У Львові вирують пристрасті довкола скульптури сина Моцарта

У важкій перуці, з неприродно великою витягнутою рукою і у темній бронзі – така скульптура Франца Ксавера Моцарта з’явилася у Львові наприкінці серпня. Встановлення монумента сину Вольфґанґа Амадея Моцарта ініціювала відома українська диригентка, арт-директорка та співзасновниця фестивалю класичної музики LvivMozArt  Оксана Линів. За її словами, усю роботу було профінансовано зі спонсорських джерел і з бюджету фестивалю. Проєкт реалізували за ініціативою фестивалю, а також під патронатом міжнародної фундації Mozarteum, розташованої у Зальцбурзі, та подарували місту. Автором алегоричної скульптурної композиції, як цю роботу назвали в Львівській міськраді, є німецько-австрійський митець Себастіан Швайкерт (Sebastian Schweikert). Скульптуру встановили у сквері на площі Євгена Маланюка неподалік від Львівської філармонії до 230-річчя від дня народження Франца Ксавера Моцарта.

Гучна критика

Новий мистецький об’єкт одразу ж спровокував бурхливу дискусію серед львів’ян. Комусь витвір сучасного мистецтва сподобався, а комусь – не дуже. Дехто в соцмережах обізвав скульптуру “потворою”, “чупакаброю” та “страшком”. Декому не сподобалося місце, яке обрали для алегоричної композиції. А інші пішли ще далі й зареєстрували петиції з вимогою її демонтажу. Авторка однієї із них Наталія Криничанка вимагає перегляду законності встановлення скульптури, а також її демонтажу “як такої, що спотворює історичний та мистецький простір Львова”. На її переконання, втілення постаті шанованого митця в такому витворі є “брутальним і недоречним”. “Бо він не має нічого спільного ані з шляхетністю і витонченістю музики Франца Ксавера Моцарта, ані з чутливою особистістю композитора, ані з його внеском у розвиток музичної культури Львова”, – ідеться у зверненні львівської мисткині, оприлюдненому минулого тижня на її сторінці у соцмережі Facebook.

Портрет Франца Ксавера Моцарта

На думку Криничанки, “автор скульптури заклав у свій твір своє суб’єктивне уявлення про мистецьку неспроможність і комплекси композитора австрійського походження”, але цей приватний погляд цілком спотворив образ людини, яка ввійшла в історію міста “виключно як позитив”. Петицію, яка набрала необхідні 500 голосів, депутати Львівської міськради спершу планували розглянути 25 листопада, однак потім розгляд перенесли на вівторок, 30 листопада.

Середньовічна розправа над сучасним арт-об’єктом

Спроба організувати демонтаж скульптури виглядає як середньовічна розправа над сучасним арт-об’єктом, вважає Оксана Линів. “Насправді кожен мистецький твір повинен поляризувати. Якщо арт-об’єкт, наприклад, був встановлений, а люди проходять повз нього як попри щось, що для них одразу ж стає буденним і побутовим, то цей арт-об’єкт не несе, власне, такого глибинного змісту”, – зазначила відома диригентка у своєму відеозверненні до депутатів Львівської міської ради і до всіх львів’ян.

За її словами, скульптура Швайкерта передає у бронзі переживання людини. “Тому форма цієї скульптури не є одразу зрозумілою на перший погляд. Когось вона відлякує, для когось вона занадто активна, а комусь вона нагадує монстра. І це все правильно, адже образ Франца Ксавера натхненний операми, натхненний театром”, – пояснює Линів. 

Ініціюючи такий проєкт, в процесі кількарічних дискусій “було бажання створити щось неординарне, не лише історичний портрет Моцарта молодшого, який жив у ХІХ столітті, а піти складнішим шляхом – концептуальної скульптури”, зазначає Оксана Линів в коментрі DW. І саме ця неоднозначність і поєдання різних символів роблять цю скульптуру такою цікавою, вважає вона. Перший раз за історію незалежної України арт-об’єкт і культурна тема, більше того, такого класичного композитора, як Моцарт – стала мейн-стрімом, наголошує диригентка і додає: “Такого б ніколи не сталося, якби ми пішли добре відомим традиційним і звичним шляхом!”.

Петиція за збереження скульптури

На противагу ініціативі за демонтаж скульптури 25 листопада у Львові зареєстрували і петицію за збереження пам’ятника, яка менш ніж за добу набрала необхідні для розгляду 500 голосів. Авторка цієї петиції Дарина Лаврін просить підтримати збереження скульптури Ксавера Моцарта у Львові, тому що серед львів’ян є такі, що вважають її красивою та естетичною. “Можливо, скульптура не має традиційного вигляду порівняно з більшістю пам’ятників, що відкривались у Львові за останні роки, та це не причина її демонтувати”, – вважає авторка ініціативи. Петиція спершу має пройти процедуру розгляду у депутатських комісіях, а потім зможе потрапити на голосування.

