Військовослужбовець з Городоччини повернувся додому після 22 місяців полону
7 березня додому повернувся 27-річний Валентин Шатурський. Мешканець села Лісогірка у неволі перебував 22 місяці. На рідну землю воїн ступив 31 січня цього року. Реабілітацію проходив у Дніпрі. І тільки через місяць приїхав у рідне село.
“Городок.City” повідомляє, що цьогодня у центрі села Лісогірка було людно. На обличчях городоччан та городоччанок були помітні сльози радості. Люди з хлібом та сіллю зустрічали свого земляка — Валентина Шатурського.
Йому дарували квіти, фрукти та солодощі, дякували за те, що він тримав оборону України, низько вклонялися, а потім покрили спину воїнадержавним стягом.
“Мені дуже приємно. Не думав, що все буде так помпезно”, — із посмішкою на обличчі прокоментував молодий воїн.
“Два роки недоспаних ночей, крику… Але я дочекалася, — крізь сльози каже мати військового Алла Шатурська. — Бажаю усім матерямдочекатися своїх синів”.
Валентин Шатурський народився і зростав у селіЛісогірка. Фах здобував у Лісоводському професійно-аграрному ліцеї, а у 2016 році пішов до війська, як і його батько. На жаль, 12 вересня 2019 року під час ворожого обстрілу позицій батальйону в Донецькій області тато Валентина загинув. Похований Валерій Шатурський у Маріуполі, де проживав з 2016 року.
“Коли розпочалася повномасштабна війна, я був під Донецьким аеропортом. Потім із побратимами вирішив захищати Маріуполь, але туди ми не дійшли. Місто вже було воточенні ворога. Ми доїхали до Волновахи й там приймали бій”, — пригадує воїн.
Потім було довгих 22 місяці полону. Спершу городоччанин потрапив до ізолятора тимчасового утримування, що у селищі Старобешеве, потім — до управління по боротьбі з організованою злочинністю, що у Донецьку. Був також у Донецькому СІЗО, 120 виправній колонії, що у селищі Оленівка й у четвертій виправній колонії міста Горлівка. Опісля військового з побратимами вивезли на територію росії.
“Умови, в яких ми жили, були різні. Залежно від місця перебування. Але загалом — стабільно погані. Та сьогодні я розумію, що немає нічого такого, чого не може витримати людина”, — зізнається воїн.
Зараз своє перебування у полоні він називає довгим відрядженням. Дякує за обмін і за те, що його чекали вдома.
“Сьогодні ми повинні об’єднатися перед суспільною загрозою, перед зовнішнім ворогом. Бо якщо ми недамо йому відсіч, то вони прийдуть сюди. А якщо вони прийдуть сюди, то буде дуже погано. Я там був і бачив, як вони живуть”, — зауважує Валентин Шатурський.
Мрія городоччанина — повернутися до війська. Поки що в іншій сфері діяльності він себе не бачить.
Нагадаємо, 31 січня відбувся черговий масштабний обмін військовополоненими. Цього разу в Українуповернулися 207 оборонців, у тому числі 124 представники ЗСУ, 56 нацгвардійців, 26 прикордонників та поліцейський. Серед них були учасники оборони Маріуполя, Херсона та острова Зміїний. Згодом влада повідомила, що серед визволених із російських катівень є двоє захисників із Хмельниччини. Історію кам’янчанина ДмитраКозакевича ми розповіли ТУТ.
Також читайте спогади прикордонника Олександра Зарви, який провів 21 місяць у ворожому полоні.
ТЕМИ: ВІЙСЬКО, СУСПІЛЬСТВО
Дізнавайтеся новини першими на Телеграм
