Віталій Дмитрух: мрію завжди грати за винниківський “Рух”

Окрім Володимира Макара кольори «Руху» захищає ще один вихованець винниківського клубу. Універсальний  24-річний захисник Віталій Дмитрух досвід здобував на обласному рівні, проте це не завадило йому переконливо провести осінню частину дебютного сезону на професійному рівні. На досягнутому амбітний оборонець зупинятися не збирається і вже навесні обіцяє потішити прихильників команди новими перемогами та таким бажаним підвищенням у класі.

Віталію, мабуть розпочнемо нашу розмову з традиційно запитання. Як і чому обрав його величність футбол ?

Тільки-но навчився ходити, як почав дружити з м’ячем. Тато розповідав, що одразу добре грав лівою ногою. Усе дитинство минуло у Винниках, тож і футбольне становлення тут відбулося. Завдячую багато Роману Гданському, в якого починав грати.

У тебе футбольні гени?

Так, мій батько був футболістом і теж виступав за Винники. Тоді команди називалися «Орбіта» та «Жупан».

Коли був школярем, то вирушив до Харкова в Академію «Металіста». Як там у тебе склалося?

Коли Мирон Маркевич тренував цю команду, у нас була можливість поїхати туди на перегляд. Це була середина навчального року у десятому класі і так вийшло, що мене залишили в команді. І так з 16 до 20 років я провів у «Металісті». Десь півтора роки перебував на контракті, але згодом попросив його розірвати. Тоді молодим не надавали особливих шансів. Я це бачив, розумів і через брак ігрової практики прийняв таке рішення. Уявляєте, у нас за дубль грали такі футболісти, як Селін, Путівцев, то годі вже й казати про мене.

І тоді ти повернувся до Винників, де формувалася команда обласного рівня?

Так, тоді була молода амбітна команда. Звісно, без тих зірок, які згодом прийшли до нашого клубу. Я отримував задоволення від гри, особливо запам’яталися принципові поєдинки з кам’янко-бузькими «Карпатами». З цим суперником ми завжди віддавалися на усі сто.

Що більше маєш, то більше прагнеш. Президент клубу відчув смак перемог та разом з вами у наступні роки вигравав практично всі трофеї обласного рівня, а згодом цей процес продовжився на всеукраїнському рівні?  

Наш президент Григорій Петрович  щопівроку проводив ротацію у складі. До Винників прибували  з кожним разом сильніші футболісти. Тож інакший результат розцінювався б як негативний. Ми намагалися завжди виправдати довіру Григорія Козловського. Тому Друга ліга – то було лише питання часу.

Ти пам’ятаєш скільки трофеїв здобув з «Рухом»?

Ой скільки в цифрах не пригадаю, але знаю, що їх дуже багато. В «Металісті» ніколи не було нагород, а у Винниках за два чи три роки у мене на стіні з’явилося сім чи вісім медалей.

Тепер колекцію треба поповнювати новими нагородами?

Я дуже щасливий, що ми граємо у Другій лізі.  Про це вже кілька років усі говорили. Радий, що наш президент зробив такий крок, і ми тепер маємо нагоду прогресувати на професійному рівні. Звичайно, хочеться поповнити свою домашню стіну новими здобутками та рухатися лише вперед.

ПРОФЕСІЙНИЙ ФУТБОЛ 

Віталію, що змінилося з переходом на професійний рівень?

Кожен почав перебудовуватися, відбулися зміни в голові, почали відповідальніше ставитися до тренувального процесу. Якщо в обласному чемпіонаті могла бути недооцінка суперника, то в Другій лізі таке неприпустимо. Тут рівень відчутно вищий. І команди переважно однакові за силою.

Винниківська команда як для дебютанта продемонструвала доволі хороший результат. Але на мою суб’єктивну думку, інколи яскравого малюнку гри бракувало, часто не було переконливих матчів, на які чекали усі.  І це попри те, що команда за класом, за своїм потенціалом сильніша. Тобто футболісти «Руху» не продемонстрували усі свої можливості?    

