Розумово неповносправні львів’яни відсвяткували п’ятиріччя свого будинку «Витанія»
У будинку підтриманого проживання «Витанія» вихованці спільноти «Лярш-Ковчег», що опікується розумово неповносправними, вчаться самі готувати їжу та прибирати. Днями вони відсвяткували перший ювілей.
Будиночку «Витанія», де «друзі» (так називають вихованців «Лярш-Ковчегу») вчаться жити самостійно, без батьків, виповнилося п’ять років. Кожен вихованець може тиждень, а то й довше, проживати тут лише під наглядом асистента. У «Витанії» дорослі люди, декому з яких вже й під 60, вчаться самі робити закупи, прибирати і навіть готувати їжу.
«В нас одна дівчина на півроку потрапила сюди, бо мама її була в лікарні. А до того мама її водила попід руку, давала їй їсти, розколочувала цукор в чаї… Та після піврічного перебування доньки в нашому будиночку мама побачила, що дівчина багато чого може робити сама. Зараз, навпаки, донька опікується мамою», – розповіла координатор будинку підтриманого проживання «Витанія» Уляна Кудла.
Ювілей «Витанії» відсвяткували скромно – лише друзі та молитва. А моляться тут щодня.
«Щодня молимося, за батьків, за військових, що нашу Україну оберігають, за себе», – розповіла «друг» «Лярш-Ковчегу» Галина Пелещак.
Спільнота «Лярш-Ковчег» має чотири майстерні для «друзів» у різних місцях Львова. Одна з них – «Бджілки» при храмі Святих Володимира та Ольги. Розумово неповносправні збираються там, аби спільно провести час. «Друг» Дмитро Крижанівський, якому 37 років, у спільноті вже з десятиріччя. Він вміє дружити, приймати інших людей і не боїться бути собою.
«Я люблю малювати. От намалював себе. Ніби коло мене друзі, серце, квіти, свічка, яка на столі весь час горить. То щастя», – поділився своїми емоціями вихованець Дмитро Крижанівський.
Щодня до майстерень «Лярш-Ковчегу» навідується понад 60 розумово неповносправних. Аби частково могли забезпечити собі дозвілля, вони виготовляють свічки, столярні вироби і продають за благодійні внески. Та найважливіше, чого вони самі вчать, – це любити інших, безумовно.
«Це є дар бути таким, яким ти є. Інші люди, які приходять до нас в майстерні, також мають можливість бути собою. Це є дар любити людину такою, якою вона є, незалежно від того, який у неї статус у суспільстві, незалежно від того, що ти зробив, чи чого не зробив», – уточнила провідник «Лярш-Ковчегу» Леся Ларікова.
