша зірка в історії не була такою наділеною увагою людства  як Зірка волхвів, що світила над Вифлеємом та вела мудреців до маленького Ісуса Христа.

У православній церкві Вифлеємська зірка трактується як дивовижна подія, що має символічне значення незалежно від того, чи збігається вона з природним явищем; це знак, посланий Богом, щоб привести волхвів до маленького Ісуса. В православній християнській іконографії Вифлеємська зірка часто зображується не золотою, а з темним німбом, у вигляді напівкола у верхній частині ікони, що вказує на неземне, божественне світіння, яке виникає внаслідок сходження Божественної благодаті. Католицька церкванаголошує і на символічній, і на трансчасовій важливості Вифлеємської зірки. В сьогодення з папського престолу: “У нашому житті є багато зірок. Ми самі обираємо, чого слідувати. У нашому житті є багато яскравих вогників, таких як успіх і гроші, які приходять і йдуть, що може бути добре, але цього недостатньо, тому що вони не дають тривалого спокою. Волхви могли слідувати за зіркою, вони були відкриті для чогось нового, тому що їхні серця були відкриті до горизонту, і вони могли бачити,що їм показує небо”.

Попри те, що подія описана лише в Новому Завіті, і зовнішніх доказів її опису немає, вчені намагалися пояснити це явище як наукове та  природнє. Йоганн Кеплер припустив, що це була супернова. Супернова зірка, явище вибуху іншого сонця, що завершило свій життєвий шлях, була би помітна та описана по усіх закутках цивілізованого світу. Серед запропонованих теорій були затемнення планет: затемнення Юпітера і Сатурна в 7 році до нашої ери, а також затемнення міжСатурном і Венерою у 2 році до нашої ери. Згідно з іншою теорією, у 5 році до нашої ери зірки Юпітера і Венери були близькі одна до одної , і їх можна було побачити разом з Місяцем як одну зірку. Такі злиття, затемнення можуть бути щоночі в одному і тому ж місці протягом декількох діб чи навіть тижнів.   

Інше пояснення стосується комети Галлея, яка пройшла біля Землі у 12 році до нашої ери. У стародавні часи комети вважалися поганим знаком. Навряд мандрівники слідували биза провісником біди. З такими поглядами, шановний читачу, ви можете детальніше ознайомитися  на нашому сайті.

Я ж подам безперечно цікаві і логічні погляди американського метеоролога, служителя церкви Ернеста Л. Мартіна в книзі “Зірка, яка вразила світ”. Маємо ланцюжок подій, які повторюються з певною, не кратною між собою  періодичністю, що практичноніколи не мали би перетинатися одночасно, але в час подорожі магів були об’єднані магічним чином в одне дійство.

Свої рішення іти до Єрусалиму волхви засновували на вивчених ними рухах небесних тіл. Адже це було їхнє основне заняття. Вони були професійними спостерігачами та тлумачами небесних знаків, пов’язаних із Сонцем, Місяцем, планетами та зірками.  Але про кожну подію послідовно та наче пазлами викладемо усю картину першої різдвяної ночі:

1. Сучасному мешканцю міста,що нечасто стежить за незашумленим світлом нічним небом, слід розплющити очі на те, що протягом ночі зорі рухаються навколо Полярної зірки.  Нічне небо – це циферблат, поділений, на відміну від звичайного, не на 12, а на 24 години. На цьому циферблаті майже усі зірки нерухомі. Ось, наприклад, чверть кола пройшла дуже помітна для нас Велика Ведмедиця, її “ківш” описав у небі 90 градусів, а значить минуло 6 годин. Але не всі зорі синхронно, концентричними колами обертаються навколо Полярної.Є світила, що близькі до нас, це планети нашого Сонця і рухаються вони на небесній сфері своїми траєкторіями на відміну від інших. Меркурій дуже близько до Сонця, і побачити його важко в засліпляючих променях. Венера трохи далі, вона віддзеркалює багато сонячних променів, освітлює нічне небо вечірньою  або ранішньою Зорею,  коли Сонце за горизонтом. Окремо червоним світлом горить Марс.   

Величезний Юпітер, після Місяця та Венери, – чи не найяскравішесвітило на нічному небосхилі. Це світило ще називають Царською, Королівською зіркою-планетою. Недаремно цю планету названо на честь верховного римського бога Юпітера і вона досить яскрава на небесах.

