Врятовані діти. Як на Львівщині прихистили понад 400 дітей

Допомога дитячим будинкам — напрям гуманітарної роботи, що став одним із найбільш емоційних за час повномасштабного вторгнення. Львівська ОВА, об’єднавшись із міжнародними партнерами, робить усе, щоб підтримати дітей.

Від початку повномасштабного вторгнення Львівщина стала одним із регіонів, що прийняли найбільшу кількість дітей-сиріт із дитячих будинків з окупованих територій.

Завдяки українцям та іноземним партнерам львів’янам вдалося не
просто прийняти дітлахів у місцеві дитячі будинки, але й забезпечити їм більш комфортне життя. Про результати — в інтерв’ю з начальником служби у справах дітей Львівської ОВА та працівниками дитячих будинків.

Лис Володимир, Начальник служби у справах дітей Львівської ОВА

Володимире, розкажіть, скільки дітей було переміщено до Львівської області з початку повномасштабного вторгнення?

Тільки через один дитбудинок у перший рік пройшла 261 дитина. Станом на
сьогодні в нас в області майже 400 дітей, що проживають в 17 закладах. Але дітей і досі евакуюють, тому це число постійно зростає.

Проте на самому початку ми не були готові прогодувати, одягнути, підтримати таку велику кількість дітей. Але ми нікого не залишили з бідою сам на сам.

Як ви співпрацюєте з міжнародними партнерами?

У нас є партнери, які досі з нами. З USAID ми постійно підтримуємо контакт. З Польщі нам серйозно допоміг Rotary Club, бо весною приїхали діти, і
ми не мали вже місць у бюджетних установах, щоб їх поселити. А тому десятки осіб поселили в приватні будинки. 

Гаврилюк Світлана, Директорка притулку для дітей служби у справах дітей Львівської ОВА

Гаврилюк Світлана, Директорка притулку
для дітей служби у справах дітей Львівської ОВА

Світлано, у чому вам найбільше потрібна була допомога партнерів на початку?

Проблема була в тому, що дітей везли, а місця для всіх не вистачало. Вони лежали прямо на підлозі в актовому залі, у спортзалі. Потрібні були хоча б матраци.

За один день могло бути 56 осіб, але вони змінювалися. Одного разу батько привіз 10 чи 11 дітей і каже: «Я мушу воювати. А їх я хочу перевезти в безпечне місце. І
не хочу везти за кордон».

Качановська Галина, Директорка НКП КЗ ЛОР, будинок дитини «Любисток»

Качановська Галина, Директорка НКП КЗ ЛОР, будинок дитини «Любисток»

Нашому
будинку більше ніж 100 років. І всі ці 100 років він служить дітям. Із різними вродженими патологіями, діти від батьків, що позбавлені батьківського піклування, діти з інвалідністю.

Ми відчули велику допомогу меценатів, яка проявлялася і в наданні харчових продуктів, і засобів гігієни, і спальних місць — у всьому, що потрібно було дітям.

Вереницька Ірина, Лікарка-педіатриня НКП КЗ ЛОР, будинок дитини «Мальви»

Благодійний фонд привозить нам обладнання. Ортези,
вертикалізатори, у яких займаються діти з інвалідністю, щоб покращити свої рухові функції, якість життя покращити.

Маланчук Галина, Методистка притулку для дітей служби у справах дітей Львівської ОВА

Наше бомбосховище повністю обладнане й укомплектоване також завдяки міжнародним партнерам.

Качановська Галина, Директорка НКП КЗ ЛОР, будинок дитини «Любисток» 

Качановська Галина, Директорка НКП КЗ ЛОР, будинок дитини «Любисток» 

 Я хочу тільки подякувати тим людям, що допомагають нам. Це люди доброї волі й великого серця. Це благодійники та меценати з Франції, США. Вони й досі підтримують нас, щоб ми могли впоратися зі своїми проблемами.

І вже якось так на душі легше, що ми є народ, ми є нація, що в нас є спільна ідея, ми гуртуємося.

 Війна триває. Усе більшій кількості дітей
потрібна допомога. Але завдяки єдності українців і допомозі іноземних партнерів працівники дитячих будинків знають, що з усім впораються. Бо є заради кого. І заради чого: щоб дочекатися, коли малюнки дітей про нашу перемогу стануть реальністю. 

Статтю підготовлено командою агенції Vivid brand content hub