Видатного іконописця поховали у Львові

Львів прощався із видатним художником, графіком, іконописцем, сином Лемківської землі Петром Марковичем.

Напередодні в оселі покійного духовенство львівських парафій УАПЦ: Успенської, Петро-Павлівської, Преображенської та Ікони Холмської Божої Матері, відправили парастас, який очолили митр. прот. Микола Кавчак та митр. прот. Василь Луцишин

У скорботному слові до присутніх о. Василь Луцишин згадав про християнський вимір життя новоприставленого Петра, його неоціненну жертву для відродженої УАПЦ, адже наприкінці 1989 р, коли УАПЦ почала гармонійно розвиватися і відкривалися храми як у Галичині, так і в Києві і Сході України, Петро Маркович малював для них ікони, плащаниці та інші речі церковного вжитку.

У Львівському державному коледжі декоративного і ужиткового мистецтва ім. І. Труша, у якому Петро Маркович працював з 1968 по 2012 рр. прощальні слова сказали колеги, а також митці м. Львова та Борислава. Директор музею імені Івана Франка п. Роман Горак дякував за багато мистецьких робіт, присвячених Івану Франку, що були подаровані для музею.

Похорон продовжився в Успенській церкві м. Львова. Прощальне слово від парафії та УАПЦ виголосив митр. прот. Ігор Бурмило. Він дякував за працю, яку покійний вклав у громаду, за ікони Успіння Богородиці та Трьох святителів, які є на іконостасі церкви, а також за любов до Бога, яка передана дітям та онукам, що активно працюють у громаді, повідомляє Львівська єпархія УАПЦ.

Довідка

Народився Петро Олексійович Маркович 10 жовтня 1934 р. у с. Чорноріки біля Кросна на Лемківщині (сучасна Польща). У рамках репатріації населення був депортований із родиною на Донбас у 1946 році.

Через півтори роки сім’я повертається у Галичину- спочатку на Золочівщину (с. Ушня), згодом замешкали в Бориславі.

У 1954 р. поступив до училища ім. Труша, але його відразу забрали до війська,  у 1957 р. продовжує навчання, після закінчення поступає у Академію (тоді Інститут ПДМ) на кафедру кераміки.

У 1968р. відразу після закінчення Академії розпочинає викладацьку працю в училищі ім. І. Труша, де працював майже  45 р. (викладав рисунок і композицію) до 2012 р.

Петро Маркович працював найбільше в ділянці графіки. Найзначніша праця- цикл робіт «Борислав» за мотивами творів Франка, який був подарований Музею Франка. Був майстром шрифтів, його улюблені жанри – екслібріси і текстові композиції.

Багато працював також у жанрі сакрального малярства. Виконував багато доручень свого тестя, о. Володимира Яреми, переважно за символічну винагороду. Багато ікон для різних церков малював у пожертву. Його ікони є й в Успенській церкві (дві храмові), в Петропавлівській (запрестольна), у храмі св. Димитрія с. Женева Золочівського району (сюди із Польщі була переселена в більшості родина Яремів), Покрови Богородиці с. Кротошино (сюди було переселено село Запалів Ярославського повіту), храмі Покрови у м. Києві, храмі свв. Бориса і Гліба м. Києва, Патріярхії УАПЦ та ще в багатьох інших. Часто виконував Плащаниці, образи для хоругов, а також антимінси.

Разом зі сином брав участь у розписі Воздвиженської церкви в Сігеті (Румунії), в  інших  храмах виконува написи, зокрема молитов.

Виконував на прохання дружини багато ілюстрацій та графічно-текстових робіт для Братства, зокрема для численних календариків і плакатів, автор дизайну газети “Успенська вежа”.