2. Було одне вражаюче в ранній історії за понад два тисячоліття до нашого часу астрономічне явище, пов’язане з планетою Юпітер, це відбулося наприкінці 2 року до н.е. (тут коректним  буде  термін “наша ера”, адже достеменно невідомо про рік народження Христа). Якбиволхви почали свою власну подорож до Єрусалиму в ці дні, цей очевидний рух Юпітера на захід щодня міг би вказувати волхвам на те, що вони повинні рухатися в тому ж західному напрямку до Єрусалима. У Біблії сказано, що зірка “йшла попереду них”. Вони могли “послідувати” за Юпітером тим шляхом, який він їм подавав. Текст цілком міг означати, що волхви дозволили Юпітеру вести їх таким символічним способом. Коли волхви досягли Єрусалиму, їм було наказано шукати новонародженого царя у Вифлеємі.Це сталося, як сказано в  Новому Завіті, тоді коли “зірка” остаточно зупинилася на небі. Вона припинила свій рух, ведучи волхвів, і “стояла над місцем, де була дитина”. Одним словом, небесне тіло стало нерухомим.  Опис зірки, що зупинилась і стоїть на місці, змусив багатьох тлумачів охарактеризувати весь епізод у Євангелії від Матвія або як вигадану, або як чудесну подію. Більшості людей важко уявити звичайне небесне тіло, здатне зупинити свій рух над маленьким селом вІудеї. Цей факт не такий вже алогічний, як може здатися. Правда в тому, що Матвій просто описував небесне явище популярною мовою. Астрономи та люди, обізнані з основними рухами планет, усвідомлені того, що планети справді “зупиняються” у встановлений час у своїх небесних рухах. Це відбувається під час регресу та прогресу планети*.

Фото: особистий архів Олександра Півнюка

Ілюстрація з книги Ернеста Л. Мартіна   “Зірка, яка вразила світ”

*Юпітер стає “стаціонарним” у свій час для регресії та прогресії. Коли ми дивимося на Юпітер, ми бачимо, як планета зазвичай рухається на східщовечора через нерухомі зірки. Цей видимий рух називається “власним рухом”. Але Земля рухається по орбіті навколо Сонця швидше, ніж Юпітер. Коли Земля досягне точки А, спостерігач побачить Юпітер майже вздовж тієї самої лінії, що й орбітальний рух Землі. Коли Земля рухається більш-менш по прямій лінії до Юпітера, планета продовжуватиме демонструвати “належний рух”. Але коли Земля досягає позиції В, вона більше не прямує до Юпітера. Більша швидкість Землі, коли вонаробить поворот до B і далі, спричиняє сповільнення видимого руху Юпітера. Це продовжується, доки Земля не досягне C. У цей момент швидкість Землі відносно Юпітера є такою ж, як швидкість Юпітера. Саме тоді Юпітер, здається, стає нерухомим на фоні нерухомих зірок. Коли Земля просувається від C до D, вона має більшу відносну швидкість, ніж Юпітер, і це спричиняє регресію Юпітера. Планета змінює свій рух у зворотному напрямку і мандрує крізь зірки на захід. Однак у Dшвидкість Землі та Юпітера знову збігаються (відносно один одного), і Юпітер припиняє свій зворотний рух. Коли D пройдено, Юпітер повертається до “власного руху”. 

3. Матвій просто розказав, що Юпітер став нерухомим посеред нерухомих зірок на небесному циферблаті в той час, коли він досяг свого зеніту над Віфлеємом.

На відео: власна реконструкція за допомогою застосунку SkyTonight подій на зоряному небі в сузір’ї Діви протягом вересня 2 р. до н.е до лютого 1 року до н.е.

4. У Новому Завіті нам сказано, що Ісус народився від незайманої дівчини. І саме 25 грудня 2 р. до н. е. Юпітер “зупинився” в області живота Діви, Богородиці (в середині сузір’я). Ця позиція була саме там, де жінка виношувала дитину під час вагітності. Того дня Божа, Царська планета припинила свій рух крізь зірки і залишалася нерухомою близько шести днів. За ці дні Юпітер не переміщався повздовжньо більш ніж на одну сороковучастину діаметра Місяця від свого положення 25 грудня. Для земного спостерігача він здавався абсолютно нерухомим посеред сузір’я Діви. Для астрологів це могло здатися важливим. Вони вважали період зимового сонцестояння початком нового Сонця. Для багатьох язичницьких астрологів цей період означав  час показу народження Сонця. У більшості регіонів світу його відзначали як народження “Володаря” небес. А “Царська планета” (Юпітер) тепер була нерухома в центральній області Діви.Таким чином, волхви, будучи язичниками, підходили до цієї астрономічної події зі своєї власної релігійної точки зору.

4. Майже всі неєврейські суспільства приділяли велике значення повторному народженню “Бога Сонця” під час кожного зимового сонцестояння, і вони мали багато релігійних свят, які супроводжували це. Насправді 25 грудня 2 року до н. е. для євреїв не було святкуванням сонцестояння. Однак дивовижно те, що це був період великого свята для всього єврейського народу. Це бувточний час для їхнього свята Ханука. Це було єврейське свято, яке проводилося на початку зими, і воно згадується в Новому Завіті як “свято освячення”. Початок восьмиденного святкування іноді може відбуватися вже 28 листопада або навіть 27 грудня за нашим сонячним календарем. Єврейські місяці можуть іноді відрізнятися на місяць, що не відповідає фазі сонячного календаря, який ми використовуємо сьогодні.

