У Львові, Мостиськах та Жовкві: Львів’янин відновлює годинники на ратушах і церквах по всій Україні (Фото)
ЛЮДИ
За межами Львівщини роботи годинникаря сповіщають час в Івано-Франківську, Тернополі, Києві, Вінниці і Сімферополі
Жакмар на вулиці Герцена у Львові Фото: Христина Донченко
Львівський годинникар Олексій Бурнаєв ввів в українську мову нове слово – «жакмар», що означає французькою дерев’яну або металеву фігурку, яка виконує певні рухи, коли годинник відбиває час. Ще у XIV столітті французи милувалися цим дійством, наприклад Орлой у Празі, але у XXI столітті цього слова не знайдете навіть в українській Вікіпедії. Проте простежується щодалі більша зацікавленість у їх встановленні. За кордоном зараз виготовляють жакмари тільки у Португалії та Японії, але з розфарбованого пластику – у манері персонажів мультфільмів.
Олексій Бурнаєв не тільки розповів про існування фігур, які творять певну композицію. Сурмач у Хмельницькому, монах у Борщеві, закохана пара у Львові та незабаром козак у Бродах – жакмари, які пан Бурнаєв створив з командою за останнє десятиліття.
Сурмач на ратуші у ХмельницькомуФото з архіву годинникаря
Монах на дзвіниці у БорщевіФото з архіву годинникаря
Love story о 12:00 та 18:00
Всього 10 хвилин пішки від центру Львова, на вулиці Герцена, розмістився унікальний жакмар. Коли швейцарці побачили цей “годинник закоханих”, то в блозі сайту “Високого годинникарства” писали, що знімають капелюха перед паном Бурнаєвим. Хоч минуло 9 років з часу встановлення годинника та жакмара, але Олексій Михайлович захоплено переповідає історію молодої пари.
«Спочатку вони обоє повертають голову на годинник, що б’є внизу. Дівчина застидалася, голову повернула, віялом помахала. Тоді хлопець грає серенаду і коли дивиться на дівчину, та одразу відвертається. А потім вона звикає і дарує йому троянду», – розповідає годинникар.
Жакмар на вулиці Герцена у ЛьвовіФото: Христина Донченко
(Не)випадковий збіг
Квітковий годинник на площі Митній у Львові має тривалу історію. Ще у 50-60 роках XX століття тут розміщувався квітковий годинник, але про нього на довгий час забули. Завершуючи годинник у Мукачівському замку, Олексій Бурнаєв побачив величезні стрілки від годинника, навіть сфотографувався з ними, поїхав додому і забув. Через два роки колега-історик показав йому свою знахідку – фото старого львівського годинника. Олексій Бурнаєв упізнав на фото дивні стрілки з замку Паланок. Так розгадали таємницю та дали поштовх до відновлення квіткового годинника у Львові.
Стрілки старого квіткового годинникаФото з архіву годинникаря
Але єдине, що залишилось від попереднього годинника, це назва, адже новий геть інший.
Квітковий годинник на площі Митній у ЛьвовіФото з архіву годинникаря
Квітковий годинник на площі митній у ЛьвовіФото: Христина Донченко
«Колись у Львові була технологія роботи з декоративним мохом. Брали глину, тирсу, спори моху, це все замішували і штукатурили. Цим можна було оформити навіть вертикальні поверхні. У Львові були вази, ракети, портрет Шевченка з моху різних кольорів. І поверхня квіткового годинника, і стрілки були виліплені з моху також. Але це мистецтво втрачене і немає більше людей, які цим замаються», – розповідає Galnet пан Бурнаєв.
Легенда про львівський годинник
Годинник, розташований на церкві Святого Духа, оповитий легендою. Переповідають, що він зроблений з ініціативи гетьмана Івана Виговського, який привіз механізм з Манявського Скиту.