Міський голова Львова Андрій Садовий сподівається, що депутати не підтримають демонтаж скульптури Ксавера Моцарта. Він вважає її містком, який єднає Львів зі світовою культурою. “Це дуже сміливий погляд скульптора на життя та творчість композитора, який у 16 років, тікаючи від слави відомого батька, переїхав до нашого міста і прожив тут майже 30 років. Це приклад мистецтва, яке стимулює людей із різними поглядами, говорити про сучасну культуру”, – розповів в інтерв’ю DW мер Львова. За даними місцевої влади, встановлення алегоричної скульптурної композиції (пам’ятного знака) не потребувало проведення конкурсу, оскільки не є пам’ятником.

Серед депутатів єдності немає

Думки львівських депутатів щодо майбутньої долі скульптури різняться. Дехто, як, зокрема, депутатка від “Європейської солідарності” Ольга Посипанко, хоче голосувати, щоб скульптуру зі скверу забрали. “Я підтримаю петицію, бо не була дотримана процедура встановлення пам’ятника. Вони називають це композицією, але це – пам’ятник, який встановлено без обговорення, без думки компетентного середовища: художників, скульпторів”, – розповідає в інтерв’ю DW львівська депутатка. Крім того, на її думку, є видатніші постаті, яких більш вартує увічнити, ніж Моцарта, наприклад, українського поета Євгена Маланюка. Водночас Посипанко додає, що не всі її колеги по фракції поділяють таку думку.

Натомість голова фракції “Голос” у Львівській міській раді Віталій Троць розповів DW, що так само, як і його фракція, не підтримує петицію за демонтаж. На його переконання, у цьому конфлікті винні міський голова і виконком, що “вольовим рішенням” затвердили цей “пам’ятник”. “Але демонтувати його зараз – це вже буде вандалізм. Пам’ятник встановлений, в нього є автор, який вклав свою працю. Не варто втручатись у завершений мистецький процес”, – переконаний Троць.

Мистецтвознавці теж дискутують

Натомість архітектор і колишній головний художник Львова Володимир Сколоздра виступає проти скульптури, бо вважає, що на цьому місці у Львові радше має стояти пам’ятник українському поету Євгенові Маланюку, на честь якого і названа площа .”Не можна увічнювати одних, знищуючи пам’ять інших. Для Маланюка іншого місця немає, а для Моцарта – є”, – переконаний він. На його думку, було б доречніше розмістити скульптуру біля Музею модернізму, Музею ідей, Органного залу чи на площі Ринок, де жив композитор.

Мистецтвознавець Богдан Шумилович із критикою не погоджується. Він переконаний, що демонтувати скульптуру не можна. На його думку, цей витвір, навпаки, є одним з найцікавіших об’єктів, які з’явилися за часів незалежності в громадському просторі Львова. “Штука, яка більше схиляється до кітчу чи стандарту, – вона мало видима. Вона не провокує жодних розмов, вона – нецікава”, – каже мистецтвознавець. Натомість твір, який викликає реакцію спільноти й обговорення, якраз і є мистецтвом, пояснює Шумилович. І взагалі така активна дискусія навколо скульптури Моцарта, на його думку, це більше плюс для Львова, аніж мінус.

Скульптор Себастіан Швайкерт на відкритті скульптури у Львові

Концептуальна скульптура очима автора

Бурхлива дискусія не дивує автора скульптури Себастіана Швайкерта. В інтерв’ю DW митець пояснює, що Франц Ксавер Моцарт усе життя перебував у тіні свого батька, тому скульптура має велику перуку. “Це перука, яку Моцарт-син вимушений носити як баласт і спадок свого батька. Однак під цією перукою ми бачимо його обличчя”, – зазначає скульптор. Франц Ксавер претендує на те, аби сприйматися самостійним митцем, адже він і сам був композитором, піаністом і диригентом, через це “поряд із перукою є елемент перебільшеної руки, що диригує”,- каже Швайкерт. Крім того, у скульптури є дві ліві ноги. “Я радше хотів таким чином показати, що Франц Ксавер на початку своєї кар’єри дещо невпевнено ішов завеликими стопами геніального батька, шукаючи свого власного шляху”, – пояснює скульптор. За його словами, це показує, як Франц Ксавер звільняється від образу відомого батька.

Швайкерт також додає, що останнім часом табір прихильників його витвору збільшується, голоси на захист скульптури лунають дедалі гучніше не лише у Львові та інших містах України, а й за кордоном. Лише за майже три місяці своєї присутності у місті скульптура привернула інтенсивну увагу до постаті Франца Ксавера – раніше для багатьох “невідомого Моцарта”, зауважує він.

Франц Ксавер Моцарт, якого ще називають “львівським Моцартом”, – австрійський піаніст, педагог і композитор, син Вольфґанґа Амадея Моцарта, жив і творив на Галичині упродовж трьох десятиліть. Сюди він приїхав у 1808 році у село Підкамінь поблизу Львова як приватний вчитель. Спочатку жив у маєтку графа Віктора Баворовского, де навчав гри на фортепіано його дочок. Потім вчителював у камергера графа Янішевского, а з часом перебрався до Львова, де справив значний вплив на розвиток музичного життя міста. Він також створив музичне товариство святої Цецилії та Інституту співу, що став фактично першою львівською музичною школою. Саме у Львівському Соборі Святого Юра він вперше організував виконання Реквієму свого славетного батька.