Сміттєвий рейтинг. У що вляпався Садовий?

Якщо відстежувати новинні потоки, то створюється враження, що більше за всіх в країні залишають відходів жителі культурної столиці України. А тому постає питання – чому проблема з утилізацією побутових відходів в Україні існує виключно в одному обласному центрі країни?

Львів за мірками України є досить великим містом, та все ж це не місто-мільйонник і не місто з великою агломерацією. За населенням цілком собі можна порівняти з обласним Запоріжжям і навіть не обласним Кривим Рогом. Крім того, в місті немає великих промислових об’єктів, порівняно слабо розвинена хімічна галузь (є один хімзавод), а тому левову частину всього сміття Львова становлять побутові відходи. Звичайне сміття, яке викидається щоранку в пакетах. Те ж саме роблять щодня жителі Кременчука, Жмеринки, Одеси та сотень інших великих і малих міст країни. Але тільки у Львові чомусь відходи вивозити нікуди.

Проблема з характером

Очевидно, що проблема з утилізацією львівського сміття з’явилася не вчора і навіть не пару років тому. Ще за кілька років до того, як сталася пожежа з трупами в селі Грибовичі під Львовом, де розташовувався полігон відходів, сама по собі проблема вивезення сміття в регіоні вже стояла надзвичайно гостро. Відомий блогер і культурний діяч області Василь Кирилич проблему зі сміттям в області безпосередньо пов’язує з непомірними “фінансово-відкатними” запитами місцевої еліти. “Якось кілька літ тому ще до головування Садового я був у селі Грибовичі, де сміттєзвалище більше від самого села. Дорогою зі Львова розмовляв з сільським головою Грибович – ми їхали його автівкою до дітей, перед якими я мав виступ з кобзарськими піснями. Я питав цього чоловіка: чому не будують сміттєпереробного заводу, адже приїжджав на оглядини не один інвестор. Сільський голова відповів на це: гроші! Місцеві клерки хочуть мати більший зиск від оборудки, ніж сам інвестор. І нині нема сміттєпереробного заводу – ані у Львові, ані в нас на Дрогобиччині, ані в інших регіонах України, де є проблеми зі сміттям”, – розповідає Кирилич.

Що характерно, версію Кирилича розвиває і київський політолог Михайло Павлів, який відсутність у місті потужностей для переробки сміття пов’язує з фінансово-тіньовими апетитами мера Садового. “Супермер Садовий як собака на сіні не підпускав нікого до дуже прибуткової теми утилізації сміття і не дозволив ані побудувати сміттєспалювальний завод, ані розбити новий полігон із сортуванням, хоча пропозиції були. Зараз у них із центральною владою найшла коса на камінь, і сміттєві іскри летять по всій країні”, – зазначає Павлів.

Отже, якщо взяти суто технічний бік питання, то у Львова просто немає місця, куди можна було б вивозити сміття. Був один полігон у Грибовичах, та після неоднозначного загоряння з трьома загиблими пожежниками він досі закритий. Більше того, сам полігон розміщений на території селищної ради, яка не належить до компетенції міської влади Львова. Сміттєспалювального заводу рівня київської “Енергії” в регіоні також немає.

І в підсумку міська влада придумала “львівське ноу-хау” – вивозити сміття в інші регіони країни. “Варіанти” були найрізноманітніші – згадана київська “Енергія”, полігон в селі Крюківщина під столицею, “дружні” полігони під Чернівцями, Дніпром і навіть Миколаєвом, у якому мер міста Олександр Сенкевич є соратником-однопартійцем Андрія Садового із “Самопомочі”. Але за результатами цих вояжів львівському сміттю дорогу перекрили абсолютно у всіх регіонах України.

Взагалі, вивозити сміття за сотні кілометрів у плані витрат виглядає, м’яко кажучи, безглуздо. З міського бюджету Львова виділялися кошти не тільки на утилізацію відходів в інших регіонах, але й оплачувалися дорогі транспортні витрати. У результаті львівське сміття ставало хай і не золотим, але за своєю собівартістю вже відповідало якимось цінним матеріалам. А тепер ще Садовий озвучив і зовсім ідею міжнародного масштабу – львівське сміття, можливо (!), вивозитимуть у польські міста.