Але у 2 році до нашої ери Ханука починалася 23 грудня. Волхвивіддавали свої дари новонародженій дитині на третій день єврейського свята. Це був би цікавий і символічний час, щоб піднести свої дари тому, кого вони вважали месіанським царем, появу якого тоді очікувала єврейська нація. Це було тому, що Ханука була часом дарування подарунків.

Що ми знаходимо в цій унікальній календарній обставині, так це те, що євреї бачили Ісуса як Месію, тоді як язичницькі народи світу бачили, що волхви представляють їх у час  святкування днязимового сонцестояння. Цікаво, що того року ці фестивальні події відбувалися разом. Єврейські та язичницькі свята об’єднали усіх в тому році.

Цікаво, що в 2 році до н.е., коли Юпітер “стояв” над Вифлеємом, Сонце також “стояло”. Всім відомо, що 25 грудня припадає на звичайний період зимового сонцестояння. Слово “сонцестояння” означає “Сонце стоїть”. Ці стаціонарні збіги Юпітера і Сонця досить пов’язані між собою і, безсумнівно, здавалися б важливими для астрологів тогочасу. Язичницькі обряди вимагали, щоб 25 грудня відзначалося народження “нового Сонця”, коли після зимового сонцестояння дні почали подовжуватися, і непереможна зірка знову перемогла темряву. Волхви, будучи астрологами, без сумніву хотіли б дати подарунки “новонародженому Сонцю”.

Так. Волхви спостерігали справжню унікальну астрономічну подію.

Скажімо, що майже за 1 рік до н.е. 24 грудня астрологи Сходу побачили  над Вифлеємом планету  Юпітер, що увійшла тазупинилась в сузір’ї Діви в день сонцестояння.

Це просто і без душі. Скажімо по-іншому: Маги  Балтазар, Каспер та Мельхіор, в Різдво Христове, побачили, як  Вифлеємська зірка, а саме  Королівська,  Царська, Божа Зоря  прийшла  до середини черева, сузір’я Діви, і від поєднання чого Сонце стало та народилося,  відновило початок нового бігу небом. Волхви увірували, що дитина, яку вони побачили в ту ніч, була тією, яка поклалапочаток новому так очікуваному Золотому Віку. Відбулася ця подія на Небесах і на Землі в ніч з 24 на 25 грудня наприкінці 2-го року до н.е.

Здавна у наших предків було свято з нагоди дня народження сина язичницької богині краси та любові. Його називали Коляда. За переказами, він з’явився на світ у найдовшу ніч року, в день зимового сонцестояння. Різдво Христове в Україні – це поєднання дохристиянських традицій вшанування предків, землеробських культів, які відображаються у народнійтворчості та гастрономічних традиціях зі згадкою народження Сина Божого – Ісуса Христа. Саме таке поєднання додає святу особливої містерії та винятковості. Різдво Христове та Коляди, щедрівки збагатили глибокий культурний код нації  настільки, що він є унікальним, цікавим.

Шануймо мову, традиції та віру!

Віфлеємську зірку ві Львові ви зможете знайти в храмі, до якого ви ходите, чи  на іконах та розписах, фресках,  чи над вертепом, що так з любов’ю доХриста церква зі своїми  парафіянами спорудили для вас.

Фото: особистий архів Олександра Півнюка

Різдво Христове на древніх галицьких іконах. Виставка “Нація. Мистецтво. Наука” до 150-ліття Hаукового товариства ім. Шевченка у  Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького

Фото: особистий архів Олександра Півнюка

Різдво Христове у Храмі Святої Анни у Львові

Фото: особистий архів Олександра Півнюка

Вертепи вхрамах Львова

Фото: Особистий архів Олександра Півнюка

Різдво Христове у Храмі Преображення Господа Ісуса Христа

У Святвечір 24 січня з появою першоїзірки в небі починають відзначати Різдво. Якщо погода дозволить, то у небі Львова, споглядаючи із Святоюр’ївської гори над Храмами Старого Міста будете спостерігати  яскраву зірку, це Юпітер (вона буде палати рівним світлом, бо це є планета, а решта миготітимуть – це далекі сонця та галактики). Згодом над нею  з’явиться сузір’я  Овна, яке наче лежить на плечах Бога.

Безліч застосунків до вашого смартфону допоможуть вам відшукати планету Юпітер, хай вона буде першою, яку виспостерігатимете у Святвечір на небосхилі.

Смачної куті!

Фото: особистий архів Олександра Півнюка

Небо нічне у Святвечір над Львовом. Власна реконструкція.

Про автора. Олександр Півнюк, експерт з науково-технічних проблем

Читайте також: