У цьому селі нема проблем із роботою
У той час як в інших селах розкрадали колгоспну техніку та продавали за безцінь землю, у цьому селі все розділили між селянами. Порівну
Нині у Волощі, що в Дрогобицькому районі, досі діє колективне господарство. Селяни мають і роботу, і непогані заробітки, пише газета Експрес.
…Після розпаду СРСР тут кожен селянин отримав клапоть колгоспної землі площею 1,86 гектара. Майно і техніку теж порівну розподілили між людьми, залежно від стажу роботи в колгоспі. Тож нині Товариство пайовиків та майновиків “Перше травня” (назва колишнього колгоспу) налічує 836 власників паїв та 1100 майновиків (тих, кому дісталось колишнє колгоспне майно). Тобто майже 100% селян об’єднані у спільну громаду, яка і є власником товариства.
Головою товариства люди обрали заступника колишнього голови колгоспу — шляхом голосування. Він виступає орендатором земель. До речі, загальна вартість майна товариства — 3 380 000 гривень без урахування об’єктів комунальної сфери, а загальна площа земель — 1524 гектари в межах села.
Яке ж воно — сучасне колективне господарство? Їду до Волощі, аби побачити, як усе тут працює.
…Перше, що помічаю у Волощі, — між хатами майже немає огорож. Ніде не видно звичних для сучасного українського села кількаметрових парканів, не чути гавкоту злих собак.
“Ми односельці, а свій від свого не вкраде, — сміється пані Ольга, жителька Волощі. — У нас земельні паї, техніка, усе спільне, тому довіряємо одні одним”.
Це село не пустує, його не покидає молодь. Адже робота є. Селяни тримають корів, вирощують на своїх паях городину та зернові. Люди розповідають, що в них шестиденний робочий тиждень, офіційна відпустка — 24 робочі дні. “Усі задоволені, бо в інших селах процвітає безробіття, тоді як у нас є добре оплачувана робота, земля не пустує, а щороку дає урожай”, — кажуть селяни.
“Я працюю на фермі дояркою, мій робочий день — від 6-ї до 10-ї ранку та від 17.30 до 20.30. Зарплата залежить від сезону: у травні — липні маю три-чотири тисячі гривень, взимку — майже дві. Раз на тиждень можна взяти вихідний, — розповідає пані Оксана. — Товариство дбає про те, щоб у посівний сезон нам вивезли та розкидали гній. У полі постійно є трактор, виорати 10 арів коштує всього 35 гривень”.
А, до прикладу, зарплата комбайнера може становити вісім-десять тисяч гривень на місяць.
“Кожен селянин має право вийти з товариства і створити своє окреме господарство, — зазначає Федір Нечипор, голова сільської ради. — Але людям вигідно здавати землю в оренду спільно, бо від цього вони мають не лише прибуток, але й низку переваг. За кожен пай селянин отримує 3 центнери пшениці щороку, майновикам виплачують 1% загальної вартості майна. Крім того, вартість землеобробки для них набагато нижча”.
Справді, винайняти трактор чи іншу техніку на посівний сезон коштує 18 — 20 гривень, тоді як пайовики платять лише 6 гривень. Усього у товаристві 22 трактори, 6 комбайнів звичайних, 1 зернозбиральний та 3 косарки. Крім того, у колгоспі працює 125 чоловік, є й із сусідніх сіл. Наймолодшому працівникові — 23 роки.
На фермі тримають 320 голів корів, 492 голови молодняка і 108 голів тварин тримають на відгодівлі. Молоко з ферми продають на молокозавод у Куликові, а також відвозять у санаторії курортного Трускавця. Для молокозаводу ціна — 7,5 гривні за літр, на ринку за таке ж молоко правлять 8,5 гривні, а ціна для санаторіїв — 9,5 гривні.
На земельних паях вирощують зернові культури: озиму пшеницю, овес, ярий ячмінь і озимий ріпак. Цього року загальна врожайність зернових — 38 центнерів з гектара, пшениці — 42, вівса — 32, ячменю — 36 центнерів з гектара. Більша частина врожаю йде на корм худобі.
У колгоспі навіть є вакансії — ветлікаря, зоотехніка та агронома. Тож хто бажає — будь ласка!
Наталія КІНДРАТІВ, слухач Академії практичної журналістики імені Марка Твена