«Я надсилав фотографії механізму і давав запит на професійному сайті швейцарських годинникарів. То цей механізм швейцарці датували приблизно 1862 роком. По виробництву видно, коли вручну робили ковалі, а коли робили за допомогою фрезерних верстатів», – пояснює Олексій Бурнаєв.
Але про механізм з Манявського Скиту відомо, що Іван Виговський подарував його магістрату міста. Зараз механізм, точніше частини шестерень, ймовірно, перебувають у Музеї Русалки Дністрової, але з них неможливо зробити годинник. А потрапили вони в музей зі сховища, завдяки мистецтвознавцю Борису Возницькому.
Годинники Львівщини
Як ми писали раніше, пан Бурнаєв за 20 останніх років відновив 73 годинники на ратушах і церквах України. Серед них є і годинники, які тепер прикрашають ратуші міст і сіл Львівщини.
Кожен годинник – окрема історія. Можна довго описувати красу, але доки не побачите, доти не зрозумієте. Та майстру запам’ятовується процес встановлення, який не завжди проходить вдало.
Мостиська
«Не можна було ні краном, нічим туди добратися. Шнурок через будівлю йшов десь на 150 метрів. Зробили ніби канатну дорогу, годинник старий зняли і новий циферблат підняли. Тут стали у пригоді методи промислового альпінізму та друзі-альпіністи», – пригадує годинникар.
Гніздичів
«Я у цей монастир ще десь у 2004 році приїжджав, але зробити годинник вдалося лише 31 грудня 2018 року. Дуже було важко, але непогано вийшло. Там цегла така іде, що всередині порожнина, неможливо просвердлити, щоб до стіни прикрутити. Туди всередину залізти дуже тяжко. Нема такого, щоб ти пішов по сходах, а треба під дзвін лізти, тебе по голові б’є», – розповідає годинникар.
Годинник у ГніздичевіФото з архіву годинникаря
Судова Вишня
«Заходиш у вежу, голову піднімаєш і там до самого верху пустота. Навіть підлоги не було у приміщенні вежі», – пригадує Олексій Бурнаєв.
Годинник у Судовій ВишніФото: Краєзнавчо-туристичний портал
Миколаїв
«У тутешньому костелі навіть «хорів» не було: все згнило і провалилося, – був склад міндобрива. Люди розказували, що був там орган, то дорослі за Союзу забирали трубки на самогонні апарати, а діти виламували тонші трубки і папером на уроці плювали. Циферблат, який залишився, був кулями побитий. Але його відчистили, поантикорили, помалювали та повісили назад. І цифри там були з цинку відлиті. Деякі були знищені, то ми з пластику доробили та помалювали під вигляд того. Із задньої сторони циферблату ковальським методом була вибита дата виготовлення, десь 1750 року, римськими цифрами», – розповідає годинникар.
Годинник у МиколаєвіФото: Твоє місто
Жовква
«Коли ми демонтували старий механізм, західна стіна була гнила і я перед демонтажем усе прикріпляв шнурками, а останню раму не встиг. Тільки доторкнувся і кільце, до якого кріпився годинник, через трухляву стіну впало. То все виглядало як в сповільненій зйомці, але, на щастя, не наробило занадто шкоди», – пригадує Олексій Михайлович.
Годинник у ЖовквіФото: Христина Донченко
За межами Львівщини роботи годинникаря сповіщають час в Івано-Франківську, Тернополі, Києві, Вінниці, Сімферополі і не тільки.
Пан Олексій виокремлює три компоненти, з яких має складатися годинник:
бути гарним і “читабельним”;
точно показувати;
правильно бити.
За роки досвіду, залучення знань та сміливості Олексію Бурнаєву вдалося досягти досконалості у кожному з трьох компонентів, проте чоловік продовжує наполегливо вчитися і вдосконалювати свої роботи.
Підписуйтесь на наш Telegram. Ми цінуємо ваш час, тому надсилатимемо лише ті матеріали, які справді варті вашої уваги.