Сміття політичного масштабу

У своєму останньому відеозверненні до жителів Львова Андрій Садовий встиг у “сміттєвій проблемі” звинуватити центральну владу, перевівши питання виключно в політичну площину. Більше того, проблему з утилізацією львівських відходів Садовий прямо пов’язав з принциповою позицією його партії “Самопоміч” щодо питань перемир’я на Донбасі. “Батьківщиною не торгують”, – пишномовно зазначив мер Львова.

Частково погодитися з позицією Садового можна, але тільки частково. Питання справді давно вже перейшло у політичну площину. Зрештою, будівництво нового полігону у Львівській області – це питання обласного, а не міського порядку, за який не відповідає мер. Більше того, будівництво сміттєспалювального заводу – це вже інфраструктурний проект рівня кабінету міністрів.

Інша річ, що відверто безглузда ідея транспортувати сміття в інші регіони України була підхоплена Садовим легко й охоче. У 2015 і в першій половині 2016 року Садовий себе розглядав престолонаслідником Порошенка, дозволяв собі міркувати менторським тоном про геополітичні проблеми галактики і ліпити з фракції “Самопомочі” в парламенті “найкращу” принципово-патріотичну партію України. Очевидно, що команда Порошенка з радістю скористалася сміттєвою проблематикою мера-політика, який високо злетів від насущних проблем, і легко втопила рейтинг Садового в смітті.

Несподіване закриття “на ремонт” київського заводу “Енергія” напевно сталося не просто так. Щоденні репортажі на центральних телеканалах про те, як фури скидають абиде по всій Україні тонни “львівського сміття” – це теж не спонтанні атаки. Акції пікету біля всіляких полігонів України проти транспортування львівського сміття (наче не однаково, з якого регіону там сміття зберігається) – також елемент узгодженої атаки на Садового.

Але знову ж таки, Садовий не тільки сам підставився, але підставив ще й своїх містян. По-перше, людина, яка провела в парламент досить велику фракцію і стала по суті політичною фігурою республіканського масштабу, раптом подумала, що зможе пересидіти на периферії, створити образ “мера-філософа” і через п’ять років легко заскочити в крісло на Банковій. Звідки такі рожеві фантазії? Ще можна, будучи опозиційним політиком, стати мером великого міста (Філатов, Кернес, Труханов – прикладів по Україні маса), але при цьому ще й залишатися лідером парламентської фракції – це вже казна-що. Влада публічно влаштувала прочуханку, показавши що Садовий – неефективний мер, і в цьому він може звинувачувати тільки самого себе.

По-друге, Садовий не надав досі жодного чіткого варіанта вирішення “сміттєвої проблеми”. Все ниття Садового зводиться до тем “Київ не дає грошей” і “Київ блокує для нас всі полігони”. Так, не дає і так – блокує. По грошах розібрали вже вище – якщо поліз у велику політику, та ще й виставляєш себе “принциповим опозиціонером”, не чекай, що тобі щось даватимуть. І, до речі, львів’ян до цього теж підготуй. А те, що блокуються полігони в інших регіонах – то це нормально. Не нормально – це возити сміття по всій Україні і вивантажувати його в лісопосадках.

І по-третє, полігон все ж відкриють. Але не раніше, ніж вимастять Садового до такого рівня токсичності, після якого претендувати він зможе максимум на депутатське місце в парламенті. Завдання влади показати, що Садовий не стратег і не політик з товстою шкірою, вже практично виконане. Тепер завдання № 2 – відкрити у Львівській області полігон таким чином, щоб це виглядало досягненням виключно центральної влади і особисто Петра Порошенка. І, можливо, вже ближче до літа це питання буде вирішене. А поки що мешканці Львова приречені нюхати амбіції свого мера.