У Львові на 98 році життя померла зв’язкова ОУН

Вчора, 25 квітня, на 98 році життя відійшла до Господа скромна за характером, але сильна духом і яскравим патріотизмом пані Ольга Пакалюк.

Походила вона з національно свідомої багатодітної родини Данила Моди та Катерини, з дому Мазовської. У дорадянський період навчалася в “Рідній Школі” у м.Ходорові та в т.зв. Захоронкарському Семінарі Сестер-Василіянок у Львові, де готували виховательок дитячих садочків.
У 1940 році Ольга отримала атестат про закінчення радянської педшколи й присвоєння кваліфікації вихователя дитячого садка. Працювала вихователькою і завідуючою у різних дошкільних установах, маючи добрі музичні знання, виконувала ще й обов’язки музпрацівника. Дуже любила дітей і щиро любила Україну.
Працюючи вихователькою у Львові, виконувала обов’язки зв’язкової підпільної ОУН, до якої її привела знайома, яка потім і видала її. Українські підпільники радо використовували допомогу тих, хто легально працював. Отож, Ольга час від часу виконувала дрібні доручення Організації.

Весною 1946 року Ольга Мода вийшла заміж за Михайла Пакалюка, у них народився син Любомир. Та недовго тривало родинне щастя…
19 жовтня 1948 року її заарештували у власному помешканні, відірвавши від синочка, якого якраз годувала грудьми.
Попри те, що невеликою була підпільна діяльність Ольги, слідство її відбувалося з усіма жорстокостями, притаманними тій зловісній системі. Та найважче мучили Ольгу вболівання за дев’ятимісячним синочком.
Нічого конкретного не добившись, слідчий переслав справу до Москви. Через якийсь час їй прочитали рішення ОСО (“трійки” з Москви), яке заочно засудило її за статтями 54-1а і 54-11 КК УРСР до 5 років позбавлення волі.
Ув’язнення Ольга Пакалюк відбувала в Комі АССР, в місті Інті. Там працювала на важких роботах: на будівництві дамби, на лісоповалі, на будівництві доріг. Зазнавала травм, багато хворіла.
Будучи засудженою на п’ять років, вона перебула в ув’язненні понад шість років. Була звільнена 10 травня 1955 р. Правда, із зняттям судимості. Це дозволило повернутися до Львова та з допомогою колишньої інспекторки з Управління освіти, яка знала її як дуже відповідальну й досвідчену працівницю, Ольгу Пакалюк прийняли на працю підмінної виховательки.

У час Українського Відродження пані Ольга активно включилася в громадську працю, особливо в просвітницьку. Працювала в організації “Карітас України”, стала членкинею Братства УПА, Спілки політв’язнів, “Рідної Школи”, Ліги Українських Жінок і Конгресу Українських Націоналістів. І всюди вона – сумлінна й обов’язкова, не лише акуратно виконує дані їй доручення, а й сама бере на себе різні обов’язки, чергування.
Багатьох вражала її надзвичайна жертовність і самопосвята. Ольга Пакалюк постійно робила пожертви на добрі справи. Як репресована, вона отримувала від місцевої влади грошову надбавку до пенсії і постійно використовувала її для фінансування різних громадських і церковних потреб. Особливо багато допомагала будинку неповносправних дітей.

Згадується, як пані Ольга викликала неабияке здивування учасників Львівського Майдану в 2014 році, коли принесла до їхнього намету велику порцію домашньої випічки та запитала, чим може бути корисна Революції Гідності. Молодь була зачудована, хоч не знала, що тій старшій активній пані вже виповнилося 90 літ.
І ми не забуваймо активності й самопосвяти Ольги Пакалюк! Вічною хай буде пам’ять про цю достойну доньку України!