Погоджуюсь з вами. У нас були різні матчі, іноді вони класні виходили, коли всі тренерські вказівки виконували. А іноді давалися дуже важко. Я не знаю від чого це залежало. 

Ти не завжди потрапляв до основного складу. Причина у високій конкуренції?

Це одна з причин, у нас на будь-якій позиції серйозна конкуренція.  Ще один важливий момент: у Другій лізі я змінив позицію. Завжди грав лівого захисника, а тут довелося діяти у центрі захисту. Мені комфортніше виступати на фланзі, бо це моє рідне амплуа.

Тим не менш, у матчі проти «Нікополя» ти забив єдиний і переможний гол? Які відчуття, коли забиваєш вперше на професійному рівні та ще й такий важливий м’яч ?   

Було дуже приємно, хотілося б таких матчів побільше. Пригадую, після поєдинку емоції переповнювали, захотілося наступного дня знову виходити на поле та знову забивати і забивати. Захисники не так часто забивають, тож розумієте мою радість.

Кажуть, після того матчу у тебе були підвищенні преміальні?

Так, це правда. Наш президент сам наголошував і не лише мені, але й усім футболістам. Він пильно стежить упродовж місяця за всіма: хто як себе проявляє, як віддається. Він футбольна людина і чудово розуміється на грі. Тож якщо хтось заслужив, то винагорода його знайде.

З новим головним тренером Русланом Мостовим у тебе вже відбулося спілкування. Про що говорили? Що колишній захисник порадив теперішньому?  

Ми були знайомі раніше, адже Мостовий захищав кольори «Руху». Він пограв на високому рівні, тож має досвід і знання. Руслан Іванович пояснив своє бачення гри: прагне, щоб ми демонстрували атакувальний футбол. А також пояснив, що саме вимагає від кожного гравця. Мені сказав, щоб я був упевненішим, брав ініціативу на себе, мовляв, я вже не такий молодий, тож маю діяти більш професійно.   

ВПРАВНИЙ РИБАЛКА 

Володимир Макар свою відпустку частково проводить на добровільних тренуваннях у Винниках. А ти як відпочиваєш?

Я вже встиг відпочити в Єгипті десять днів разом з дівчиною. Тому пропустив добровільні тренування. Але по приїзді приєднався до партнерів. Всі, хто є на місці, приходять. Разом підтримуємо форму, адже знаємо, що попереду на нас чекають важкі збори.

Ну раз із дівчиною відпочивав, то незабаром можна очікувати і на весілля?

Десь такі думки виникали. Ми разом вже півтора роки, тож думаю, це все попереду.

Попереду Новий рік, Різдво. Де зустрічатимеш ці свята?

Відверто кажучи, ще досі не визначився. Є у мене кілька варіантів, але приїжджає моя сестра, яка навчається у Польщі. Мабуть, на Новий рік у сімейному колі зберемося. А на Різдво ми зазвичай з друзями ходимо великою компанією колядувати. Щоразу дуже весело, це вже нас давня традиція, якої стараємося дотримуватися і тепер. 

Віталію, якщо не футбол, то яку професію обрав би?

Був би рибалкою. Мені дуже подобається рибалити. Це моя друга пристрасть після футболу. Я не можу без неї жити. Щойно з’являється вільний час – я пакую вудочки.

Які найбільші твої улови?  

Мій рекорд – короп у 12 кілограмів, два білих амура – десять і вісім кілограмів, товстолоб – три кілограми. До речі, трофейного коропа я упіймав на озері президента, щоправда, одразу випустив (сміється).

Яким автомобілям віддаєш перевагу. На якому сам пересуваєшся?   

Я ще заробляю на машину своєї мрії. (сміється)

Яка твоя футбольна мрія?

Мрію завжди грати за винниківський «Рух». Хочу разом з командою вийти у Прем’єр –лігу. Для початку, щоправда, потрібно дебютувати у Першій лізі.      

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: